Як ми були козаками,

Знали що те воля,

Нікому не дозволяли

Втіхи над собою.

Бо козацька гідність хлопці,

То не пусте слово,

І за неї, як прийдеться,

Билися до крові.

Не ховались за спідниці,

Миром  виступали,

Самопалом, та шаблюкою,

Недруга стрічали.

То й була тоді пошана

Від ворога і брата,

Розквітала наша земле

Щира, та багата.

                                 А. С.