Хай приходять сни у твої двори, відчиняють вікна і несуть у ніч,твої теплі думки в місячному світлі, простягнуть долоні до знайомих лиць.Лиш заплющиш очі - стане чутно тих, хто до цього часу не ворушить ніг,і лише під ранок дотиком щоки, ти відчуєш вперше, що на самоті.Далі буде більше ранків і ночей, супроводженних вуликом ідей,мрії про весну, вихідні і мить, коли біля тебе хтось солодко спить.Світло у вікні, за вікном птахи, березневий кіт, а із ним сусід,оточили ліжко, й лізуть під матрац...

Читати далі...

ОнПрошу, держись на расстоянъе,Старик, уйди, оставь одних,Пускай последнее дыханье,Секретом будет для двоих.Да, я не тот, ты помнишь время,Когда гуляла босиком?А в доме бушевало пламя,И ты промокла под дождём.ОнаДа-да, мне кажется я помню,Но это было так давно...Себе, заметить лишь позволю,Что этого не знал ни кто.Потом подъехала карета,В ней ехал странный господин,Когда же отворилась дверца,Он был как, Вы - один в один.ОнМоя жена была больна,И мне болезнь передалась,Взяла тебя её сестра,Беречь,...

Читати далі...

Треба лише прислухатись, Треба відчути момент, Бо диво може відбутись, А ти вже впустив момент... Треба дивитись під ноги, У різні дивитись боки, На небо, птахів, і на гори, На місяць і зірочки... А в лісі якщо опинився, Роздивися усе навкруги, Життя по землі розлилося, А в повітрі пташині пісні... Вертатися треба додому, Та залишити треба свій слід, Зберегти в чистоті природу, Що вражає й тримає без слів...

Пока мы строили песочные замки, ветер унёс наши вещи, оставив нам лишь то, чего никому кроме нас не унести. Мы носим это всюду с собой, делимся, передаём друг-другу, берём на себя, когда другому тяжело, но всегда возвращаем вдвое больше. Не существует пустоты внутри нас, просто бывает слишком темно, чтобы увидеть. Мы перестали ждать подходящий момент, время илюзорно и отражаеться лишь в том, что мы видим, а видим мы то, что хотим. Под нашими ногами, как и у всех, попадаются булыжники, об...

Читати далі...

Навряд хтось чув, тож я переповім,Історію про те, як в цьому світі,Один дивак, і мертвим і живим,Заповідав, коханих не губити. Він був старий, коли до нього люди,Приходили і несли папірці,Благаючи, не стримували сльози,Плазуючи, мов змії, терлись по руці.І він писав, коли не залишалось,Нікого з тих, кого він зневажав,Писав про те, що з ними може статись,Писав, а сам - повільно помирав...Така вже кара, за його діяння,Що вийшла боком, не лише йому,Він бачить тільки віщі сноведіння,І чує...

Читати далі...

Мартышек трое за обедом [Приєднана картинка] Послушайте, друзья, - одна из них сказала,- Какую новость я сегодня услыхала: Вы знаете что говорят...

Читати далі...

Симпатична і мила дівчина,А вірші...Ну, вірші й вірші,Не пасує тобі косметика,Ти без неї гарніша в рази.Твоя посмішка й очі зелені,Твоя родимка на щоці,У полон беруть, як відвертості,Що пронизують твої вірші.Я не був на війні і не марю,Бути тим, хто вбиває людей,Не герой, я твого роману,І не сльози твоїх очей.Та підтримую добру справу,Ти натхнення для багатьох,Хто потрапив в криваву пастку,В кого духу за двадцятьох.Я читав і чув твої вірші,Зачепило тебе за живе,Ми з тобою напевно різні,Втім...

Читати далі...

Я ищу в тебе что-то знакомое,Что-то близкое нам двоим,Натыкаюсь на чужеродное,На шершавый слой, острых пластин.Подбираю слова для ясности,Чтоб обиду не расплескать,А слова утопают в гордости,Бьют наотмашь «А, мне плевать!».Сперва в руку вцепилась с ревностью,Бормоча под нос «Не отпущу...», Позже, горло сдавила с яростью,Шепча на ухо «Я люблю...».Я смотрю на тебя и не вериться,Изменила тебя вертикаль,Год, другой и совсем рассыпешься,Не святой у тебя Грааль.Я такой не один на свете,Сил не...

Читати далі...

ОнаСкорей, прошу Вас, помогите,Спасите юного глупца,Без Вас, лишь тело на рассвете,Покроет, по утру роса. СтарикПростите, юное созданье,Но я не в силах Вам помочь,Имею в прочем оправданье,Спасти его, может лишь дочь.ОнаО чём, сейчас Вы говорите,Неужто без неё ни как?Внимательнее посмотрите,А, даже ели правда так...Если и есть где-то на свете,Дочурка этому отцу,То так мала, что я, поверьте,Представить просто не могу.СтарикБоюсь, Вы сильно ошибались,На счёт того, кто здесь лежит,Его уста уж...

Читати далі...

- Эту запись с пациентом по имени Дей Тиссен, хотя не уверена в правильности - почерк у того кто подписывал, был скверный (совсем как у тебя), я нашла в подвале. По номеру, видно, что были и другие записи, но их найти не удалось. Я прослушала, и решила, что тебе будет это интересно.- У меня нет, на это времени. - Нет, я настаиваю. Ты всегда куда-то спешишь!- Ладно, давай! «- Ты включил?- Да. Можешь говорить.- Здравствуйте Дей. Как поживаете?- И вам добрый вечер, доктор...

Читати далі...