хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «new york»

Мандрівка Америкою І Европою (Ч. 2/3: Вашинґтон)


          Уніјськиј двірець (Union Station), Вашинґтон

          Летовище ім. Дж. Кеннеді (JFK), термінал 2, Новиј Јорк

          Капітоль у Вашинґтоні, ОК

    Між іншим, двірець у Вашинґтоні виявився буквально в межах видимості the Capitol (Капітоля).
    Ми взяли таксівку від двірця Union Station (Юніон Стејшн) до готелю the Ramada Inn (Рамада Інн). До готеля можна було діјти від двірця пішки, але Рич мав дуже велику валізу. В таксі не було лічильника. Таксист сказав:
    — Fares are determined by taxi fare zones. (Оплата визначається за тарифними зонами.)
    Рич потім пояснив:
    — Washington is the exception, not the rule. In most cities cabs have meters. (Вашинґтон — це виняток, а не правило. У більшості міст таксівки мають лічильники.)
    У готелі ми зареєструвалися без проблем. Адміністратор підтвердив моє замовлення на двомісниј номер. Ми заповнили реєстраціјні бланки ј отримали ключа. Носильник відніс валізу Ричарда нагору.
    — How much I should tip him? (Скільки повинен дати јому на чај?) — думав я.
    Рич сказав:
    — A one-dollar tip would be okay. (Один доляр був би добре.)
    — Well, how was I doing? (Ну, як я поравсь?)
    Рич сказав:
    — You were doing all right so far. (Ви поки що поралися нормально.)
    Ми мали не просто номер, а люкс. Фактично це була ціла квартира з кухонькою, холодильником і навіть баром. На приліжковіј тумбочці я најшов Біблію. Рич сказав:
    — There is one in every hotel room. (Вона є в щоготельнім номері.)
    Можете це собі уявити?
    Злегка перекусивши, ми вијшли на прогулянку. Ричард розповів мені дещо про Вашинґтон, ОК. Ці літери завше додаються, щоби не плутати јого зі the state of Washington (штатом Вашинґтон). Цеј штат дуже далеко від столиці, на тихоокеанськім узбережжі. «D. C.» (ОК) означа District of Columbia (округ Колумбія). Це особливиј федеральниј округ не належе до жодного з п’ятидесяти штатів. Він зело малиј. Тому міськиј терен виходе черз јого кордони до сусідніх the states of Maryland and Virginia (штатів Мериленд і Вірджинія).
    Рич сказав:
    — Washington is unlike many other cities in its treatment of tourists. In what way? Most of its museums, galleries and monuments is free. (Вашинґтон не схожиј на багато інших міст у своєму відношенні до туристів. У чому? Більшість музеїв, галереј і пам’ятників — безкоштовні.)
    Абсолютно природно я намагався порівняти місто з Новим Јорком. Я помітив, що тут нема небосягів. Закон заборонив будівництво вище, ніж Капітоль. На вулиці було мало народу ј значно більше негрів, ніж у Новім Јорку. Ричар сказав:
    — Most of the population is black. People go to bed very early in Washington. (Більшість людеј тут негри. В Вашинґтоні люди дуже рано лягають спати.)
    Так, це було зовсім не схоже на Новиј Јорк!
    Ричард весь час казав:
    — If I finished my work earlier today, we could go sightseeing together. (Якби я закінчив сьогодні раніше, ми змогли би сходити разом на екскурсію.)
    Але він мав дуже насичену програму. З одного боку, я не мав особливих справ у місцевому відділі фірми. Значить мав багато вільного часу. Як зазвичај, я хтів спочатку піти на екскурсію з ґідом по столиці. За порадою Рича я вибрав the Tourmobile shuttle bus (екскурсіјниј автобус «Турмобіль»). Платиш раз, сходиш де завгодно і знов сідаєш безкоштовно. Квиток діјсниј ввесь день. Екскурсія з поясненнями. Автобус зупиняється за розкладом біля всіх пам’яток на the National Mall (Націјональніј алеї або парку Молл) і на Arlington National Cemetery (Арлінґтонському націјональному кладовищі).
    Парк Молл — це широке трав’яне поле завдовжки 2 милі. Він тягнеться від підніжжя Капітоля до the Lincoln Memorial (пам’ятника Лінкольну). Він проходе повз the Smithsonian Institution museums (музеїв Смітсоновського інституту) і позаду the White House (Білого Дому). В центрі парку Молл ви бачите the Washington Monument (пам’ятник Вашинґтону). Це обеліск з граніту ј мармуру, присвячениј першому президентові США.
    Вашинґтонці пишаються своєю системою підземки, що вони називають Metrorail (Метрорејл) або просто Metro (Метро). Вона набагато сучасніша за новојорську. Це цілком природньо, бо відкрилася тільки 1976 року. Вона ма 5 лініј: Red, Orange, Blue, Yellow and Green (Червона, Помаранчева, Блакитна, Жовта ј Зелена). Є плани спорудження Silver line (Срібної лінії). Лінії розходяться від середмістя Вашинґтона глибоко на терен Мериленда ј Вірджинії.
    Мінімальна плата в звичајниј час — 85 cents (85 центів). Максимальна плата в годину пік — $2.40 (2,40 доляра). Замість жетона вам тре’ використовувати a magnetic farecard (магнітну картку), що мо’ купити в касах-автоматах на кожніј станції. Щоби потрапити на платформу, ви маєте вставити картку в вхідниј турнікет. Картка вискоче з закодованим часом і місцем. У пункті призначення ви вставляєте картку в вихідниј турнікет, і плата за проїзд автоматично вираховується.
    Автобуси з’єднують усі станції метра. Щоби добратися туди, можете взяти a free transfer ticket from the Metro to a bus (безкоштовниј пересадочниј талон метро-автобус) у автоматі на станції метра, де ви починаєте поїздку.

    І знову Новиј Јорк.
    На протязі першої пари тижнів я нич не купляв, крім some groceries (бакаліјних товарів). Купляти в супермаркеті легко. Ви просто кладете те що хочете до кошика ј несете це до касира. Він проб’є все на касовому апараті, візьме в вас гроші ј покладе закупи до мішка. Проте будьте обережні! Сума може бути більша, ніж зазначено на етикетках з ціною. Це тому, що є a sales tax (податок на продаж) усього, крім основних продуктів харчування. Цеј податок стягується в більшості штатів.
    Я мав не особливо багато грошеј. Через те мені треба було акуратно планувати. Бачите, я хтів привезти додому дарунки для родичів ј друзів. Я так само хтів купити a VCR (video cassette recorder) and a PC (personal computer) (відеомагнітофон і персональниј комп’ютер) для себе.
    Люди в конторі давали мені поради. Вони казали:
    — If you don't want to spend a lot of money, you should watch newspaper ads for sales. If you get to the store early on a sale day you will have a wider choise. There are different kids of sales: semi-annual and annual sales, one-day sales, half-price sales, close-out sales, clearance sales, warehouse sales and many others. (Якщо ви не хчете витрачати багато грошеј, вам тре’ пильнувати за газетною рекламою розпродажів. Якщо пријдете до крамниці в день розпродажі, матимете великиј вибір. Є різні види розпродажів: піврічні ј річні, одноденні, розпродажі за пів ціни, за ліквідації крамниці, сезонні, зі складу ј багато інших.)
    Спочатку я просто пильнував, як купляють інші. Потім я зробив там декілька непоганих закупів і пару вельми вдалих!
    Більшість американців уважно пильнують за цінами ј регулярно ходять на розпродажі. Але є виняток — credit cards (кредитні картки). Подејкують, що американці оплачують карточками 500 billion dollars (500 млрд долярів) щороку. Рич каже:
    — Two-thirds of these people pay only a portion of their monthly bills. That means they'll have to pay a high interest on the remainder. But people like using credit cards because they don't like waiting to get anything. Plastic money has become an important part of American life-style. So when you want to pay for something, you'll hear the question: «Cash or charge?». (Дві третини цих людеј оплачують лише частину їх щомісячних рахунків. Це значе, що вони мають платити високі відсотки з решти. Але вони подобають використовувати кредитні картки, бо вони не люблять взагалі на що-небудь чекати. Пластикові гроші стали важливою частиною стилю життя американців. Тому коли ви захочете за щось заплатити, ви почуєте питання: «Готівкою чи на виплату?».)
    Під час моїх щоденних прогулянок по Мангеттену я так само часто оглядав вітрини. На Fifth Avenue and Madison Avenue (П’ятіј Авеню і Медисон Авеню) ціни мене вразили. Одного разу я бачив шалик за ціною over $1,000 (більше 1000 долярів). Мої друзі пояснили мені, що гроші не мають значення для клієнтів, що там скуповуються. Он де гроші діјсно говорять!
    Як ви знаєте, я мав гарну кухню в квартирі, але не мав ні часу, ані бажання готувати. Я часто купляв продукти або в бакаліјніј крамниці, або супермаркеті по дорозі додому. Це міг бути буханець хліба, пакунок молока, дюжина (= 12) крашанок або фунт (= 454 г) масла на сніданок. Або я купляв величезниј a submarine sandwich (сендвіч для підводників) у місцевому гастрономі, а то ј пару гамбурґерів або чизбурґерів де-небудь, де дають на виніс, на вечерю. Але мені доводилось їсти в основному поза домом.
    Я намагався ходити щоразу до іншого місця, коли јшов на обід у обідню перерву, або на вечерю після праці. Спочатку я завжди прохав Ричарда або когось з друзів у конторі піти зі мною. Дехто з них наполягав на тім, щоби пригостити мя. Тоді я починав наполягати на тім, щоби пригостити їх. Після суперечки, як правило, платили кожен за себе.
    Поїсти десь у Новім Јорку — жодних проблем. Є стільки місць, де мо’ пообідати! Ј назви в них так само різні — restaurant (ресторан) або cafe (кафе), cafeteria (кафетеріј) або coffee shop (кав’ярня), pancake house (млинцева) або steakhouse (біфштексна), pizza place (піцерія) або sandwich shop (канапкова), eatery (їдальня) або просто grill (ґриль). Деякі з них мають назви на кшталт «The Pines» (Сосни). Інші назви за іменням власників «Maria's» (Маріїне), або бувших власників, якщо заклад заслужив гарну репутацію. Можете поїсти навіть у a deli (гастрономі). Коли ви щось купуєте, вас запитують:
    — Here or to go? (Тут чи на виніс?)
    Конкуренція настільки сильна, що мо’ завше знајти гарну їжу, що вам по кишені. Час од часу мајже всі ресторани дають special offers (спецрекламу) дешевих обідів. По неділях, коли я любив поспати пізніше, я завше шукав у газетах якусь рекламу a «Sunday brunch special» (недільного сніданко-обіда).
    Надіјшов час мені прощатися з моїми американськими друзями. Фірма намічала влаштувати велику вечірку на мії гонор. Вони дали мені на вибір любиј новојорськиј ресторан. Нарід у конторі був різних націјональностеј за походженням і кожен пропонував свіј укоханиј заклад. Але я вважав за краще щось типово американське. І ніяких мені французьких вин. Чудово підіјде і каліфорніјське вино.
    Міј зворотніј шлях додому, за порадою Ричарда, проліг транзитом через London (Лондон), де я мав побачитися з Ричардовим товаришем. Ричард Джонсон з торбою подарунків і веселих побажань на дорогу провів мене до самого літака № беззупиночного рејсу KL 6103 Новиј Јорк — Лондон, зліт о 18:45 за Вашинґтонським часом у John F. Kennedy International Airport (JFK) terminal 2 (Міжнарідному аеропорту ім. Джона Фітцджеральда Кеннеді (JFK) термінал 2) Нового Јорка, а посадка наступного дня о 07:05 за Лондонським часом у London Heathrow Airport (LHR) terminal 4 (лондонського аеропорту Гітров (LHR) термінал 4). Усього 7 годин і 20 хвилин польоту. В літаку, що летів до Лондона, мені довелося заповнити бланки, де я мав зазначити ім’я та прізвище. До речі, мені тре’ було написати дату народження таким чином: день/місяць/рік, а не так як пишуть в Америці: місяць/день/рік.
    Під час довгого польоту до Лондона на літаку the Boeing 767 (Боїнґ 767) я намагався розібратися зі своїми враженнями про Америку. Деякі речі здалися мені незвичајними, принајмні.
    Подејкують, що Сполучені Штати — a «melting pot» (плавильниј казан) людеј з різних країн. Я визнав, що це особливо справедливо стосовно Нового Јорка з јого чисельними націјональними рајонами. Із стількома іміґрантами або їхніми дітьми ніхто не зверта уваги на ваш іноземниј акцент. Звичајно, я намагався як міг виглядати і розмовляти як американець. За тиждень я міг розуміти мајже всіх. Але я ніколи так і не зміг зрозуміти жаргон американських негрів. До речі, деякі негри вважають за краще називатися African Americans або Afro-Americans (афро-американцями).
    Мене вразила дружелюбність людеј на вулиці. Цілковиті незнајомці посміхалися мені і навіть казали: «Hello!» (Привіт!) або «How are you?..» (Як ся маєте?..). Вони так само кажуть «please» (будь ласка) і «thank you» (дякую) набагато частіше, ніж ми у себе вдома.
    З іншого боку, мене здивувала та відстань, яку люди намагаються тримати між собою в товаристві. Люди, що чекають в чергах (у банку, або на автобусніј зупинці), стоять близько 2-х футів (2 x 30,48 см) один од одного. Вони вважають, що мають право на відокремленість і особистиј простір.
    Більшість американців подобають неофіціјність у звичках, мові ј одязі. Іноді навіть занадто, як мені здавалося спочатку. На манер людеј, що кладуть ноги на стола. Або людеј, що звертаються один до одного на ім’я мајже в любих умовах, офіціјних або неофіціјних.
    Ще що мене зело здивувало, це як мало люди п’ють і палять. І все це незважаючи на the attractive magazine ads for cigarettes and TV commercials for wine and beer (привабливу часописну рекламу цигарок і телевізіјну рекламу вина ј пива). Так, здоров’я явно модно в Америці сьогодні. Мені завжди хтілося кинути палити. І мені нарешті вдалося це зробити там. When in Rome, do as the Romans do. (Якщо ти в Римі, чини як римляни.)
    І останнє. Я чув багато історіј про злочинність в Новому Јорку. Я читав про вуличні пограбування в місцевих газетах. Але я сам ніколи не мав жодних прикростеј. Може через те, що я дотримувався поради Рича. Він мені радив уникати деякі рајони міста після темряви. До інших рајонів мені взагалі не слід було ходити.

    P. S. [ Читати далі ]

    Як панство ся ставе до Вашинґтона?

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

69%, 9 голосів

23%, 3 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Мандрівка Америкою І Европою (Ч. 1/3: Новиј Јорк)


          Автостанція Золотоноша, Золотоноша

          Автостанція Бориспіль, Бориспіль

          Летовище Бориспіль (KBP), термінал «B», Київ

          Летовище ім. Дж. Кеннеді (JFK), термінал 1, Новиј Јорк

          Пеннсильванськиј двірець (Penn Station), Новиј Јорк

          Статуя Свободи в Новому Јорку

Епіґраф:
                    Молитва за Вітчизну
                    Пане Боже, помилуј нашу Вкраїну;
                    Даруј їј волі ј незалежноcті, культури ј заможноcті;
                    Захиcти її від внутрішніх і зовнішніх ворогів;
                    Позбав комуніcтів, реґіјоналів і Віктора Януковича.

Передмова:
    Вельмишановне співтовариство! Пані та панове, ви не можете уявити собі наскільки я радиј знову представити свою нотатку на ваш огляд. Любі друзі, я засвоїв одну істину: якщо не хочеш бути ошуканим — не звіряјся ні на кого. Але це ніяким чином не стосується посестер і побратимів зі співтовариства. Для мене великиј гонор бути учасником цього гурту доброзичливих, порядних патріјотів Української держави. Як ви напевно вже зрозуміли, я не належу до реґіјоналів, тому не потребую їхньої реґіјональної мови, і пишу українською. Вони не розуміють української, тому розмовляти з тими фашистами тре’ короткою мовою: через приціл револьвера. Після виборів до Центральної Ради зникне реґіјоналізм, а з ним і їхня мова капітулює. Уявіть собі, якби я зміг порозумітися реґіјональною мовою з випадково зустрівшимися українцями, подорожуючи Америкою і Европою? То була би не розмова, а якась нісенітниця та ј годі! Попросту кажучи, дај мені мільјон гривень — не проголосував би за ПР. Бо це законспірована іноземна партія ЄР (Єдина Росія) в Україні. Вона діятиме лише з націјональних інтересів своєї держави, а не нашої Руси.
    Востаннє, панство, я писав про мандрівку до третього (дикого) світу — СНД в москву, тому цього разу логічно було би продовжити мандрівну тему подорожжю до цивілізованої частини світу — Америки в Новиј Јорк, Вашинґтон, і — Европи в Лондон. Міј маршрут пролягав таким чином: автостанція Золотоноша-автостанція Бориспіль-летовище Бориспіль-летовище Новиј Јорк-двірець Новиј Јорк-двірець Вашинґтон-двірець Новиј Јорк-летовище Новиј Јорк-летовище Лондон-летовище Бориспіль-автостанція Бориспіль-автостанція Золотоноша. До речі, це був міј другиј політ на літаку, влітку 1996 року, бо першиј був 24 роки до того, влітку 1972 року № беззупиночного рејсу VV 744 «Караґанди-Київ», 4 години ј 10 хвилин польоту. То була еміґрація від рідного Казахстану до своєї України. В Казахстані дуже розвинена стоматологія. Тож якщо заболять зуби — прошу до Казахстану. По-моєму, в мене вијшла задовгою ця нотатка. Через те я розділив її на 3 частини. Розумієте, не вдається писати лаконічніше. Колись у старших класах ЗСШ писав твори на одну сторінку, а вчителька казала, тре’ писати не менше за три сторінки аби отримати відмінну оцінку. А тут виходе навпаки. Хоча в І-неті потрібно писати якомога коротше і більш змістовніше. Розумію, годі цих безпредметних балачок у передмові, потрібно переходити безпосередньо до опису мандрівки.

Опис:
    Можна я задам вам питання? Ви розмовляєте англіјською? Якщо ви хочете розмовляти англіјською, балакајте! У сьогодення кожен має знати англіјську. Я постараюся трішки допомогти вам у цьому.
    Маю відмінну новину: одного чудового весняного дня 1996 року, я отримав листа від американського бізнесмена Richard Johnson (Ричарда Джонсона), що раніше бував на нашіј фірмі з діловим, ознајомчим візитом. Під час своєї поїздки до України я розповідав јому про наш чудовиј крај, показував місто, свою працю та оселю. П. Джонсон називав мене Ihor (Ігор). Я звав јого Mr. Johnson (п. Джонсон). Јому це не сподобалося, і він попрохав мене називати јого Richard (Ричард), або коротше Rich (Рич). Гаразд! Тепер він запрошував мене відвідати јого в Штатах. Відмінно! Я ніколи не бував у Америці. Звісно, я бував за кордоном раніше. Коли я мешкав в Україні то багато разів їздив до Росії на запрошення родичів, і як турист. Я також був у віјськовому відрядженні до Казахстану. Але я ніколи не був за межами Евразії.
    Рич пише, що јого старшиј партнер у відїзді за справами. Через те він не обговорив цю справу з ним. От чому він посила мені приватне запрошення. Звичајно, я повинен відвідати їхню компанію і обговорити з ними справи. Кращиј час для поїздки — червень. Відвідини триватимуть декілька тижнів. Я маю відвідати New York and Washington (Новиј Јорк і Вашинґтон). Надіюся подивитися і краєвиди!
    Мені слід показати це запрошення my boss (моєму шефові) і спитати у нього поради щодо поїздки. Я відаю, що будуть деякі складнощі. Наприклад, є надто багато людеј в Україні, що хотіли би зїздити до Америки, ј занадто мало рејсів. Для покупки квитків є лист очікування. Квитки теж дуже дорогі. А потім ще банк: тре’ јти до банку to exchange Ukrainian coupons-karbovanetses for U. S. dollars (міняти українські купоно-карбованці на американські доляри).
    Одначе, коли я приходжу в контору, я виявляю, що ситуація змінюється на краще. Міј шеф показує мені офіціјне запрошення від компанії Ричарда. Вони запрошують мене приїхати до Нового Јорка і пробути там декілька тижнів за рахунок компанії. Я, власне, спеціялізуюся з медустаткування і вони хтять показати мені фірму і обговорити можливості співробітництва. Моєму шефові дуже сподобалася ця ідея. У нього виникла думка про a joint venture (спільне підприємство) з американцями.
    Що мені потрібно зробити? Мені тре’ отримати відомості з перших рук про наших мајбутніх партнерів. Я повинен привезти їм наші пропозиції.
    Міј шеф врешті обіцяв зробити все можливе, щоб допомогти мені. Але так багато треба зробити, перш ніж поїдеш за кордон. Безперечно, нам треба оформити все до червня. Мені потрібно звернутися по a foreign passport (закордонниј пашпорт). А так само треба дістати a plane ticket (авіяквиток). На щастя, шеф може це зробити за мене через знајомого у касі авіякомпанії. Ще мені потрібно буде отримати an American visa (американську візу). Для цього тре’ зателефонувати в the American Consulate (американське консульство). Крім того слід узяти автобусниј квиток до Борисполя, звіділя відліта міј літак до Нового Јорка, таким чином аби не запізнитися на свіј рејс Київ (Бориспіль)-Новиј Јорк. До Борисполя простріше доїхати залізницею, проте декілька годин треба було би чекати до вильоту. Тому вирішую їхати автобусом. Це зајме трохи більше 2-х годин.
    Тре’ заздалегідь скласти план. Іноді польоти затримуються або відкладаються через непогоду. Це приводе до того, що втрачаєш багато часу. Зрештою, все вдалося владнати, і я маю квитка: № беззупиночного рејсу VV 131 Київ (Бориспіль) — Новиј Јорк, зліт о 13:35 за Київським часом у Boryspil International Airport (KBP) terminal B (Міжнарідному аеропорту Бориспіль (KBP) термінал «B»), а посадка того ж дня о 17:05 за Вашинґтонським часом в John F. Kennedy International Airport (JFK) terminal 1 (Міжнарідному аеропорту ім. Джона Фітцджеральда Кеннеді (JFK) термінал 1) Нового Јорка. Зараз приземлення в новому терміналі 4. Всього якихось 10 годин і 30 хвилин польоту. Тут же я довідався про зворотніј шлях: виліт беззупиночним рејсом № VV 132 з Нового Јорка о 19:05 за Вашинґтонським часом, а приліт наступного дня о 12:05 за Київським часом звичајно. Дорога назад виходе чомусь меньша: рівно 10 годин льоту.
    Я вирушаю! Автобуси до Києва через Бориспіль ходять досить часто. Крім автобуса «Золотоноша-Київ», ще є прохідні автобуси, що јдуть через Золотоношу ј Бориспіль, скажімо сполученням «Кременчук-Київ», «Черкаси-Київ», «Чигирин-Київ». Через те добратися до Борисполя не склада труднощів. Я вибираю автобус № рејсу 149 «АС Чигирин-АС Київ Дарниця», що відправляється від АС Золотоноша о 08:55, а прибува до АС Бориспіль об 11:10 (2 г 15 хв у дорозі). Далі міським автобусом їду до летовища Бориспіль Термінал «B». У Бориспільському терміналі увесь багаж я пред’являю для реєстрації персоналу авіякомпанії. Представник авіякомпанії видає мені відривниј талон багажної бирки для ідентифікації багажу в аеропорту прибуття. Міј багаж було завантажено на міжнародний рејс для доставки в аеропорт призначення. Далі проходжу пашпортниј контроль, а позаяк я не мав товарів для декларування, то обираю проходження митного контролю за правилами «зеленого коридору», ігноруючи «червониј».
    В аеропорту передбачено різні зали очікувань для трьох класів квитків. Највищиј рівень сервісу заплановано для пасажирів першого класу. В залі очікування їм пропонують вишукані безкоштовні алкогольні та безалкогольні напої і легкі закуски, також вони отримують фірмові подарунки від авіякомпаніј. У першому класі рівень обслуговування вище — можна подивитися фільм, послухати музику, замовити обід відповідно до меню. В літаку так само, в залежності від класу квитка Economy, Business, First (Економ, Бізнес, Першиј), можна підживитися за «рахунок авіякомпанії». У польоті здебільшого пропонується харчування, включаючи вино, соки та безалкогольні напої, в залежності від часу, тривалості та маршруту польоту. Зокрема, квитки економ-класу включають вартість сніданку чи обіду, а також різні прохолодні напої, пиво, сухе вино, а от міцні напої подаються за окрему плату.
    Двосалонні літаки надають можливість вибору між бізнес і економ класами. Як правило, пасажирам бізнес класу надаються місця з 1 по 7-8, далі јдуть крісла економ класу. У літаках, призначених для тривалих перельотів, переважно є три салони: крім бізнес і економ класів надається ще і першиј клас. Окрім стандартного та спеціяльного харчування (дитяче, вегетаріянське, дієтичне, мусульманське) пасажири на деяких рејсах авіякомпаніј можуть замовити все, що їх душі завгодно (в розумних межах), але вже за додаткову плату. До речі, ціни на квитки залежать від класу, часу польоту, дня тижня, сезону і т. д. Тобто є Discount Fares (знижки за проїзд).
    Коли ми підлітали до Нового Јорка, я побачив стюардесу з якимись папірцями. Вона јшла по проходу та роздавала ці папірці пасажирам. Вона також питала про щось. Коли вона підіјшла блище, я зміг почути її питання:
    — Are you a U. S. citizen? (Ви громадянин США?)
    Вона нич не давала тим, хто відповідав ствердно. Вона не спитала мя про громадянство, а просто попрохала мене заповнити бланк. В чім справа? Невже я не виглядав як американець? Я поглянув на папірець. Це був an I-94 form (бланк І-94). Мені знадобилося 5 хвилин аби јого заповнити. Чоловік, що сидів поруч, не вмів писати англіјською, тому я допоміг јому з бланком.

    Нарешті, Новиј Јорк!
    Доки я заповнював бланк свого сусіди, літак the Boeing 767-300, AKA the 763 (Боїнґ 767-300, також відомиј як 763) приземлився в JFK International Airport (Міжнарідному аеропорту Кеннеді). Я пішов на пашпортниј контроль. Інспектор перевірив візу, написав щось на моєму бланку І-94 і пришпилив јого до пашпорта.
    — Welcome to America, Mr…, (Ласкаво просимо до Америки, пане…,) — сказав він.
    — Thank you, sir, (Дякую, добродію,) — відповів я і пішов отримувати свіј багаж з багажного відділення.
    Далі я пројшов митницю. Я мусив заповнити ще один бланк. Custom officer (митник) спитав мене:
    — Anything to declare? (Щось пред’явите?)
    — Excuse me? (Перепрошую?)
    — Do you have anything to declare? Do you understand English? (Маєте що-небудь пред’явити? Ви розумієте англіјську?)
    — Yes, I do. But I don't understand American English very well yet. (Так, розумію. Але я ще не дуже добре розумію американську англіјську.)
    Він не просив мене відчинити валізи. Він лише задав мені ще декілька питань:
    — Do you have any foodstuffs? (Чи маєте якісь продукти?)
    — I have some cans. (Маю консерви.)
    — A canned food is okay. Do you have any fresh or frozen food? (Консерви — гаразд. Маєте свіжі або морожені продукти?)
    — No, I don't. (Ні, не маю.)
    — Any gifts? (Будь-які дарунки?)
    — No, just a few souvenirs. (Ні, лише декілька сувенірів.)
    — Do you have five thousand dollars or more in any currency? (Маєте п’ять тисяч долярів, чи більше, в любіј валюті?)
    Тут я мало не розсміявся. Таких грошеј я ніколи в житті не бачив:
    — Certainly not! (Звісно, ні!)
    Я абсолютно нич не мав пред’явити, ј працівник митниці відпустив мене.
    Я виходжу в the terminal (будівлю летовища). Очевидно, я очікував знајти Ричарда там, але бачу тільки незнајомців. Що сталося? Що мені робити? Вирішую зателефонувати в јого контору. Я јду до the information desk (довідкового бюра) ј питаю, де можна најти телефонну будку. Я уважно проглянув інструкції на телефоні. Під телефоном лежала зело товста телефонна книга. Бачу, всі номери семизначні, просто як у Києві. Але виникають труднощі — компанія Ричарда не вказана. Я дзвоню в Directory Assistance (телефонну довідку), і вони дають мені јого номер. Місцева розмова коштує в Новому Јорку 25 центів. Ще одна складність! Маю декілька долярів, але не маю дріб’язку. Може піти до банку? На щастя одна люб’язна пані міня мені a dollar (доляр) на some change (дріб’язок): two quarters and some dimes and nickels (2 монети по 25 і декілька 10- і 5-центових монет). Набираю номер офіса Рича, але там нікого нема! Автовідповідач просе мя залишити повідомлення. Я кажу, що застряг у аеропорту Кеннеді та кидаю слухавку.
    Я вирішив не хвилюватися. Прогулююся по авіявокзалу, розглядаю написи: Post Office (Пошта), Travel Insurance (Дорожнє страхування), Car Rentals (Аренда автівок), Currency Exchange (Обмін валюти), Nursery (Дитяча), Newsstand (Газетниј кьошк), Gift Shop (Дарунки), Lost and Found (Стіл знахідок). Це я загубився. Хто мене знајде? І тут до мене підходе юнак і каже:
    — Hi, are you Mr…? I'm Peter Smith, Mr. Johnson's PA. I'm sorry I'm so late. I got caught in a traffic jam on the way to the airport, and then I had a flat. I had to leave my car and take a taxi. (Вітаю, ви пан…? Я Пітер Сміт, ОП п. Джонсона. Мені шкода, що так запізнився. Я потрапив до автомобільного затору на шляху до летовища, а відтак спустила машина. Я мав залишити машину ј узяти таксівку.)
    — What does PA stand for? (Що означа «PA»?) — питаю јого.
    — Oh, that means personal assistant, (А, це значить «особистиј помічник»,) — каже він.
    Ми їдемо таксівкою на Мангеттен. Я питаю Пітера про Ричарда. З’ясувалося, він відїхав з міста за терміновою справою. Було доволі пізно, але ще не поночі, хоча вже світилися ліхтарі. Тому можна розгледіти деякі місцеві краєвиди, включаючи знамениті хмарочоси. Раптом несподівано, їдучи околицею міста, автівка збоїть, потрібен ремонт. А я тим часом вирішую трохи прогулятися вулицею. Я попрямував хідником до якоїсь кав’ярні неподалік, бо трохи зголоднів. Дорога була широкою по чотирі смуги в кожен бік, а посередені була широка озеленена смуга з декоративними деревами і лавочками для відпочинку. На вулиці мајже не було людеј, спокіјно ј тихо. Далеко від дороги розпочиналися високі 30-40 поверхові хмарочоси, а за ними де-не-де височіли небосяги — вдвічі вищі за ці що поблизу. Мені дуже сподобався краєвид. Діјшовши до кав’ярні ј зајшовши до середини, я побачив, що в закладі було лише двоє відвідувачів. Либонь, тоді не були пікові години. Я сів до столика. До мене мајже відразу підіјшов господар кав’ярні ј запропонував меню. Я хтів попити кави і щось узяти до кави по-американськи. Але як це сказати англіјською? Раніше у школі я вивчав англіјську, та тут розгубився і не відав, що сказати. Почав згадувати англіјські слова аби сказати, що хотів би отримати філіжанку кави і якусь американську страву:
    — I'd like to have supper. May I have some cup of coffee and… як же далі буде по-англіјськи: «якусь типову американську страву»? (Я хтів би повечеряти. Чи можна філіжанку кави та…)
    І несподівано почув у відповідь щирою українською:
    — Це звучатиме: something typically American dish?, сер.
    — Ов! То пан розмовля українською?
    — Авжеж, я є українець, еміґрант, або вірніше сказати: американець українського походження. Придбав на околиці Нового Јорка кав’ярню і тепер маю тут свіј бізнес.
    Якиј тісниј світ. Я так зрадів, що побачив тут українця і можу побалакати та порозумітися українською без тлумача.
    По дорозі з летовища Пітер пояснив мені:
    — You aren't going to stay at a hotel, because the company has rented a comfortable apartment for you. (Ви не збиратиметеся зупинятися в готелі, бо фірма винајняла для вас квартиру.)
    Я спитав јого:
    — How much is the rent? (Яке комірне?)
    Він відказав:
    — It's a lot cheaper than paying hotel bills, but you shouldn't worry about that. (Це набагато дешевше, ніж оплачувати готель, але вам не треба турбуватися про те.)
    — Why not? (Чому ні?)
    — Because the company will pay your rent and utility bills, so you will not be a real tenant. You will not even have to see your landlord. If there is any problem you are to contact the building superintendent. (Бо всі витрати фірма візьме на себе, тому ви не будете справжнім комірником. Вам навіть не доведеться бачитися з ґаздою. Якщо виникнуть проблеми, ви повинні звертатися до завгоспа.)
    — Sweet! Crazy! (Клас! Збожеволіти!)
    Ми підїхали до високої будівлі. Пітер заплатив за проїзд.
    — This will be your American home, (Це буде ваш американськиј дім,) — сказав він мені.
    Пітер відімкнув двері і провів мене до квартири 8ц. Він показав, де що лежить і сказав:
    — You can have something to eat, (Ви можете щось поїсти,) — та відчинив холодильника.
    Взагалі-бо, я не був голодним, але день був спекотниј, і хотілося пити. Ми наробили канапок і відкрили пару пляшок пива.
    Я почувався кепсько. Пітер сказав:
    — You look tired. (Ви виглядаєте втомленим.)
    — I'm feeling tired. (Я почуваюся стомленим.)
    — You'll have jet lag for a few days. (Ви прохворєте «реактивною хворобою» протягом декількох днів.) — Він побажав мені надобраніч і пішов.
    Я прокинувся дуже рано наступниго ранку. Пријняв душ, зробив декілька бутербродів і велике горнятко міцної кави та відчув себе набагато краще. Тоді я виглянув з вікна. Мешкання було на восьмому поверсі. Вулиця було доволі тихою.
    Сама квартира була невелика, але дуже зручна. Вітальня з диваном, зручним кріслом і великим кольоровим телевізором. Кухонька з каструлями ј пательнями та купою електродротів на кшталт тостерів і міксерів та навіть електро відкривачкою консервних банок.
    Задзвонив телефон. Це був Ричард. Він сказав:
    — I would take you to the office, (Я хтів би взяти вас до контори,) — і попрохав мене зіјти вниз за десять хвилин.
    Ми приїхали в головну контору Ричарда у нижньому Мангеттені. Вона була на 25-му поверсі хмародряга. У вестибюлі була табличка з написом: MEDEQ, Inc (Медек, Інкорпорејтид). Це означа «медичне устаткування». А віндою там керував ліфтер.
    Перед засіданням Ричард показав мені контору. На мене справило враження the state-of-the-art office equipment (најсучасніјша оргтехніка). Ніяких друкарських машинок, усі працювали на ПК. Англіјськиј правопис складниј, тому на комп’юторах стояли спеціяльні програми для ЕОМ задля перевірки правопису. Кожен ПК з’єднувався з a printer (принтером) для роздруку оброблювальних документів. Був a copier (ксерокс), якиј робив кольорові копії, telex (телекс) і fax facilities (телефакс). Я побачив дивну машину в кутку. Ричард сказав, що це a paper shredder (машина для різки (непотрібних) паперів). Хотілося би теж мати таку у нас в Золотоноші.
    Службовці працювали зело ефективно. Вони вміли користуватися любим устаткуванням. І працювали дуже швидко. Я сказав:
    — I'd like to learn how to run everything too. (Я хтів би навчитися працювати на всьому.)
    Ричард представив мене персоналу. Вони були дуже доброзичливі. Зрештою, він попросив їх допомогти мені оволодіти оргтехнікою.
    Ричард представив мене Mr. Walter Cronin (п-у Волтеру Кроніну), a senior partner in the firm (старшому партнеру по фірмі). Все the company executives (керівництво фірми) було там. Я побачив the heads of the research-and-development and manufacturing divisions and the director of marketing (керівників конструкторського ј виробничого відділів і комерціјного директора).
    Ми обговорили моє перебування в фірмі. П. Кронін запропонував, щоби я відвідав усі філіяли аби вияснити перспективи нашого мајбутнього співробітництва. Мене попрохали представити доповідь з пропозиціями в кінці перебування. Мене це цілком влаштовувало. Вони також без упередження пријняли моє прохання відвідати лікарні, щоб побачити устаткування «Медек» у праці. Вони сказали, це мо’ легко влаштувати на місці. Я був здивованиј. Але Ричард сказав, що це звичајна справа.
    Ричард мав маленьку a one-bedroom apartment (2-кімнатну квартиру) в Новому Јорку. Він мешкав там усього декілька днів на місяць, коли треба було затриматися в офісі. Зверніть увагу, він казав:
    — My real home is a country house on Long Island. It is not very far from New York. Most days I drive to the office. But sometimes I take a train with thousands of other commuters. It take me about an hour to get to work, both by car and by train. (Міј справжніј дім — заміськиј будинок на Лонґ-Ајленді. Він не дуже далеко від Нового Јорка. Здебільшого я їжджу до праці на машині. Але іноді — потягом з тисячами інших мешканців передмість. Це зајма близько години, щоб дістатися до праці, як машиною, так і потягом.)
    У міј најпершиј вікенд у Америці я був запрошениј в дім Ричарда на Лонґ-Ајленді. Мені було цікаво, чи буде це родинне свято? Може я побачу всю родину Ричарда?
    — Not quite. Yes, you will see a few memebers of my family and a few friends as well, (Не зовсім. Так, ви побачите деяких членів моєї родини, а так само деяких друзів,) — сказав він, і щоби мені було полегше, він намалював схему свого родинного дерева.
    Дім був досить-таки великим. Він був оточениј гарним садом. До хати був прилаштованиј гараж на дві машини, а позаду хати плавальниј басејн. День був спекотниј. Викупатися було би доречно. Але спочатку потрібно було познајомитися з родиною. Рич представив мене своїј жінці Doris (Дорис), батькові, сватам (батькам жінки), своїј дочці ј синисі (жінці сина). Вона чекала на дитину. Дочка Ричарда Jane (Джејн) провела мене до моєї кімнати, що була вгорі. Ј це була одна з п’яти спалень на цьому поверсі! Потім вона провела мене по хаті. Там була вітальня зі справжнім каміном. Були дві ванни. Їдальня була дуже велика. Я гадав, моя кухня в Новому Јорку добре устаткована. Що ж, я не мав рації. Ця виглядала як пункт керування польотів космічного центру!
    Отже, свято виявилося входинами. Я довідався, що Ричард нещодавно переїхав. Вони раніше мешкали недалеко звідси. Зараз вони могли дозволити собі хату побільше ј покраще. Проте вона не зовсім була јого особистою. Ричард пояснив, що хати тут дуже коштовні. Через те він зробив першиј внесок у 30% і взяв у борг решту грошеј у банку. Він муситиме розраховуватися за позику на протязі тридцяти років.
    Стіл був накритиј для гостеј. Незабаром почали приходити друзі ј сусіди. Вечірка зело вдалася.
    Тре’ нарешті розповісти трішки про Новиј Јорк, що розташованиј на the Atlantic coast (Атлантичному узбережжі) біля гирла the Hudson River (річки Гудзон). У Новому Јорку мо’ багато чого побачити, в стількох місцях побувати! Пропонується так багато різних екскурсіј, що приїжджиј не віда що робити. Я вирішив почати з організованої екскурсії, перш ніж оглядати пам’ятки самостіјно.
    Я завше раніше думав, що the Empire State Buildibg (Емпајр Стејт Билдинґ) — највищиј хмарочос у Новім Јорку. Але мені сказали, що the World Trade Center (Ворлд Трејд Сентер) на сто футів вище. Отже, в міј першиј же день я дивився вниз на місто з оглядового мајданчика «Ворлд Трејд Сентер». Він був на 110-му поверсі. Там були з покрівлею і без неї оглядові платформи. Я міг бачити не лише всі 5 округів міста: Manhattan (Мангеттен), The Bronx (Бронкс), Brooklyn (Бруклін), Queens (Квінз) і Richmond (Staten Island) (Ричмонд (Стетен-Ајленд)), але ј значну частину сусіднього штату New Jersey (Н’ю-Джерсі).
    Наступного дня я сів на катер на Pier 83 on West 42nd Street (на причалі 83 на Західніј 42-іј вулиці). Ми пропливти навколо острова Manhattan (Мангеттен) по the Hudson and East Rivers (річках Гудзон і Іст-Ривер). Я побачив the Statue of Liberty (статую Свободи) і всі знамениті мости і хмародряги. Ледь не забув про Broadway (Бродвеј) — најдовшу вулицю міста (більше за 25 км) зі славнозвісними легковажними Бродвејськими шоу.
    Новиј Јорк — неофіціјна столиця the United States (Сполучених Штатів) (хоча він навіть не є столицею штата Новиј Јорк). У ньому најбільше населення і најбільша чисельність іміґрантів, најзначніші банки, највищі будівлі, најкращі універмаги, најпишніші музеї і художні галереї та најширшиј вибір ресторанів.
    Під час мого перебування я намагався побачити в Новім Јорку якомога більше. У вільниј час я зазвичај їхав на метрі до нової частини міста. А потім зазвичај бродив пішки, досліджуючи цеј рајон. Я почав з the Battery (Беттері) на південніј околиці острова Мангеттен і пројшов крізь downtown, midtown, and uptown (долішнє, середнє, і горішнє місто) до самого the Bronx zoo (зоопарку на Бронксі). Я вивчив усі націјональні рајони: Chinatown (Китајмістечко), Little Italy (Маленька Італія), Harlem (Гарлем) і Spanish Harlem (Еспанськиј Гарлем), the Jewish Lower East Side (єврејськиј нижніј квартал Іст-Сајд) і, the Brighton Beach area in Brooklyn (рајон Брајтон Біч у Брукліні).
    Новиј Јорк відомиј під різними јменнями. Одне з них the Big Apple (Велике Ябко). Я намагався побачити щось нове щодня. Але не зумів побачити мајже нічого, крім Мангеттена. Проблема в тім, що «Велике Яблуко» занадто велике! Але, звичајно, я відвідав українські місця, зокрема the Ukrainian Museum (Українськиј музеј) за адресою: 222 East 6th Street, New York, NY 10003 (Східна 6-та вулиця 222, Новиј Јорк), the Ukrainian National Home in the East Village (Українськиј націјональниј дім у Іст-Віледж) за адресою: 140 2nd Avenue, New York, NY 10003 (2-га Авеню 140, Новиј Јорк), і Monument to Taras Shevchenko (пам’ятник Тарасові Шевченку) в Arrow Park (Арров-парку) за адресою: 1003 East 5th Street, Brooklyn, NY 11230 (Східна 5-та вулиця 1003, Бруклін) тощо.
    Фірма влаштувала для мене поїздку в свіј вашинґтонськиј філіял. Я хтів зїздити туди потягом. Було цікаво, чи набагато американські дороги відрізняються від наших. Я так само хтів побільше подивитися Америку. Багато з літака не побачиш, чи не так? Рич поїхав зі мною. А, може, я поїхав з ним.
    Ричард хотів замовити квитки ј місця у готелі, але я наполіг, щоби всі необхідні приготування я робив сам. Після місяця в Америці я хтів побачити, чи впораюсь я з цим. З квитками на потяг проблем не було. Їх можна було купити в день поїздки. Я замовив нам номер у готелі з Нового Јорка, зателефонувавши за 800-им номером. Хоча це був міжміськиј виклик, він був безкоштовниј. Всі ці номери починаються з 1-800. Деякі фірми хтять притягнути побільше клієнтів таким чином, тому вони платять телефонніј компанії за ці розмови.
    Американська пасажирська залізниця називається Amtrak (Амтрек). Ми сіли до потягу на двірці Pennsylvania Station (Пеннсильванія Стејшн), коротше «Пенн Стејшн». Ми прибули на двірець за годину до відїзду. Наскільки я пам’ятаю, ми заплатили близько 100 долярів за one-way tickets (квитки в один бік). Я здав до багажу велику валізу Рича за нього. Вона була завелика ј важка аби брати її до вагону як ручну поклажу. Ми вибрали вагон для некурців. Це через те, що я вирішив кинути палити.
    Відтак як ми всілися, провідник зібрав квитки. Він забрав наші квитки і помістив таблички над нашими сидіннями. Цікаво, навіщо вони? Я побачив, що наш пукт призначення — Washington, D. C. (Вашинґтон, ОК) — був написаниј на них. Рич сказав:
    — That we should take them anytime we leave our seat! (Їх слід забирати з собою, щоразу коли відлучаєшся з місця!)
    Нам знадобилося мајже три години, щоб доїхати до Вашинґтона. Дві години п’ятдесят хвилин, якщо бути точним. У потязі ми поїли піци ј випили сітра. Ричард сказав:
    — I had always traveled by plane to Washington before. It was convenient because the airport in Washington was so close to downtown. (Я завше літав раніше до Вашинґтона літаком. Це зручно, тому що летовище в Вашинґтоні так близько від середмістя.)

    P. S. [ Читати далі ]

    Як панство ся ставе до Нового Јорка?

0%, 0 голосів

18%, 2 голоси

55%, 6 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

9%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

9%, 1 голос

9%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

New York и метро

Рассказывал знакомый. Он за профессией архитектор, и после института его и ещо 4 человек взяли к себе американцы. Причем работать ему пришлось не где-нибудь, а в именно в Нью-Йорке. После он говорил сто этот город что типа нашей Одессы. Только евреи на Волт-Стрит сидят, а не на Привозе. Но самой необычной частью города есть... метро. Да именно такой обыкновенный вид транспорта. Чем же оно у них интересное? Во первых: НИКОГДА не спрашивайте у американцев как пройти в метро. Они пошлют вас в Метрополитен - музей, в Metro C&C, но никогда не отправят вас на ближайшею станцию. В чем дело? А у них этот вид транспорта называется "underground" - подземка. Именно подземка, а метро у них эт совсем другое... Но и это не самое интересное. В нью-йоркском метро, тоесть, подземке лампочки вкручиваются в другую сторону. Почему? Да потому что сначала их все тырили ( наверное, необошлось без эмигрантов :)) ) , и это так всем надоело что изготовили специальные лампочки и плафончики с резьбой не в ту сторону что у людей...
И напоследок. Очень примечательной частью самой подземки являются... надписи на стенах. Здесь можно увидеть от русского "Х@Й" и английского "FUCK" до философии Канта и Конфуция. Например на станции, с которой мой знакомый ехал на работу каждый день было написано : "Бог умер" и подпись Ницше. Ницше действительно так говорил. А ниже надпись "Ницше умер" и подпись Бог.