[Приєднана картинка]А сотню вже зустріли небеса..Летіли легко, хоч Майдан ридав…І з кров'ю перемішана сльоза….А батько сина ще не відпускав..Й заплакав Бог,побачивши загін:Спереду – сотник ,молодий,вродливийІ юний хлопчик в касці голубій,І вчитель літній-сивий-сивий..І рани їхні вже не їм болять..Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..Як крила ангела, злітаючи назад,Небесна сотня в вирій полетіла…Людмила Максимлюк (21.02 2014)[Приєднана картинка]