Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Щиро вірю...

Щиро вірю ( в житті так частенько буває):
У пістрявому натовпі, в всіх на виду,
Серед сотень облич я тебе упізнаю,
Серед тисяч зірок я свою віднайду.

Не біда, що тебе до сих пір не зустріла,
Зачарований милий на тисячу літ.
Ти не думай: я вірною бути зумію,
Я зніму з тебе чари - почнемо політ.

Та одне тільки знай: не прощу тобі зради,
Не захочу з брехнею прожити свій вік.
Бо ж найліпша у світі для жінки принада -
У щасливій родині - мудрець-чоловік.

Коментарі: 80

sonce-33

Так просто: ти пішов...

Так просто: ти пішов - не повернувся,
Лиш присмак полину лишився на губах...
Щемливий зойк в повітрі розчахнувся.
І вже не знаю, у яких шукать краях.

І вже не розумію, як роки без тебе
Я буду жити й до сих пір жила...
Це ж все одно, що сонцю буть без неба,
Це ж все одно, що пташці без крила...

Прости, если можешь

Коментарі: 76

sonce-33

Нам ще багато треба розказати

Серед зневаг, розчарувань, зневір
Ту синь очей я пам'ятаю й досі.
І хай ще лІта нам дано надмір,
Та вереснем запапахне мудра осінь.

Мої долоні візьмеш у свої -
Я знов потраплю у міцні тенета.
А слів не треба - їх за стільки літ
Сказала в зболених палких сонетах.

Й на велелюднім білім світі цім
Промовисто ми будемо мовчати.
Я потону у морі голубім --
А так багато треба розказати...

Коментарі: 80

sonce-33

Зірками мережана стежка до тебе

Сергеева Ирина. Кошки мира. Встречи при луне.

Синє прядиво хмар
                      жовте стеливо неба -
То зірками мережана
                      стежка до тебе.
Світ снігами не скутий -
                      яка ж благодать!
Можна "завтра" забути
                     і "сьогодні" віддать!
Пахне листя преніжно
                     в звабнім мареві тиш.
Потрапляю в обійми -
                     ти вже поруч стоїш...

Коментарі: 64

sonce-33

Коли, здавалось, все скінчилось

Вона вже не чекала від людей
Подячностей, до дір затертих.
Не відчиняла вікон і дверей
І байдуже чекала смерті.

Вона давно забила на любов
Й на те, що співчуттям зоветься.
Гаряча в ній не вирувала кров
І скам'яніло її серце.

І ось тоді, коли усе, здалось,
Для неї у житті скінчилось,
Прийшла весна - і чудо відбулось -
То серце трепетно забилось.

Чуття її було таким п'янким,
Глибоким і достоту явним,
Що захотілося вина, і рим,
Кохати так, немов востаннє!

Коментарі: 59

sonce-33

Біле "люблю"..

В біле впокорені ніжні берізки,
Білі у скверах і парках доріжки,
Біля під'їздів білесенькі лавки,
Білі у котика хвостик і лапки.

Біла пташина сьогодні мені
Пише життєпис зими на вікні.
Через міста, океани, світи
Біле "люблю" зранку вимовив ти.

Коментарі: 75

Міс Марпл

Ризикну...

Я приміряю сукні!

Так весело мені - я приміряю сукні!

Я приміряю: у слизьку - пірнаю,

В блискучі - заховаюсь з головою...

Я, наче клавіша роялю, западаю,

Тебе хвилюю. І на мить зникаю,

З'являюсь. Я з тобою граюсь,

Як з котом на кухні.

Що скажеш, ніжний мій суддя?

Ти в захваті, мій чоловік-дитя...

Я для кота неначе валер'янка,

Й не буде спокою до ранку,

Поки шугаю ластівкою з кручі

В глибокий виріз у короткій сукні.

"Подобається", - ти говориш ствердно.

Насправді ж загадки вирішує люстерко,

І настрій змінює щомиті

Красива жінка в задзеркалля світі.

Ось я в сукенці, наче фея, випливаю,

І ти говориш: "Я тебе кохаю.

Ця сукня, як життя, тобі так личить,

Але без неї ти ще краща, моя кице."

Коментарі: 40

sonce-33

Чи варто починати?

Не ти мене у весни палко звав,
Бентежний, збрунений, щасливий,
Не ти додому вранці проводжав,
Спиваючи уста тремтливі.

Я не від тебе діток понесла
І не з тобою їх плекала.
Торкнувшись в щасті не твого крила,
Я не з тобою зір сягала.

І ось, коли обсипалась весна
Й прокралась осінь до моєї хати,
З'явився ти - облуда чи мана?
Я думаю: чи варто починати?

Коментарі: 57

sonce-33

Був день пронизливо-осінній

Був день пронизливо-осінній,
Спивала осінь всі мирські гріхи.
В холодну нічку горобину
Зійшлися наші стомлені шляхи.

[ Читати далі ]

Коментарі: 91

sonce-33

Зустріч з другом

Стара кав'ярня... Стиглі аромати
Лоскочуть ніздрі. Спогади бентежать...
П'ємо латте - з вершками, як належить.
Тону в очах - пронизливих агатах.

За вікнами завія шаленіє:
Мете й мете - і замітає слід.
Знайомі ми, напевно, сотню літ,
А до сих пір при стрічі паленію.

Люблю за твоє серце небайдуже.
Хоча живем на різних полюсах,
Та присмак кави на своїх губах
Ще довго відчуватиму, мій друже.

Коментарі: 68