Реаніматологів - зі святом))
- 14.12.15, 21:03
- КОСЯК
Як помру, то поховайте без реанімації,
Без масажу, інтубацій, та дефібриляції!
Мене в стані термінальнім лікувать не треба:
Тихо, жестом ритуальним,відпустіть на небо.
Маю я іще один намір ілюзорний,
Що одержу без тягнин сервіс крематорний.
Сподіваюсь, що мети можу випадково
Досягнути – одійти швидко і раптово.
Для поліпшення фіналу – можна грам тіопенталу,
Щоб без драматичних сцен – є надійний седуксен.
Та навіки б усипати після оксібутирату.
Все одно кінець один: оттоді аміназин.
Хай ніякий сучий син (майте на увазі!)
Не вкатав би кетамін ні в якому разі.
Згоден я на що завгодно: на горілку і розсол,
Тільки не на нині модний божевільний каліпсол.
Жах з нього тотальний,страх з нього фатальний –
Супергалюціноген – це не жарт для КВН!
Не страшуся забобону - маю тільки мрію,
Що, дасть Боже, захолону без гіпотермії.
Місцевої, загальної, краніоцеребральної.
Всіх прохаю дуже, друзі, щоб не намагались
Затівать мені перфузій та гемодіаліз,
Венесекцію, імунокорекцію.
Сподіваюсь, що мене в той останній час мине
ГБ-оксігенація та ультрафільтрація,
І, звичайно, будь-яка катетеризація.
Не шукайте звично вену підключичну.
Друзі милі, пожалійте –нічого в мене не лийте:
Ні кінази, ні декази,якщо згину – то одразу!
Може мені пощастить не струхнуть морально
І колега причастить не парентерально,
А на мій останній крок чару дасть „на посошок”.
Певний я, що справа марна,хоч і актуальна
Та й транслюмінальна вазоділятація,
Лиште, майте рацію!
Не робіть заради моди додатковой, зайвой шкоди–
Сінхрофазокардіоаортоконтрпульсації,
Ендокардіальної електростимуляції!
Іще, Господи, прости,маю я надію
Потихеньку одійти без трахеотомії.
Щоб ніякий диверсант не дав міорелаксант.
Щоб в останній свій момент я не був реципієнт,
Або донор трансплантата...краще вже золою стати.
Краще згинуть, як орел роковим польотом
Ніж конать на ШВЛ повним ідіотом...
Про судьбу турбот не знаю –десь підстерігає.
Про консиліум згадаю –потом прошибає.
Нізавіщо я б не звик прозябати на АІК,
Для життя незручна і печінка штучна.
Помолюсь хоч сатані,щоб усе це не мені.
Заздрю тим я, хто помер без досягнень НТР,
Вдома, тихо, без проблем –не в ПІТ чи БРІН; без ЕОМ,
В погребальную контору - навпростець, без монітора.
Завіщаю конкурс-приз на найкращий епікриз.
Перед тим, як класти в гроб підключіть кардіоскоп
Науково, щоб коханній,хоч з Дніпра, і кручі
Було видно на екрані,як помер живучий.
А почнете все ж масаж,не війдіть, будь ласка, в раж
Залишіть хоч ребра цілі,та й жартуйте на могилі:
„Була доля не легка,праця не помітна,
Хоч корисна, (ще й яка!),служба несусвітна”.
Поховайте, та гурбою чарки наливайте,
Нашим „фірмовим” напоєм друзів поминайте!
Ну а нас першопроходців в сім’ї вашій новій
Пом’яніть, дівчата, хлопці незлим, тихим словом.
Як втече від медицини душа в путь-дорогу,
Все покину і полину до самого Бога...
Молитися...А до того я не знаю Бога,
Крім нашого брата,тобто лише саме того,
Хто вміє рятувати.
Прославляти буду всіх: щастя Вам, успіху!
Хай вам допоможе сміх,коли й не до сміху!
Всім Вам щире побажання,друзі дорогії –
Без знущань співіснування в пеклі хірургії!
Є й бажання не просте –та всяке може стати
Мрію я: доживете до справжньої зарплати!
Сподіваюсь: скоро вранці як прокинетесь від сна,
Бач! а вже не голодранці..турбота лишилась одна–
Яку придбати із валют,
Модель зновити „Мерседеса”,коли закінчити маршрут Гаваї-Токіо-Одеса”.
Прийде на згадку часто-густо лихоліття молоде,
Як в кишенях було пусто,та й здоров’я ділось де...І я б іще Вам побажав в фіналі „Заповіта”:
щоб ніхто з вас не придбав імунодефіцита.
Щоб ніякий нам аматор не крапав некролог.
Хай живе РЕАНІМАТОР –АНЕСТЕЗІОЛОГ! (с)
Без масажу, інтубацій, та дефібриляції!
Мене в стані термінальнім лікувать не треба:
Тихо, жестом ритуальним,відпустіть на небо.
Маю я іще один намір ілюзорний,
Що одержу без тягнин сервіс крематорний.
Сподіваюсь, що мети можу випадково
Досягнути – одійти швидко і раптово.
Для поліпшення фіналу – можна грам тіопенталу,
Щоб без драматичних сцен – є надійний седуксен.
Та навіки б усипати після оксібутирату.
Все одно кінець один: оттоді аміназин.
Хай ніякий сучий син (майте на увазі!)
Не вкатав би кетамін ні в якому разі.
Згоден я на що завгодно: на горілку і розсол,
Тільки не на нині модний божевільний каліпсол.
Жах з нього тотальний,страх з нього фатальний –
Супергалюціноген – це не жарт для КВН!
Не страшуся забобону - маю тільки мрію,
Що, дасть Боже, захолону без гіпотермії.
Місцевої, загальної, краніоцеребральної.
Всіх прохаю дуже, друзі, щоб не намагались
Затівать мені перфузій та гемодіаліз,
Венесекцію, імунокорекцію.
Сподіваюсь, що мене в той останній час мине
ГБ-оксігенація та ультрафільтрація,
І, звичайно, будь-яка катетеризація.
Не шукайте звично вену підключичну.
Друзі милі, пожалійте –нічого в мене не лийте:
Ні кінази, ні декази,якщо згину – то одразу!
Може мені пощастить не струхнуть морально
І колега причастить не парентерально,
А на мій останній крок чару дасть „на посошок”.
Певний я, що справа марна,хоч і актуальна
Та й транслюмінальна вазоділятація,
Лиште, майте рацію!
Не робіть заради моди додатковой, зайвой шкоди–
Сінхрофазокардіоаортоконтр
Ендокардіальної електростимуляції!
Іще, Господи, прости,маю я надію
Потихеньку одійти без трахеотомії.
Щоб ніякий диверсант не дав міорелаксант.
Щоб в останній свій момент я не був реципієнт,
Або донор трансплантата...краще вже золою стати.
Краще згинуть, як орел роковим польотом
Ніж конать на ШВЛ повним ідіотом...
Про судьбу турбот не знаю –десь підстерігає.
Про консиліум згадаю –потом прошибає.
Нізавіщо я б не звик прозябати на АІК,
Для життя незручна і печінка штучна.
Помолюсь хоч сатані,щоб усе це не мені.
Заздрю тим я, хто помер без досягнень НТР,
Вдома, тихо, без проблем –не в ПІТ чи БРІН; без ЕОМ,
В погребальную контору - навпростець, без монітора.
Завіщаю конкурс-приз на найкращий епікриз.
Перед тим, як класти в гроб підключіть кардіоскоп
Науково, щоб коханній,хоч з Дніпра, і кручі
Було видно на екрані,як помер живучий.
А почнете все ж масаж,не війдіть, будь ласка, в раж
Залишіть хоч ребра цілі,та й жартуйте на могилі:
„Була доля не легка,праця не помітна,
Хоч корисна, (ще й яка!),служба несусвітна”.
Поховайте, та гурбою чарки наливайте,
Нашим „фірмовим” напоєм друзів поминайте!
Ну а нас першопроходців в сім’ї вашій новій
Пом’яніть, дівчата, хлопці незлим, тихим словом.
Як втече від медицини душа в путь-дорогу,
Все покину і полину до самого Бога...
Молитися...А до того я не знаю Бога,
Крім нашого брата,тобто лише саме того,
Хто вміє рятувати.
Прославляти буду всіх: щастя Вам, успіху!
Хай вам допоможе сміх,коли й не до сміху!
Всім Вам щире побажання,друзі дорогії –
Без знущань співіснування в пеклі хірургії!
Є й бажання не просте –та всяке може стати
Мрію я: доживете до справжньої зарплати!
Сподіваюсь: скоро вранці як прокинетесь від сна,
Бач! а вже не голодранці..турбота лишилась одна–
Яку придбати із валют,
Модель зновити „Мерседеса”,коли закінчити маршрут Гаваї-Токіо-Одеса”.
Прийде на згадку часто-густо лихоліття молоде,
Як в кишенях було пусто,та й здоров’я ділось де...І я б іще Вам побажав в фіналі „Заповіта”:
щоб ніхто з вас не придбав імунодефіцита.
Щоб ніякий нам аматор не крапав некролог.
Хай живе РЕАНІМАТОР –АНЕСТЕЗІОЛОГ! (с)
16
