хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «любовна лірика»

Oсіння ніч

У  тебе  ніч.  Ти  спиш  і  знову  сниться тобі  весна,  заквітчана  весна. Ну  а  на  мене  ніч  осіння  злиться, що  не  блукаю  я  у  її  снах. А  я  не  сплю.  Із  ніччю  у  двобої то  злюсь,  то  мрію…  В  голові  бедлам… Якщо  удвох  не  бути  нам  з  тобою, то  я  хоч  сни  свої  тобі  віддам. І  хай  же  ніч  від  мене  відречеться, осіннім  громом  б’є  мені  в  журбі, та  я,  допоки  серце  в  грудях  б’ється, весняні  сни  творитиму  тобі.

Сни


В твоїх світанкових снах
                             я мавкою лісу була –
смарагдовий блиск в очах

                             і сукня з травою в тон…
І я до сих пір в ліси

                             шукати іду минуле,
збираючи щем роси

                             у чашу тремких долонь.


В твої вечорові сни

                             русалкою я являлась,

в очах вирувала синь,

                             у глиб течія несла…
Тепер лоскітлива ніч

                             у спогадах лиш зосталась,
сковзнувши в нікуди з пліч

                             вуаллю краплин тепла.



Я була у снах твоїх
                             веселки дівчам кирпатим,
в волоссі - стрічки доріг,

                             а очі із кришталю…
Тепер навіть в дивнім сні

                             нам більш не дано стрічатись.
Чому ж я, скажи мені,

                             по нині тобою сню?

...а ти надією мені... та вірою.

"а ти являйся срібним ангелом хоча б вві сні,
і не дивись на час, бо він не стане на заваді..."
 
До тебе увірвусь  легеньким вітерцем...
І ніжно лоскотатиму все тіло.
Притисну милу мою до своїх грудей...
В Бажанні попадемо... до Кохання Виру.

До тебе прилечу промінням світла...
І очі уві сні твої засяють.
Тривати довго-довго буде наше літо...
Доки ти мене згодна лиш кохати.

Я буду думкою... я буду мрією...
Шаленством твоїм... та твоїм вирієм.
Я буду зіркою ... в житті єдиною...
А ти надією мені... та вірою.

Як добре поруч із коханими не спати

Як добре поруч із коханими не спати.
Оберігати снів солодких зорепад.
І кожною клітиночкою відчувати
Коханого створіння дивний аромат.

Затамувавши подих, губи спрагло, ніжно
Очима й серцем цілувати досхочу,
А потім пестити волосся і неспішно
Шептати тихо: «Я тебе не відпущу»…

Як добре поруч із коханими не спати.
Ловити подихи, що так думки п’янять.
Тоді всім Всесвітом стає одна кімната,
Де найпрекрасніші кохані очі сплять.

З казки про весну

Побудую замок із весни,
Де безкрайньої любові море.
Замість стін у ньому будуть сни,
Замість даху – зоряні простори.

Побудую замок із дощу

На п’янкому острові бажання,
Позову тебе й не відпущу
Із його полону без вагання.

Сонячним мереживом думок

Від лихих очей його сховаю,
Напою нектаром тих зірок,
Що від щастя й пристрасті згоряють.

Місячним сіянням обіллю

Всі алеї, що його леліють…
Побудую замок із «люблю»
З казки про весну та нашу мрію.

І ніби сон як сон

І ніби сон як сон – не раз ти снив любов’ю,
не раз горіла ніч від пристрасті й тремтінь,
та тільки так як я, ніхто іще з тобою
наївно не блукав у нетрях сновидінь.

Не бійся, простягни мені на зустріч руку,
з тобою так давно ми снили в унісон…
Ти обніми мене й сердець незвичним стуком
розбудимо весну квітчасту за вікном.

Не раз тебе крізь сон п’янили аромати,
не раз тобі у снах здійсняла мрії ніч,
та лиш ніхто тебе не смів так цілувати,
як я слізьми роси, торкнувшись твоїх пліч.

Та тільки так як я ніхто не смів дивитись

твоїх очей і мрій у небо голубе.
Не зможе від тепер тобі ніхто так снитись,
не зможе більш ніхто любити так тебе…

Люблю

Я страшенно люблю так тебе,

моє Сонце,

Я несу тобі серце своє

на долоньці,

Я несу тобі мрій вечори

і світання,

Зорепадами всі свої сни

і бажання.

Я тебе поцілую дощем

чи вітрами

І попрошу у райдуги ще

щастя гами,

Фарб попрошу для тебе в гаїв

веселкових,

В мелодійних пісень солов’їв –

нот любові,

Я для тебе засвічу зорю

у віконці…

Просто дуже тебе я люблю,

моє Сонце!

Лиш поруч ти (пісня)

Скільки різних чудес нам дарує Вселена мрійне і нездійсненне, мить, де зайві слова… Знову ти позовеш у польоти шалені, світ відкриєш для мене й я повірю в дива.
Лиш поруч ти – і все засліплює сонце, і цілий світ на долоньці… Скоріш лети, закривши очі від щастя, сьогодні мрії здійсняться, бо поруч ти…
Я тобі розповім все, про що ніч мовчала, як тебе я чекала лиш тебе одногО… Серед хмар-кораблів швидше вітру помчали наші душі – замало стало неба для двох.
Лиш поруч ти – і все засліплює сонце, і цілий світ на долоньці… Скоріш лети, закривши очі від щастя, сьогодні мрії здійсняться, бо поруч ти…

p.s.    хочете послухати??? Дзвоніть,phone поспіваю.boyan

Вартість хвилини розмови 100$  lol lol

А він у скрипку був закоханий без меж...



Вона ним марила, беж меж його любила,

А він у скрипку був закоханий без меж,
А в нього спопелялись мрійні щастя-крила,
Без нот коханих,- не без неї…Жаль, та все ж...

Вона була готова стати навіть болем

Тих дивних звуків, що він так боготворив,
А чи тоненької струни безмежним полем,
Лиш щоб її, як скрипку, серцем полюбив…

А потім скрипку ненавиділа, кричала

У розпачі, клянучи нот простий мотив,
І знов волосся-струни, вже безумно, рвала,
Та ще сильніш звучав мелодії порив…

В думок шаленстві божевільно-тьмянім

Ту скрипку кинула в розжарений вогонь,
Та не згоріла… Лиш з промінням раннім
Холодним дотик став його долонь…

Це щастя?..

Твій запах розвіює ніч,
лишаючи слід на зап’ясті,
а дощ стукотить у вікні:
Не вдасться,
не вдасться,
не вдасться…

Та я й не тримала тебе,
не в цьому ж бо щастя й удача!
А дощ… дощ не знає про це
і плаче,
все плаче,
і плаче.

Любов не буває гріхом,
та як не грішити в любові?
Ненавиджу! Злюсь! Всім єством
чекаю тебе
знову,
знову…

Засну. А твій запах і в сні
чомусь на моєму на зап’ясті…
і дощ стукотить у вікні:
Це щастя,
це щастя,
це щастя…