хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «вірш мій»

моє творіння.....

Ніжний вечір, тиха ніч,
Ти не бачитимеш сліз,
Ти побачиш чисті очі,
В ніжний вечір, в тихій ночі.

Я буду, ніжна, тиха, вірна,
І буду на кохання згідна.
Я зроблю так, як ти захочеш,
Але любов здобуть не зможеш.

Мене не любиш – так мені і треба,
Але сьогодні це твоя проблема.
Ти будеш думати про це життя
Захочеш, щоб я ввійшла у майбуття.

Та в тихий вечір, ніжну ніч,
Я не дозволю змінить свій світ.
Я зроблю все, що в моїх силах,
Щоби помститись –
Любий,
Милий…

Без названия (навеяно к/ф "Целитель Адамс")


Когда жизнь смысл теряет,

Мы начинаем его искать.

Кто просто вены от безысходности вскрывает,

Кто пытается жизнь заново начать.

А жизнь, так часто преподносит нам сюрпризы,

Хорошие, не очень и совсем страшны,

Но, видно, таковы её капризы,

Ей забава - путать нас в пути.

И часто лёгкие ответы

Находим в непредсказуемых местах.

От "сумасшедшего" быть могут по ценнее советы,

Чем от учёного, хоть и в "орденах".

Не всем дано, что мыслить нужно шире-

Увидеть восемь пальцев с четырёх в руке.

Как можно жить в жестоком мире,

Где без бумажек выжить не дадут тебе?

Где для врача ты диагноз, а не имя,

Не человек, а работы непосредственный объект.

Никто не будет тратить время

Для личных отношений. В профессии их нет.

Одному не под силу сразу всё исправить,

Но может он начать нелёгкий путь,

И в верном направлении направить.

Хоть в равнодушности врачей есть тоже суть.

Быть рядом с смертью, ей в глаза смеяться -

Поймите, это адский труд и боль.

Не спасти человека, к которому успел уж привязаться

И улыбаться, не смотря на это, вновь.

И верить всем - рисковое решение,

Ведь в мире есть и тёмные пути.

Подумать только, какое сожаление,

Что перед Богом мы не все чисты.

Не всё решаю деньги, бланки, блаты,

Когда здоровья или жизнь на кону судьбы.

Всем достаются одинаково белые палаты,

Всё те же марли, ватки и бинты...

Хворь знатность может не учесть.

Окажется всё вмиг в руках врачей,

Вот только карточного домика прочность,

Не зависит от количества в нём козырей...

ВЕСНА.

І І дощ змиває всі сліди.

І тільки краплі на вікні.

Течуть струмки і ріки.

Зливаються навіки.

Омивають береги.

Все оживає навкруги.

Квіти мереживом цвітуть.

І діти у танок ідуть.

І все радіє навкруги.

Весна прийшла,цвітуть сади.

І бджілка свій нектар розносить.

Пташки співають,немов просять.

Продовжити оцю красу.

І краплі перетворяться в росу.

Дивина.

Трохи дива трохи ночі, буде так, як сам захочеш. 
Трохи чудно, трохи дивно, закарбуйся мить чарівна. 
Мило мило, тихо тихо, наче вже немає лиха... 
Прошуміло, прогуло і з водою утекло.


" Інша реальність..."

Не шукатиму привід, щоб міцно обійняти,
Кольорові шкарпетки для тебе купувати,
Подаровані квіти радітимуть у горшиках,
Думки і мрії більше не ховатиму у зошитах.
В день велосипедами кататимось по місту,
Вночі грітись у ліжку ховаючись від світу,
Звичайно будуть сірі, можливо злістні дні,
Казки, знаєш сама, джерела не надійні.
Достатньо навіть посмішки із самого ранку,
Що вже казати про дію поцілунку?
І миттю все розчиниться у світлих почуттях,
От тільки ми й досі знаходимось у пошуках…

Сторінки:
1
3
4
5
попередня
наступна