хочу сюди!
 

Вероника

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «маркет»

Радивилів, вулиця Михайла Грушевського (історія)

Вулиця Михайла Грушевського

 

Колишні назви – Комсомольська, Об’їзна. На карті 70-х років дев’ятнадцятого століття видно, що забудова Радивилова на сході завершувалася саме цією вулицею, причому будівлі розташовувалися лише зі сторони містечка. Далі починалися поля, хоча існувала й дорога, нині це вулиця Маркелова, від вокзалу до військових казарм у районі теперішньої автостанції. До віддаленої дороги дотягувалася тільки забудова вулиці Кременецької, яка вела до повітового центру – міста Кременець.

Отже, вулиця Михайла Грушевського виникла для потреб обїзду житлових кварталів. Однією стороною вона впиралася у вулицю Залізничну і доходила майже до залізничного вокзалу. А тут, до речі, неодноразово бував проїздом і Михайло Грушевський (1866 - 1934).

Друга сторона вулиці виводила до кладовища, а з кінця ХІХ століття – і до пожежної команди при вулиці Крупецькій. Обидва обєкти зі зрозумілих причин мали неабияке значення, дорога була нерідко використовувана.

Після Першої світової війни, яка знищила багато житла і господарських об'єктів, відбудова і розбудова вулиці розпочалася за часів Польщі. І активно продовжилася лише після Другої світової війни. Зводилося майже всуціль приватне житло з господарськими будівлями.

На цій же вулиці почала працювати школа, спочатку вона діяла в шести пристосованих будівлях. Проблема спорудження великого приміщення навчального закладу вирішилася лише в 1960-х роках: фундамент школи заклали в 1965 році, а вже 10 січня 1967-го учні розпочали тут навчання. До справи будівництва, розширення і найновішого оснащення навчального закладу доклали зусиль директори Соломія Купріянівна Бурлака, а з 1975 року – Іван Васильович Мельничук. За роки керівництва І.Мельничука здійснили 2 великі добудови, що забезпечило запровадження однозмінного навчання. У важкі 90 роки започатковано комп’ютеризацію школи. Педагоги виступили ініціаторами створення класів з поглибленим вивченням основ наук. Нині це ліцей №1. У травні 2024 року навчальний заклад подав заявку на державну субвенцію в межах екосистеми DREM, і за результатами конкурсу проєкт ліцею став одним із десяти на Рівненщині, відібраних для фінансування. Загальна вартість робіт – 13,3 млн. грн., з яких 70% – державне фінансування, 30% – кошти громади.

На межі шкільного двору збереглося русло колишньої невеличкої притоки річки Слонівки. Джерело давно не проявляє себе, але в бурхливі весняні повені тут ще можна побачити повноводний потік, тож на такий випадок під проїжджою частиною вулиці прокладено трубу.

Важливим осередком духовності для протестантської громади цієї частини міста стало налагодження масштабної проповідницької роботи місцевим будинком молитви ХВЄ. Тут не раз вели богослужіння ієрархи церкви з Рівного і Києва. Зокрема, бував і відомий український релігійний діяч, християнський проповідник, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України Михайло Паночко.

У серпні 2023 року при вулиці Михайла Грушевського відкрили великий супермаркет продуктів (вхід – від вулиці Кременецької). На полицях магазину представлені всі категорії продуктів харчування: м'ясо, молочні товари, випічка. Обладнано дизайнерську кавову локацію, є вітрина смачної випічки. Відчутно пожвавився транспортний рух.

При цій же вулиці працюють цехи підприємства з переробки круп.

Довжина вулиці - 1,6 кілометра.

Володимир ЯЩУК.

2025 рік.

Полка свободна



Ох, зачем я все это храню?
Сегодня таки надо сделать уборку, сколько места освободится!
Символов года только одних… раз, два, три, пять, восемь, десять… уфф… и опять по новой – две обезьяны, петух, дракон, змея, кролик, лошадь, коза… Так, а  почему обезьян целых две? Две обезьяны, сработанные где-то в провинции Цзянси или Гуйчжоу, по-моему, это перебор...

Одна из макак мне кого-то напоминает… кого?
Да дарителя этого, с которым… ну, короче говоря, прошла любовь, созрели помидоры.

Я так и представляю, как он бегал и искал этот дурацкий символ года вместе с другими такими же дарителями… Интересно, они тоже расстались со своими любовницами? И у тех остались на полках в кухнях такие же обезьяны, как моя? А того, кто преподнес торжественно, давно нет. Другой дуре дарит уже. А обезьяна, похожая на него, стоит. На полке, в кухне. Противная надо сказать, тварь. Наглая, до ужаса. Лоснятся розовые щечки, треснут сейчас, кажется. От самодовольства. Ножку одну в сторону оставила, держит сигаретку и улыбается. Ну, копия прямо, дарителя! И как я раньше не замечала этого?
 
Символы года в кухне на полке, символы счастья, по идее. Суррогатного, надо признаться.

Из китайской провинции, сляпанные наскоро к новому году для тех, кто потом будет в суматохе покупать их в огромном магазине, заваленном всяким ненужным хламом и мишурой.

Драконы и кролики, змеи и лошади, быки и козы… Зоопарк целый. Все! Кончено! В мусорный бак безо всякого сожаления.

Я начинаю новую жизнь. Не с понедельника, а прямо вот сейчас, с этой минуты.  Без мишуры блестящей и всяких символов китайских. Настоящую жизнь, счастливую.

Изделиям хитрых трудяг-китайцев из провинций Цзянси или Гуйчжоу, больше нет места ни на полке кухонной, ни в моей душе…

Собрат обезьяны увидел свою копию на стеллаже огромного супермаркета, по которому бегали толпы покупателей мишуры…
Он инстинктивно протянул руку и смел символ года из Цзянси или Гуйчжоу в корзинку для покупок. Тут уже лежал обычный джентльменский набор – вонючий дезодорант, одуряюще пахнущий ненавистным мне жасмином, от которого потом разыгрывалась мигрень. Колготки немыслимого цвета,  не подходящие ни к одному платью и туфлям. Какой-то шампунь, его, к слову, мои роскошные волосы не принимали абсолютно, и они висели после мытья, как грустные сосульки… 
Удобная штука – гипермаркет.
Сгреб все подряд с полок и можно отправляться делать подарки, блестя щечками и улыбаясь самодовольно…
… Я начинаю новую жизнь – полка свободна.
----------------------------------------
Привыкла, что постоянно идет отождествление ЛГ и автора. Раньше всегда давала – «предисловие» или «послесловие», где пыталась это донести, но, как показала практика, это бесполезно. Но - попытаюсь опять. Это - ВЫМЫСЕЛ, ничего не имеющий общего с автором.
--------------------
http://www.proza.ru/2016/02/14/2597
© Copyright: Ирина Лазур, 2016
Свидетельство о публикации №216021402597