«На віку, як на довгій ниві, всього трапляється: і кукіль, і пшениця», – чомусь саме це українське прислів’я прийшло на гадку, коли я вкотре взялась гортати книгу Валентина Корнієнка «Осіння ластівка. Вибране».

Книга вийшла 2010 року в Тернопільському видавництві «Навчальна книга –Богдан» за сприяння Фундації імені Івана Багряного (США). І статтю про книгу давно я мала би написати, гадаю, ще при житті автора. Та якісь буденні турботи та лінива поточність весь час відвертали мене своїми хапливими лабетами від роботи. Але от зараз я взяла «Осінню ластівку» до рук і зрозуміла, що, мабуть, є щось символічне, що саме в цей буремний для України час я її гортаю.

Як не дивно, у книзі Валентина Олексійовича знаходяться відповіді на нагальні проблеми сьогодення! І найперше, це – ідентифікація себе самого як українця,  боротьба за чистоту мову, постійний бій супроти русифікації! Адже Валентин Корнієнко був самовідданим українським патріотом – і про це наочно свідчать його твори, опубліковані в книзі. Це літературні твори, і спогади про друзів, і переклади, в яких яскраво яскрить непоборна любов до рідного слова, своєї країни, української нації, навіть кицька у нього українська, не кажучи вже про багатий український лексикон.

Книга «Осіння ластівка» – це своєрідний підсумок зробленого впродовж життя. У ній зібрано статті, переклади, драматичні твори, памфлети та вірші, які Валентин Корнієнко публікував у різних часописах та книгах. Звичайно, книга – це лише вибрані твори, але твори, які для автора були надзвичайно важливими та знаковими.