Електрокар з князівства Ліхтенштейн
- 14.03.17, 17:52
- Автомобили
Джерело
У це складно повірити, але вже найближчим часом ми можемо стати свідками зникнення на АЗС звичного всім викопного палива. Замість нього будуть продавати на розлив... практично чисту енергію. Питання покупки дизельного або бензинового автомобіля втратить свою актуальність, а у мегаполісах проблема загазованості поступово зійде нанівець. Можливо, нам ще випаде побачити, як право називатися енергетичною супердержавою буде надане країнам, які працюють у галузі високотехнологічного генерування електроенергії, а не тим, хто безладно виснажує власні надра. Схоже на казку, чи не так? Самим віриться насилу! Але, судячи з усього, час змін ближче ніж нам здається. І зараз ми пояснимо, чому.
Наші постійні читачі вже знають про електромобіль nanoFlowcell Quantino , прем'єра якого відбулася на Женевському автосалоні . Не можна сказати, що преса приділила йому багато уваги: більшість видань побіжно і лаконічно відписалися про чергове "чудо інженерної думки" і повернулося до опису звичних для аудиторії новинок. Ми ж вирішили розібратися в нюансах і незабаром виповнилися розумінням того, наскільки революційну новинку представили мало кому відомі хлопці із зовсім не "автомобілебудівного" князівства Ліхтенштейн.
Малюк Quantino, показаний в цьому році в Женеві, вже не перша модель молодого автомобільного бренду з країни, в якій мешкає 37 тисяч осіб. Ще в 2014 р. світові представили первістка марки nanoFlowcell: ним став прототип седаноподібного купе Quant e-Sportlimousine. Величезний чотиримісний концепт, довжина якого перевищувала габарити довгобазового Mercedes-Benz S-Class, приводився в рух четвіркою електромоторів, сумарна потужність яких становила 653 кінські сили. При цьому на короткий час потужність моторів можна було збільшити до 925 к.с. Все це дозволяло електромобілю в теорії розганятися до 380 км/год. Що цікаво, вже тоді автовиробник заявляв досить значні цифри запасу ходу. За їх підрахунками, повністю заряджений Quant e-Sportlimousine міг проїхати від 400 до 600 кілометрів. Хороший показник, але особливого фурору він не справив. Запала для ЗМІ вистачило буквально на кілька тижнів, після чого інженери знову розійшлися по своїх тихих кабінетах.
У це складно повірити, але вже найближчим часом ми можемо стати свідками зникнення на АЗС звичного всім викопного палива. Замість нього будуть продавати на розлив... практично чисту енергію. Питання покупки дизельного або бензинового автомобіля втратить свою актуальність, а у мегаполісах проблема загазованості поступово зійде нанівець. Можливо, нам ще випаде побачити, як право називатися енергетичною супердержавою буде надане країнам, які працюють у галузі високотехнологічного генерування електроенергії, а не тим, хто безладно виснажує власні надра. Схоже на казку, чи не так? Самим віриться насилу! Але, судячи з усього, час змін ближче ніж нам здається. І зараз ми пояснимо, чому.
Наші постійні читачі вже знають про електромобіль nanoFlowcell Quantino , прем'єра якого відбулася на Женевському автосалоні . Не можна сказати, що преса приділила йому багато уваги: більшість видань побіжно і лаконічно відписалися про чергове "чудо інженерної думки" і повернулося до опису звичних для аудиторії новинок. Ми ж вирішили розібратися в нюансах і незабаром виповнилися розумінням того, наскільки революційну новинку представили мало кому відомі хлопці із зовсім не "автомобілебудівного" князівства Ліхтенштейн.
Малюк Quantino, показаний в цьому році в Женеві, вже не перша модель молодого автомобільного бренду з країни, в якій мешкає 37 тисяч осіб. Ще в 2014 р. світові представили первістка марки nanoFlowcell: ним став прототип седаноподібного купе Quant e-Sportlimousine. Величезний чотиримісний концепт, довжина якого перевищувала габарити довгобазового Mercedes-Benz S-Class, приводився в рух четвіркою електромоторів, сумарна потужність яких становила 653 кінські сили. При цьому на короткий час потужність моторів можна було збільшити до 925 к.с. Все це дозволяло електромобілю в теорії розганятися до 380 км/год. Що цікаво, вже тоді автовиробник заявляв досить значні цифри запасу ходу. За їх підрахунками, повністю заряджений Quant e-Sportlimousine міг проїхати від 400 до 600 кілометрів. Хороший показник, але особливого фурору він не справив. Запала для ЗМІ вистачило буквально на кілька тижнів, після чого інженери знову розійшлися по своїх тихих кабінетах.
І ось, на початку березня 2016 року марка nanoFlowcell знову заполонила сторінки провідних світових ЗМІ. На цей раз головним героєм публікацій став компактний хетчбек Quantino, вперше показаний в 2015 році. Забігаючи наперед відзначимо: якщо озвучені характеристики прототипу nanoFlowcell Quantino дійдуть до повністю серійного зразка, це зможе повністю змінити долю автомобілебудування, а звичні всім автомобілі з ДВС і зовсім залишаться в історії.
Головне - всередині
Незважаючи на свою помітну і цікаву зовнішність, Quantino є звичайний міський хетчбек з посадочною формулою 2 + 2. Довжина Quantino 3910 мм, ширина - 1930 мм, а розмір колісної бази 3198 міліметрів. Приблизно стільки ж, як і у нової BMW 7-ої серії.
У рух хетчбек nanoFlowcell Quantino приводиться з допомогою чотирьох електромоторів, сумарна потужність яких становить скромні 136 к. с. При цьому, кожен електродвигун має крутний момент до 200 Н • м , що дозволяє міському хетчбеку масою трохи менше 1,5 тонн розганятися до 200 км/год і розганятися до першої "сотні" за 5 секунд. Досить непогано як для такого співвідношення потужності і ваги. Але, як ви розумієте, "фішкою" нової моделі, яка змусила говорити про це «диво з Ліхтенштейна», було зовсім не це.
Потрібно більше випробувачів!
Головною особливістю, яка дозволила новинці привернути до себе увагу, став феноменальний запас ходу, заявлений розробниками: понад тисяча кілометрів на одній зарядці. Це виглядає значним навіть в порівнянні з деякими дизельними авто. Що цікаво, під час випробування Quantino інженери вирішили відмовитися від стандартних методик, що вимірюють паливну ефективність. Замість цього вони привезли повністю заряджений автомобіль на випробувальний полігон поблизу Цюріха і посадили в нього технічного директора компанії nanoFlowcell Нунція ла Веккьо. Досить тривалий час пан ла Веккьо старанно ганяв електромобіль по полігону з середньою швидкістю близько 74 км/год, а по закінченні 14 годин і 3 хвилин безперервної їзди просто відкрив двері машини і, посилаючись на сильну втому, попросив зупинити експеримент.
Простий математичний розрахунок дозволяє визначити, що за весь час випробувань nanoFlowcell Quantino проїхав на електричній тязі близько 1040 км. Але найцікавіше попереду. Коли інженери вирішили перевірити залишковий заряд тестованого автомобіля, виявилося, що на подолання такої відстані хетчбек витратив трохи більше п'ятої частини свого "заряду", близько 22 % !!! Шляхом простих математичних обчислень можна переконатися, що, коли всі опубліковані дані є чистою правдою, сумарний запас ходу nanoFlowcell Quantino становить близько 4700 км. При цьому, на офіційному порталі автовиробника значиться, що на 100 км шляху електромобіль витрачає від 12 до 14 кВт•год, а це значить, що його джерело енергії має видавати від 564 до 658 кВт•год. Для порівняння: ємність акумуляторної батареї, встановленої на один з "найдалекобійніших" електрокарів сучасності, Tesla Model S, становить всього 90 кВт•год. Озброївшись безвідмовним аргументом "Щось тут не так", ми вирішили розібратися, що являє собою джерело енергії "машинки з Ліхтенштейну".
Просто додай... іонної рідини
Мабуть, почати варто з того, що батареї, встановлені в Quantino, зовсім не схожі на звичні акумулятори в більшості інших електромобілів. Система, розроблена nanoFlowcell, являє собою так званий "потоковий акумулятор", що містить два 159-літрових резервуари. Під час заправки ці баки наповнюються двома компонентами так званої "іонної рідини" (bi ION), які мають різну полярність. В один бак закачується позитивно заряджена рідина, в інший - "негативна".
Процедура заправки електромобіля така ж, як у звичному процесі заправки бензобака на АЗС, - з тією лише відмінністю, що шлангів в колонці, призначеної для Quantino, буде два. Але важливо те, що перехід на новий тип потокових батарей дозволяє "помножити на нуль" один з найістотніших недоліків електромобілів. Систему nanoFlowcell можна повністю заправити за 5 хвилин, в той час як на повну зарядку звичайного електромобіля традиційно тратиться, м'яко кажучи, не одна година.
Безпосереднє вироблення електрики відбувається на спеціальній іонообмінній мембрані, уздовж якої і прокачуються різнополярні іонні рідини (цей принцип знайомий завдяки "водневій" технології паливних елементів). Причому, між собою рідини ніяк не контактують. Вироблена енергія відправляється в блок суперконденсаторів, який передає їх на електромотори. Самі іонні рідини після використання просто випаровуються, і при цьому, за словами інженерів, не завдають шкоди навколишньому середовищу. До слова, в деяких потокових акумуляторах, розроблених іншими виробниками раніше, відпрацьовані рідини використовуються повторно. Для цього їх перекачують на зберігання в додаткові баки, і за можливості знову перезаряджають. Наскільки нам відомо, конструкція Quantino не передбачає такої можливості, та хто знає, можливо в серійній версії автівки іонні рідини теж можна буде "зливати на перезарядку".
Так хочеться вірити!
На жаль, в компанії nanoFlowcell поки що не називають точної дати виходу сенсаційних розробок на ринок. Проте, про серйозність намірів автовиробника з Літенштейна говорить те, що вже в цьому році в компанії планують почати будівництво великого дослідницького центру QUANT City в місті Тенеро (Швейцарія). Основним завданням інженерного бюро буде доопрацювання технології потокових батарей і її адаптація для інших сфер, таких як авіа- і залізничний транспорт. Досить багатообіцяючий і той факт, що основним партнером nanoFlowcell значиться німецька компанія Bosch, на рахунку якої втілення у дійсність безлічі винаходів.
На жаль, атмосфера секретності, яка поки огортає нову технологію, не дозволяє нам отримати відповіді на деякі важливі питання. Орієнтовна ціна серійного варіанту nanoFlowcell Quantino - це ще півбіди: в залежності від технологічності і кількості вироблених примірників вона може коливатися в найширших межах. Зовсім інша справа - ціна самої іонної рідини, яка теж не розголошується. Єдина інформація, якою поділився автовиробник, така: після початку промислового виробництва потокових батарей nanoFlowcell паливо для них буде обходитися менш ніж в 10 євроцентів за літр. А значить, щоб повністю заправити обидва баки хетчбека Quantino, доведеться викласти майже 32 євро. Виглядає звабливо, особливо, якщо згадати, що за ці гроші автомобіль повинен проїхати близько 4700 кілометрів.
Все це, без перебільшення, виглядає дуже круто: якщо хоча б четверта частина того, що обіцяють хлопці з nanoFlowcell, виявиться правдою, їх винахід може серйозно вплинути на кон'юнктуру автомобільного ринку. Та й інші аспекти нашого життя можуть серйозно змінитися. Правда, є одна умова. Для того щоб нова технологія стала користуватися реальним попитом, ціна Quantino повинна бути близькою до вартості звичайних ... ну, хоча б електромобілів.
Головне - всередині
Незважаючи на свою помітну і цікаву зовнішність, Quantino є звичайний міський хетчбек з посадочною формулою 2 + 2. Довжина Quantino 3910 мм, ширина - 1930 мм, а розмір колісної бази 3198 міліметрів. Приблизно стільки ж, як і у нової BMW 7-ої серії.
У рух хетчбек nanoFlowcell Quantino приводиться з допомогою чотирьох електромоторів, сумарна потужність яких становить скромні 136 к. с. При цьому, кожен електродвигун має крутний момент до 200 Н • м , що дозволяє міському хетчбеку масою трохи менше 1,5 тонн розганятися до 200 км/год і розганятися до першої "сотні" за 5 секунд. Досить непогано як для такого співвідношення потужності і ваги. Але, як ви розумієте, "фішкою" нової моделі, яка змусила говорити про це «диво з Ліхтенштейна», було зовсім не це.
Потрібно більше випробувачів!
Головною особливістю, яка дозволила новинці привернути до себе увагу, став феноменальний запас ходу, заявлений розробниками: понад тисяча кілометрів на одній зарядці. Це виглядає значним навіть в порівнянні з деякими дизельними авто. Що цікаво, під час випробування Quantino інженери вирішили відмовитися від стандартних методик, що вимірюють паливну ефективність. Замість цього вони привезли повністю заряджений автомобіль на випробувальний полігон поблизу Цюріха і посадили в нього технічного директора компанії nanoFlowcell Нунція ла Веккьо. Досить тривалий час пан ла Веккьо старанно ганяв електромобіль по полігону з середньою швидкістю близько 74 км/год, а по закінченні 14 годин і 3 хвилин безперервної їзди просто відкрив двері машини і, посилаючись на сильну втому, попросив зупинити експеримент.
Простий математичний розрахунок дозволяє визначити, що за весь час випробувань nanoFlowcell Quantino проїхав на електричній тязі близько 1040 км. Але найцікавіше попереду. Коли інженери вирішили перевірити залишковий заряд тестованого автомобіля, виявилося, що на подолання такої відстані хетчбек витратив трохи більше п'ятої частини свого "заряду", близько 22 % !!! Шляхом простих математичних обчислень можна переконатися, що, коли всі опубліковані дані є чистою правдою, сумарний запас ходу nanoFlowcell Quantino становить близько 4700 км. При цьому, на офіційному порталі автовиробника значиться, що на 100 км шляху електромобіль витрачає від 12 до 14 кВт•год, а це значить, що його джерело енергії має видавати від 564 до 658 кВт•год. Для порівняння: ємність акумуляторної батареї, встановленої на один з "найдалекобійніших" електрокарів сучасності, Tesla Model S, становить всього 90 кВт•год. Озброївшись безвідмовним аргументом "Щось тут не так", ми вирішили розібратися, що являє собою джерело енергії "машинки з Ліхтенштейну".
Просто додай... іонної рідини
Мабуть, почати варто з того, що батареї, встановлені в Quantino, зовсім не схожі на звичні акумулятори в більшості інших електромобілів. Система, розроблена nanoFlowcell, являє собою так званий "потоковий акумулятор", що містить два 159-літрових резервуари. Під час заправки ці баки наповнюються двома компонентами так званої "іонної рідини" (bi ION), які мають різну полярність. В один бак закачується позитивно заряджена рідина, в інший - "негативна".
Процедура заправки електромобіля така ж, як у звичному процесі заправки бензобака на АЗС, - з тією лише відмінністю, що шлангів в колонці, призначеної для Quantino, буде два. Але важливо те, що перехід на новий тип потокових батарей дозволяє "помножити на нуль" один з найістотніших недоліків електромобілів. Систему nanoFlowcell можна повністю заправити за 5 хвилин, в той час як на повну зарядку звичайного електромобіля традиційно тратиться, м'яко кажучи, не одна година.
Безпосереднє вироблення електрики відбувається на спеціальній іонообмінній мембрані, уздовж якої і прокачуються різнополярні іонні рідини (цей принцип знайомий завдяки "водневій" технології паливних елементів). Причому, між собою рідини ніяк не контактують. Вироблена енергія відправляється в блок суперконденсаторів, який передає їх на електромотори. Самі іонні рідини після використання просто випаровуються, і при цьому, за словами інженерів, не завдають шкоди навколишньому середовищу. До слова, в деяких потокових акумуляторах, розроблених іншими виробниками раніше, відпрацьовані рідини використовуються повторно. Для цього їх перекачують на зберігання в додаткові баки, і за можливості знову перезаряджають. Наскільки нам відомо, конструкція Quantino не передбачає такої можливості, та хто знає, можливо в серійній версії автівки іонні рідини теж можна буде "зливати на перезарядку".
Так хочеться вірити!
На жаль, в компанії nanoFlowcell поки що не називають точної дати виходу сенсаційних розробок на ринок. Проте, про серйозність намірів автовиробника з Літенштейна говорить те, що вже в цьому році в компанії планують почати будівництво великого дослідницького центру QUANT City в місті Тенеро (Швейцарія). Основним завданням інженерного бюро буде доопрацювання технології потокових батарей і її адаптація для інших сфер, таких як авіа- і залізничний транспорт. Досить багатообіцяючий і той факт, що основним партнером nanoFlowcell значиться німецька компанія Bosch, на рахунку якої втілення у дійсність безлічі винаходів.
На жаль, атмосфера секретності, яка поки огортає нову технологію, не дозволяє нам отримати відповіді на деякі важливі питання. Орієнтовна ціна серійного варіанту nanoFlowcell Quantino - це ще півбіди: в залежності від технологічності і кількості вироблених примірників вона може коливатися в найширших межах. Зовсім інша справа - ціна самої іонної рідини, яка теж не розголошується. Єдина інформація, якою поділився автовиробник, така: після початку промислового виробництва потокових батарей nanoFlowcell паливо для них буде обходитися менш ніж в 10 євроцентів за літр. А значить, щоб повністю заправити обидва баки хетчбека Quantino, доведеться викласти майже 32 євро. Виглядає звабливо, особливо, якщо згадати, що за ці гроші автомобіль повинен проїхати близько 4700 кілометрів.
Все це, без перебільшення, виглядає дуже круто: якщо хоча б четверта частина того, що обіцяють хлопці з nanoFlowcell, виявиться правдою, їх винахід може серйозно вплинути на кон'юнктуру автомобільного ринку. Та й інші аспекти нашого життя можуть серйозно змінитися. Правда, є одна умова. Для того щоб нова технологія стала користуватися реальним попитом, ціна Quantino повинна бути близькою до вартості звичайних ... ну, хоча б електромобілів.
0
