Кто мы на земле?
- 21.05.09, 14:48
| Вулкан Пинатубо | Tuesday 6 May 2008 |
Какая могучая сила! И мы, люди, еще считтаем себя хозяевами природы! Да мы просто надоедливые гости...
|
|
хочу сюди!
-
-
39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років
Замітки з міткою «стихия»
2
Гнев стихии.
- 08.07.17, 15:24
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ураганною стаею жриц,
К ним природа вдруг летом ворвалась,Сколько сразу испуганных лиц,
Мигом в памяти нашей осталось.
Это была, отнюдь, не игра,
Не на шутку вспылила стихия,
Тучи чёрные были с утра,
Ураган испытала, Россия!
Словно Бога святая рука,
Показала всем грозную силу,
От младенца и до старика,
Грозной бури узрели лавину.
Всё сметая, деревья круша,
С неба веский гром раздавался,
Трепеща задрожала душа,
С белым светом уж каждый прощался...
Всё минуло. И солнце опять,
Осветило всю землю лучами,
И хотелось друг друга обнять,
Всех людей называя друзьями.
1
Извержение вулкана Ключевская сопка началось на Камчатке. Предыдущее извержение закончилось 24 марта 2015 года и продолжалось примерно 3 месяца.
1
не знаю, за что ты мучаешь меня.
- 18.10.12, 17:22
Она вошла, совсем седая,
Устало села у огня,
И вдруг спросила «Я не знаю,
За что ты мучаешь меня.
Ведь я же молода, красива,
И жить хочу, хочу любить,
А ты меня смеряешь силой
И избиваешь до крови.
Велишь молчать?
И я молчу,
Велишь мне жить, любовь гоня?
Я больше не могу, устала.
За что ты мучаешь меня?
Ведь ты же любишь, любишь, любишь,
Любовью сердце занозя,
Нельзя судить, любовь не судят.
Нельзя. Оставь свои «нельзя».
Отбрось своих запретов кучу,
Хоть сейчас, хоть в шутку согреши:
Себя бессонницей не мучай, сходи с ума, стихи пиши.
Или в любви признайся, что ли,
А если чувство не в чести,
Ты отпусти меня на волю, не убивай, а отпусти».
И женщина, почти рыдая, седые пряди уроня, твердила:
«Я не знаю, за что ты мучаешь меня».
Он онемел.В привычный сумрак вдруг эта буря ворвалась.
Врасплох, и некогда подумать«Простите, я не знаю Вас.
Не я надел на Вас оковы»
И вдруг спросил едва дыша: «Как Вас зовут? Скажите, кто Вы?»
Она в ответ: «Твоя Душа»
Эдуард Асадов
Устало села у огня,
И вдруг спросила «Я не знаю,
За что ты мучаешь меня.
Ведь я же молода, красива,
И жить хочу, хочу любить,
А ты меня смеряешь силой
И избиваешь до крови.
Велишь молчать?
И я молчу,
Велишь мне жить, любовь гоня?
Я больше не могу, устала.
За что ты мучаешь меня?
Ведь ты же любишь, любишь, любишь,
Любовью сердце занозя,
Нельзя судить, любовь не судят.
Нельзя. Оставь свои «нельзя».
Отбрось своих запретов кучу,
Хоть сейчас, хоть в шутку согреши:
Себя бессонницей не мучай, сходи с ума, стихи пиши.
Или в любви признайся, что ли,
А если чувство не в чести,
Ты отпусти меня на волю, не убивай, а отпусти».
И женщина, почти рыдая, седые пряди уроня, твердила:
«Я не знаю, за что ты мучаешь меня».
Он онемел.В привычный сумрак вдруг эта буря ворвалась.
Врасплох, и некогда подумать«Простите, я не знаю Вас.
Не я надел на Вас оковы»
И вдруг спросил едва дыша: «Как Вас зовут? Скажите, кто Вы?»
Она в ответ: «Твоя Душа»
Эдуард Асадов
1
Біле...
- 26.06.17, 03:40
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Після гараматного стогіну та кулиметного клокоту,
Після порожніх слів, що приховують безлад метушливих думок,
Завжди настають довготривалі паузи, і ти себе питаэш,
- Де саме наши витоки? - І чому ми раніше не чули,
Голос тиши та спокою, що заважає крокувати стежкою війни?
Наші шляхи накреслені в наших прагненнях,
Наші серця там, куди прагне наша душа.
Якщо хтось вважає інакше, і він не долюблен в дитинстві,
То він стає на слизький шлях, по імені війна.
Але, хіба твоє серце не запитувало тебе, - чому все саме так?
Витоки твої формують твої шляхи, слова і справи,
Визначають твою повноту і самоцінність існування, -
Твою, та навколишнього світу і природи навколо тебе.
Оточеного світлом, наповнює світло, і він знає,
Куди його поштовх думок лине, і де його серце.
В душу оточеного колом суцільної темряви -
Вужем заповзає тьма і порожнеча, розруха і злидні
Вони наповнюють роки його існування заздрістю,
Ненавистю і люттю до навколишнього світу.
Та може годі, і час тиши, це запитання світу?
Друже, - де твої витоки, та куди тече твоя ріка?
Брате, чи ворог, спитай себе - де твої витоки?
Спитай мене, якщо себе спитати це жахливо,
Бо знєш ти, що шлях твій досі в пітьмах і порожнечі...
Але в час тиші, запитай себе,
. - Куди твій лине шлях і де твої витоки?
Так... білі, бо наповнені стражданням та біллю,
Білі, бо з солоних сліз кожний крок з пітьми...
Стільки води одночасно до чорного моря лине,
Степи наповнює зоряне сяйво тих, хто вийшов з пітьми.
Тому що збагнув, що завтра ми чиїсь витоки...
Батько й мати, якщо вони сліпі, - покажіть їм шлях із пітьми,
Розкажіть їм, де вашого дерева витоки...
Якими шляхами ви кружляли в пустелі славетної давнини,
Та згадайте, чому ви крокували від однієї війни,
Не до миру, а до іншої довготривалої війни?
Люди, - де ваши справжні витоки?
Після порожніх слів, що приховують безлад метушливих думок,
Завжди настають довготривалі паузи, і ти себе питаэш,
- Де саме наши витоки? - І чому ми раніше не чули,
Голос тиши та спокою, що заважає крокувати стежкою війни?
Наші шляхи накреслені в наших прагненнях,
Наші серця там, куди прагне наша душа.
Якщо хтось вважає інакше, і він не долюблен в дитинстві,
То він стає на слизький шлях, по імені війна.
Але, хіба твоє серце не запитувало тебе, - чому все саме так?
Витоки твої формують твої шляхи, слова і справи,
Визначають твою повноту і самоцінність існування, -
Твою, та навколишнього світу і природи навколо тебе.
Оточеного світлом, наповнює світло, і він знає,
Куди його поштовх думок лине, і де його серце.
В душу оточеного колом суцільної темряви -
Вужем заповзає тьма і порожнеча, розруха і злидні
Вони наповнюють роки його існування заздрістю,
Ненавистю і люттю до навколишнього світу.
Та може годі, і час тиши, це запитання світу?
Друже, - де твої витоки, та куди тече твоя ріка?
Брате, чи ворог, спитай себе - де твої витоки?
Спитай мене, якщо себе спитати це жахливо,
Бо знєш ти, що шлях твій досі в пітьмах і порожнечі...
Але в час тиші, запитай себе,
. - Куди твій лине шлях і де твої витоки?
Так... білі, бо наповнені стражданням та біллю,
Білі, бо з солоних сліз кожний крок з пітьми...
Стільки води одночасно до чорного моря лине,
Степи наповнює зоряне сяйво тих, хто вийшов з пітьми.
Тому що збагнув, що завтра ми чиїсь витоки...
Батько й мати, якщо вони сліпі, - покажіть їм шлях із пітьми,
Розкажіть їм, де вашого дерева витоки...
Якими шляхами ви кружляли в пустелі славетної давнини,
Та згадайте, чому ви крокували від однієї війни,
Не до миру, а до іншої довготривалої війни?
Люди, - де ваши справжні витоки?
2016 © одналюдина
1
Энергия дерева
- 02.07.11, 13:24
- Фэн-шуй
Стихия ДЕРЕВО считается «живой» и олицетворяет жизнь на нашей планете,
потому что может расти, развиваться и давать плоды. Символизирует рождение,
начало жизни,...Читать дальше
1
Энергия огня
- 11.07.11, 19:13
- Фэн-шуй
Стихия ОГОНЬ – яркая, могущественная, импульсивная и, можно сказать,
агрессивная. Огонь несет в себе безграничную мощь, которой просто
необходимо научиться управлять...Читать дальше
1
Энергия воды
- 18.06.11, 18:41
- Фэн-шуй
Стихия ВОДА, считается колыбелью всего живого на нашей планете.
Вода — это безграничная и вездесущая стихия. Наверное, нет места
на Земле, где отсутствует вода в физическом ее проявлении...Читать полностью
1
Энергия металла
- 05.09.11, 12:26
- Фэн-шуй
Стихия МЕТАЛЛ, самая прочная и строгая из пяти стихий. Она символизирует
управление, формирование, разрушение и защиту. Жесткая и холодная энергия
металла рисуется воображением в виде лезвия меча...Читать дальше
1
