Слово Патріарха Київського і всієї Русі-України УПЦ КП Володимира (Романюка) при вручінні архієрейського жезла новопоставленному єпископу Білгородському і Обоянському Іоасафу (Шибаєву) у Володимирському соборі м. Києва, 19 лютого 1995 року
Преосвященний Йоасаф!
У сьогоднішній день твоєї П’ятдесятниці тобі випала честь [прийняти] високе апостольське служіння у Церкві Христовій, котру здобув Він Своєю Кров’ю.
Епоха, у котрій ти прийшов на це служіння, дуже відповідальна, бо сатана сьогодні воює зовсім іншими методами, ніж він воював у часи гонінь і розршення наших храмів. Ти знаєш із Священного Писання, що сатана часто бере облік ангела світла.
І сьогодні, щоб воювати проти істинного вчення Христового, проти справжнього Православ’я, проти істинного Православ’я, Православ’я того, котре веде свої корні від святого града Києва, проти того Православ’я ведеться зовсім інша боротьба: [є] ті [що] одягаються у облаченія архієрейські і називають тих, хто не з ними, «неканонічною Церквою».
І от тобі приходиться у древньому руському граді Білгороді служити. Це земля древня, земля християнська. І от тобі там буде протистояння особливе, тому що ті, хто учора поставлений служителями антихриста в архієреї, будуть називати тебе архієреєм неканонічним. Но я тобі скажу, що вони неканонічні: оті, хто пішов на службу антихристу, хто не покаявся перед народом своїм, не покаявся за розрушені храми, не покаявся за те, що благословляв убивство священнослужителів, розрушення монастирів, і сьогодні бере на себе облік канонічного, це вже поістині служителі сатани.
Я приведу тобі такий приклад. Я, коли був репресований у часи совєтського гоніння, то проїжджав у Мордовії. І їхав один зі мною віруючий, [він] теж був засуджений за віру. І ось ми проїжджали біля одних місць, а цей віруючий кланяється, хреститься і каже: Простітє мнє, нєвєсти Христові!
А я йому кажу: Що це ти кажеш?
А він каже мені: Подивися на ті йолкі посажені.
А я кажу: Що це таке?
Там рострілювали монашок за то, що вони находились тут, у цих лагерях, і що не виходили на роботу у празники, їх звинувачували у саботажі і розстріляли кілька тисяч там невістів Христових. А робили це так: загонили екскаватори, копали траншеї і виганяли тих монашок на ті траншеї, розстрілювали, а потім бульдозери загрібали. А потім взяли і посадили йолкі.
Я би хотів запитати нинішніх совєтських архієреїв: чи вони покаялись перед тими монашками, чи вони покаялись перед тими мучениками, котрі похоронені туда по тих ГУЛАГах Півночі, котрих загребли десятки і сотні тисяч тільки за то, що вєрно ісповєдували віру Христову.
І ось сьогодні вони облєкаються у облаченія архієрейські і кажуть [нам]: «Нєканонічєская Цєрковь!» Совєтські архієреї, стукачі і доносчики, фарисеї, ті, котрі благословляли голодомори, котрі казали, що «в нас нема гонімих за вєру», «у нас храми нікто нє разрушаєт», так говорілі за граніцей! Я пам’ятаю, як біля двох років їздив з лекціями і виступами закордоном, і мені вічно казали: «Ваші архієреї приходили і казали: «У нас нема гонінь!»»
Тепер ти собі уявляєш, Преосвященний Йоасаф, який це злочин, яке преступлєніє це тяжкоє перед віруючим народом, що одягти на себе архієрейські облаченія і казати: «У нас гонєній нєт! У нас храми нє разрушают!» І тепер не каються. Я розумію, то були такі часи, що не все можна було робити, але сьогодні треба сказати правду, бо «якщо не покаєтесь, то всі так загинете», каже Святе Письмо (Лк. 13:3).
Нема іншої дороги до Христа, нема іншої дороги до Неба, як через каяття. Покаяння це єдиний шлях об’єднатись з Христом Богом і просити прощення у тих мучеників, котрі загинули за віру, за Церкву Христову. Честь їм і слава вічна!
Отож, як казав апостол, «честі цеї ніхто не бере собі сам, але, як Аарон, покликаний Богом» (Євр. 5:4). І сьогодні ти прийшов у цей знаменитий день твоєї П’ятдесятниці на служіння древній Київській Церкві, древньому Руському Православ’ю, бо звідси, каже літописець, «откуду єсть пошла Руськая земля», звідси, од Києва. Звідси, од Києва, пішли перші благовісники віри Христової від Карпат до Тихого океану. І ти сьогодні сопричислен до цих благовісників!
І нехай же будуть милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з тобою во віки вічні. Амінь.
Текст подано за відеозаписом з архіву епископа Луцького і Рівенського УАІПЦ Іова (Коновалюка)
