хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «окупанти»

Азаров продался российскому IT-рынку

Азаров продал России IT-отрасль Украины и социальные гарантии граждан?

Азаров продался российскому IT-рынку, чтобы уничтожить...


...социальную защиту граждан Украины и украсть деньги из бюджета для финансирования российских компаний.

На заседании СНБО Президент Украины Виктор Янукович качественно надавал по «мягкому» месту премьера Николая Азарова. По мнению Януковича, Азаров предоставляет обществу недостоверную информацию относительно реального экономического и социального положения в Украине, а также в связи со сложившейся угрожающей ситуации с наполнением Пенсионного фонда. Сейчас дефицит ПФ, по данным самого Азарова составляет 60 млрд. грн.

Президент отметил, что возможность ухудшения уровня жизни людей в ближайшие годы является потенциальной угрозой национальной безопасности Украины. По его словам, повышение цен, углубление кризиса в медицине, образовании, сфере социальной защиты является прямым путем к социальному напряжению.

«И мы должны об этом говорить. Это наша обязанность, если мы хотим преодолеть кризис. И когда я слышу, Николай Янович, на заседании правительства, когда вы рассказываете, что все – мы достигли того, того – все у нас в порядке и в дальнейшем все будет в порядке. Я вам скажу – говорите правду. Скажите людям правду. Песни петь не надо», – сказал Виктор Янукович, передает УНИАН.

Обращаясь к Азарову, Янукович добавил: «Покажите людям те графики, которые вы мне показываете, скажите людям правду! Мы должны иметь конкретную, а не лживую информацию о реальном состоянии в государстве».

Интересно насколько реально проникся воззванием Президента премьер? Дошел ли вообще до него смысл сказанного? Может быть, и дошел. Но вот вряд ли он проникся. Основанием для этого служит информация, что буквально в тот же день (17 ноября) состоялось заседание Межведомственной комиссии по внедрению электронной социальной карты, созданной по инициативе Азарова. Вроде как все чинно и благородно – государство планирует строить создавать электронное правительство и внедрять для населения социальные карточки. Последние (в совокупности с соответствующей информационной системой) должны позволить гражданам своевременно и в полном объеме получать от государства социальные льготы. А государству – экономить средства госбюджета за счет прозрачного учета соцльгот.

Только вот преследует ли в действительности эти цели Азаров? Судя по всему его основная цель – выкачивание денег из бюджета.

Обратимся к документам. 11 октября 2010 г. за подписью Азарова выходит постановление Кабмина о внедрении электронной социальной карты под № 947. В постановлении Министерство финансов определено главным исполнителем работ (и соответственно распорядителем бюджетных денег) по внедрению социальных карт. Минфину также поручено создать Межведомственную комиссию по этому вопросу (см. ниже фото документа).




Затем, 29 октября 2010 г., Минфин издает приказ о создании Межведомственной комиссии №1284 (см. ниже фото документа). Помимо представителей государственных ведомств и общественных организаций, в него попали две интересные личности – гражданин России Борис Вольпе (представлен как глава комитета по корпоративной стратегии ассоциации менеджеров России, эксперт) и Анатолий Брезвин, глава правления АБ «Укргазбанк» (в 2007 г. возглавлял ГНАУ).







И последний документ, который расставляет все точки на і – 10 ноября 2010 г., Азаров принимает постановление Кабмина №1050. В нем вносятся изменения в постановление КМУ от 9 октября 2006 г. №1404. Согласно этим изменениям, отныне заказчику соцкарты и распорядителю денег (Минфину) разрешено осуществлять предоплату госденег за товары, работы и услуги, связанные с внедрением электронной социальной карты (см. ниже фото документа).




А теперь обратимся к фактам. 17 ноября на заседании Межведомственной комиссии гражданин России Борис Вольпе почему-то получает право выступить с презентацией технологий неких российских компаний по внедрению соцкарты. Возникает вопрос: как вообще этот Вольпе попал в состав комиссии, на каком основании, и кто решил что он ЕДИНСТВЕННЫЙ эксперт в этой области?

Чему может научить этот якобы эксперт Украину? Даже во время заседания Межведомственной комиссии постоянно в качестве положительного примера приводился опыт по внедрению соцкарт в Канаде, Ирландии, Великобритании, США, Испании, Эстонии, Сингапуре и др. Но никак не в России, где сейчас ломают голову, как запустить подобный проект на уровне государства. Напомним, что в РФ отдельные регионы уже проводят эксперименты по использованию электронных карт. Но реализованы они так, что «склеить» их в единую систему не получается. Недавно на уровне российского правительства даже зашла речь о том, что на реализацию единого госпроекта понадобится потратить сотни миллиардов рублей. Не считая, что на отдельные региональные программы уже ушли десятки миллиардов.

То есть, в России единой внедренной системы социальных карт нет, никто пока не знает, когда она появится, и что для этого надо сделать. Зато наши блаженные чиновники, хлопая в ладоши, выслушивают всякий бред господина Вольпе, предложения которого не выдерживают никакой критики. К примеру, он на презентации начал продвигать идею использования на украинских социальных картах магнитной ленты, на которую будет возложена как платежная функция, так и хранение персональных данных граждан. Сейчас даже банковские карты во всем мире стараются делать на основе более безопасных и долговечных чиповых технологий – эти технологии активно продвигают международные платежные системы. А платежные карты с магнитными лентами и вовсе подлежат замене в течение двух лет. Так что собирается впарить нашим пенсионерам Вольпе за деньги украинских налогоплательщиков?

Однако Азарова в данной ситуации волнуют отнюдь не технические вопросы. Его как матерого финансиста, очевидно, заинтересовала исключительно финансовая сторона. Здесь как раз и может пригодиться Брезвин с его «Укргазбанком», который попал на грань банкротства, не может окончательно расплатиться по депозитам вкладчиков и в который еще в 2009 г. НБУ ввел в качестве кураторов представителей государства.

То есть, коррупционная схема выглядит следующим образом. Вольпе, как рупор российских компаний, поставляет якобы технологии по внедрению соцкарт. Минфин, согласно постановлению Кабмина (№947) закладывает в госбюджет на 2011 г. деньги. Затем согласно постановлению КМУ №1050 будет сделана предоплата. Откат бюджетных денег главе правительства (и его сателлитам). Контролировать финансовую операцию, очевидно, будет Брезвин с его «Укргазбанком» – чтобы все концессионеры так сказать выполнили свои денежные обязательства. А будет эта карточка внедрена или нет – никого не беспокоит. К тому времени (когда надо будет отчитываться за реализацию проекта) сам Азаров уже возможно и не будет главой правительства. Сейчас предприниматели по всей Украине массово выражают недоверие его действиям. Да и сам Президент, как уже было сказано, обругал премьера по полной программе.

Почему Брезвин контролер денег? Все просто – это давнишняя и явная креатура Азарова. Еще в 2006-2007 гг., когда Николай Янович был первым вице-премьер-министром, Анатолий Брезвин возглавлял ГНАУ и тоже засветился в ряде скандалов с бюджетными деньгами.

Еще один занимательный вопрос: сколько Азаров получит за реализацию коррупционной схемы? Полагаем, речь идет о многих миллиардах гривен. В этой связи, напомним, о еще одном кульбите Азарова в направлении «электронизации» Украины. Как недавно сообщалось, при Азарове разработана еще одна коррупционная схема, которая позволит украсть от десяти миллиардов за пять лет. Речь идет о проекте Концепции государственной политики в сфере развития информационного общества в Украине. После утверждения этой Концепции, премьер-министр Украины Николай Азаров и близкие к нему чиновники получат свободный доступ к миллиардам бюджетных денег. Цена вопроса – 10 млрд. грн.

Схема реализовывается через главу Госспецсвязи Леонида Нетудыхату и главу Госкоминформнауки Владимира Семиноженко. К чему привлечена группа компаний некоего бизнесмена Кравцова («БКП-Консалтинг», AMB-Group, «Интер-метл» и др.). Через подконтрольное Нетудыхате ГП «УСС» государству за бешенные деньги монопольно впаривается морально и технически устаревший комплекс Центра сертификации ключей (ЦСК) «Цезарис» (ЦСК украинских IT-компаний придется просто уйти с рынка). Этот комплекс реализован Кравцовым и Ко на основе американской системы открытых ключей, от которой уже отказались даже в США.

И пока у Азарова и ему подобных будет возможность доступа к миллиардам бюджетных денег, в нашей стране будут пастись Вольпе, Кравцовы и т.п.со своими устаревшими технологиями.

Кстати, сегодня Государственное инновационное финансово-кредитное (ГИФКУ) учреждение планирует привлечь кредитные средства под государственные гарантии у некого VTB Capital PLC (Лондон), которое принадлежит российскому капиталу. Речь идет о размере кредита в 195 млн. EUR (сумма с учетом процентов по кредиту эквивалентна 3,5 млрд. грн.). Вдумайтесь – россияне под правительственные гарантии собираются кредитовать в Украине инновационные проекты (например, те же соцкарты). Деньги эти попадают в госбюджет. Одновременно с этим в правительстве создается кормушка по продвижению устаревших российских технологий для внедрения соцкарт. На это выделяются миллиарды из госбюджета (полученные путем взятия кредита под проценты от российского же капитала). Украинские чиновники получают «откаты», и спокойно покидают свой пост. За нереализованный проект никто ответственности не несет.

При этом никому из чиновников нет дела до того, что в Украине есть отечественные компании, обладающие собственными IT-технологиями, способные выполнить подобные сложные проекты и сэкономить для страны эти самые миллиарды внешних заемных средств. По крайней мере, отечественные предприятия неоднократно заявляли о том, что готовы бесплатно передать Украине технологии по внедрению электронных документов (на которые во развитых странах тратится много миллиардов долларов). Подобные предложения наши чиновники почему-то игнорируют – а как же, здесь же откатом и не пахнет…

Итог всего этого напрашивается печальный: бюджет – без денег, страна – без собственных IT-компаний, граждане – без социальных льгот. Украина всем должна денег на внешнем рынке, да еще и числится отсталой страной…

Влад Хоменко


про брехню

...яке ж воно брехливе..невже сам не розуміє, як він відкрито бреше???

Постоянный представитель РФ при ОБСЕ Андрей Келин заявил, что никакого участия российских военных и военной техники в Украине нет. Об этом он сказал ИТАР-ТАСС после заседания постоянного совета организации.

«Мы четко заявили, что никакого участия российских военных нет, никакой техники мы не поставляем туда», - сказал он. «Обвинения в том, что туда идут колонны с бронетехникой, звучали на прошлой неделе, на позапрошлой неделе. Все это было опровергнуто, опровергается это и сейчас. В этих обвинениях нет смысла», - подчеркнул российский дипломат???.(брехло тупе!!! далі шкодує про взвод, котрий потрапив в полон, хоча
никакого участия российских военных и военной техники в Украине нет.)

Келин также рассказал, что в ходе заседания упомянул о взводе из 10 десантников, которые были захвачены украинскими военными, и подчеркнул, что этот инцидент «вызывает большое сожаление».

фрагмент звідси

49 Героїв, які не повернулися з неба


Шість років тому над аеропортом Луганська російські окупанти збили наш літак із 49 військовими на борту. Рани від цієї трагедії ніколи не загояться. Ми пам'ятаємо ім’я кожного Героя, який віддав своє життя за Україну:

1. Старший лейтенант Бахур Віталій Володимирович
2. Старший лейтенант Грабовий Валерій Миколайович
3. Старший лейтенант Алтунін Валерій Володимирович
4. Старший прапорщик Манулов Сергій Федорович
5. Сержант Бабан Віталій Юрійович
6. Сержант Ковальчук Юрій Леонідович
7. Сержант Шумаков Сергій Вікторович
8. Сержант Рєзніков Євгеній Сергійович
9. Сержант Кулібаба Руслан Миколайович
10. Молодший сержант Кучерявий Сергій Васильович
11. Молодший сержант Гончаренко Сергій Валерійович
12. Молодший сержант Кива Владислав Миколайович
13. Молодший сержант Коснар Павло Леонідович
14. Старший солдат Шостак Сергій Михайлович
15. Старший солдат Ліфінцев Олег Васильович
16. Старший солдат Скалозуб Артем Валентинович
17. Старший солдат Каменєв Денис Сергійович
18. Старший солдат Кузнецов Антон Олександрович
19. Старший солдат Авдєєв Костянтин Сергійович
20. Старший солдат Горда Анатолій Анатолійович
21. Старший солдат Мирошниченко Сергій Олександрович
22. Солдат Добропас Сергій Віталійович
23. Солдат Дубяга Станіслав Вікторович
24. Солдат Коренченко Олег Володимирович
25. Солдат Котов Олександр Олександрович
26. Солдат Лісной Сергій Володимирович
27. Солдат Москаленко Сергій Олександрович
28. Солдат Санжаровець Артем Євгенович
29. Солдат Токаренко Ігор Олександрович
30. Солдат Шульга Андрій Миколайович
31. Солдат Левчук Павло Миколайович
32. Солдат Кривошеєв Сергій Ігорович
33. Солдат Самохін Антон Олексійович
34. Солдат Дмитренко Андрій Олегович
35. Солдат Бондаренко Віталій Юрійович
36. Солдат Ніконов Павло Сергійович
37. Солдат Проньков Ростислав Русланович
38. Солдат Малишенко Тарас Сергійович
39. Солдат Гайдук Ілля Віталійович
40. Солдат Авраменко Олександр Сергійович

Члени екіпажу:

1. Підполковник Бєлий Олександр Іванович, командир екіпажу
2. Майор Д'яков Михайло Олегович
3. Капітан Скочков Ігор Іванович
4. Капітан Тєлєгін Сергій Анатолійович
5. Старший лейтенант Буркавцов Володимир Володимирович
6. Старший лейтенант Козолій Олександр Володимирович
7. Старший лейтенант Павленко Олег Анатолійович
8. Прапорщик Ковалік Олександр Сергійович
9. Прапорщик Ментус Віктор Володимирович


Спочивайте з миром, наші Герої!

Недаром помнит вся Россия про день Бородина

Пропоную Вам ознайомитися із шкільним твором  на обов’язкову тему від міністра Сабачника: «Недаром помнит вся Россия про день Бородина». Передрук і списування  - дружньо вітається :)))

Читати українську історію треба з бромом, – до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати ... Ці слова українського письменника і політика Володимира Винниченка, відгукуються кожного разу в моєму серці, коли читаю про історичні події які безпосередньо впливали на долю України і наш український народ. Череда зрад, обманів, гірких поразок і маревних перемог на дорозі до свободи, пролягали чорною ниткою по сторінкам історичних творів. Враз-ураз, читаючи, не покидає відчуття суму за нездійсненними мріями та сподіваннями, якими сповнювалася Україна в часи «вікон можливостей» які настирливо і вперто відчиняла українцям її величність Історія.

Українська працелюбна вдача і добрий, відкритий характер, який залишається завжди дитячим у сприйнятті навколишнього світу, довірливість – це ті чесноти, по яким українців знає весь світ. І «світ» повною мірою користувався нашими чеснотами, звісно, що на свою користь.  

На початку дев’ятнадцятого століття Україні, в черговий раз, доля надавала історичний марево-шанс скинути принизливе малоросійське ярмо, стати тим феніксом, що відродиться із попелу війни: в літку 1812 року французька армія Наполеона І Бонапарта увійшла на територію Російської імперії.

Українське суспільство забурлило, пробудилося. Стало прислухатися до імператорів словесного блуду і оманливої пропаганди: росіяни і французи заманливо наспівували українцям про волю і свободу, про те, як добре «в мирі і багатстві» буде жити саме з ними... І знову, в який вже раз, довірливі українці  повірили цукровим словам  московського «православного царя».

Отже, російський цар Олександр І, після щойно завершеної російсько-турецької війни, яку український народ, за великим рахунком, виніс власним людським і матеріальним ресурсом, знову «просить» українців віддати останнє. Але вже непросто так, а за обіцянку-цяцянку: право на відновлення автономної козацької держави – Гетьманщини, відродження стану козацтва та ліквідацію рекрутчини, податків та кріпацтва, яке в Росії мало всі ознаки рабства. І понесли українці-хлібороби фураж і провіант, повели волів і коней, віддали своїх молодих синів російському царю, щоб бути знову «взятим на макуху», обдуреним і поставленим на межу виживання.

Така щедрість Олександра І була невипадковою, він чудово знав, що Наполеон пообіцяв українцям відродити «стародавні вольності» козацтва та головне – право на відновлення української держави – козацької республіки. Тому, частина українського дворянства, нащадків козацьких старшин, гаряче очікували Наполеона, на їхню думку, руйнівника російського імперського деспотизму та носія європейського законодавства та порядків.

Проте, історія не знає умовного способу, тому судити, що сталося б в разі перемоги Наполеона І Бонапарта, дуже важко. Чи збулися б мрії українців на подарункову свободу від француза, чи мали б місце доводи тих, хто стверджував, що Наполеон створить замість васальної Малоросії, таку ж васальну Наполеоніду.  Хто знає. Впевнено можна говорити тільки про те, що дійсно історично сталося в Україні по підсумках війни дванадцятого року – повна руїна і ще більша пансько-царська кабала. І це при тому, що безпосередньо війна відбувалася поза межами української території, хіба що за виключенням західних повітів Волині.

 Україна «дала» імперському московського уряду сімдесят тисяч самозабезпечених та озброєних козаків і селян. При тому, на військові потреби українці добровільно зібрали десять мільйонів карбованців – імперській казні козацьке ополчення обійшлося за дарма. Крім того, Україна мала покривати частково і витрати російської регулярної армії.

Проте, зусилля, жертви та сподівання українців були марними. З’єднання земських добровольців розформували, не надавши їм ніяких пільг, кріпаків повернули власникам. Козаків зарахували до державних селян, тобто до кріпаків царського уряду, не відшкодувавши їм витрати на озброєння, обмундирування, провіант і харчування. Нагородою ж українським військовим, з тих хто вижив, стали принизливі два російські карбованці за два роки добровільної військової служби і тимчасова слава переможців. Козацтво, як інститут українського суспільства був остаточно зруйнований.

Якщо відкинути словоблуддя російської пропаганди про те, що нібито перемога у франко-російській війні принесла Росії «велике значення для політичного, громадського і культурного розвитку», то ми побачимо тільки зміцнення самодержавства і практики необмеженого рабського кріпосництва. Це суперечило загальним процесам демократизації та лібералізації суспільного життя, які становили сутність тогочасного європейського Просвітительства.

Натомість російський цар Олександр І утвердився в оманливій думці, що саме ідея самодержавства й об’єднала народи для боротьби проти французів. Як наслідок, посилення реакційних консервативних процесів в імперії, які й надалі тримали Росію в невігластві та урядовому і церковному мракобіссі, заснованого на золотоординській державній традиції.

Здирництво, обман власного населення, облудлива пропаганда і цензура слова та думки, ось ті «кити» на яких тримається Росія і до сьогоднішнього дня. Власне, навіть тема даного твору, говорить про віддання перевазі офіційній російській версії історії, вдало оспіваної Лермонтовим у вірші «Бородіно», затвердженим цензурним дозволом.

Битва біля російського села Бородіно не стала тією кульмінаційною переможною подією, а більше «прославила» себе виключно як найкровопролитніша військова одноденна битва в історії людства. Після якої  російська армія, понісши значні втрати,  відступила, а вкрай «обезкровлена» армія Наполеона увійшла до Москви.

І тільки фізичне і моральне виснаження та голод особового складу армії, брак провіанту та теплого обмундирування, змусило  французів покинути Москву і відступити. А пану Лермонтову ліпше було б оспівувати битву під селом Тарутине, яка й ознаменувала перехід російської армії до переможного контрнаступу.  

Але Тарутине не вірш «Бородіно», і галасливу пропаганду на цьому селі не побудуєш, ні в Росії, якої урядовці ініціювали святкування двохсотріччя війни 1812 року, ні в Україні. Тим більше, коли мета більш ніж актуальна для нащадків обдурених українців Олександром І, в моєму довільному перекладі виглядає так: «з мети виховання в новому поколінні патріотизму та гордості за свою малу батьківщину та поглибленого вивчення славних сторінок історії нашої Вітчизни…».

До вищенаведеного добавити нічого, хіба що для деяких українських урядовців малою Батьківщиною є Малоросія. А для автора цього твору Вітчизною і Батьківщиною і, ніяк не «малою», є Україна. Про таких «малоросів» наш народний просвітник і вчитель, який, до речі, народився через два роки, після подій висвітлених в темі твору, Тарас Шевченко, писав: «Раби, підніжки, грязь москви…».

9 березня 2014 року відбудуться святкові заходи з нагоди двохсотріччя від дня народження великого Кобзаря, полум’яного поета-громадянина, Тараса Григоровича Шевченка. І хочеться вірити, що ми українці, вибороли право пом’янути Тараса: «…в сімї великій, в сімї вольній, новій… Незлим тихим словом».

(с) Костянтин Григоренко

 

Для тих, хто бажає зрозуміти з відкіля «ноги ростуть» ініціативи конкурсу шкільних творів від Сабачника, читайте тут:  «Нєдаром помніт вся Рассєя пра дєнь Барадіна». Сачінєніє.

Львівське метро

Львівський метрополітен було побудовано броварями у 1715 році для транспортування пива. Післе переходу Львова до Австро-Угарщини метрополітен знаходився у занепаді. Ситуацію згодом погіршили й перша з другою світові. Про метрополітен згадали тільки в 1991,

Про існування львівського метрополітену знають виключно всі. Всі. Всі! І навіть так звані москалі! Використовується більшою мірою для залякування і реабілітації  тих самих москалів. Варто лише налякати одного москаля, як той налякає іншого, а той в свою чергу ще якогось. Така ланцюгова реакція!

Розклад реабілітації москалів:

  • Читання «Кобзаря» з 6:30 до 9:30,
  • Поїдання галушок з 9:30 до 10:30,
  • Приготування ритуального борщу з крові замордованих «руССкіхъ бабушєкъ» з 10:30 до 14:15,
  • Перегляд фільму «Тіні забутих предків» з 14:15 до 16:00,
  • Курси бойового гопаку з 16:00 до 18:00,
  • Поїдання вареників з 18:00 до 19:00,
  • Поїдання сала та запивання його горілкою з 19:00 до 20:00,
  • Мордування москалів з 20:00 до 23:00,
  • Виготовлення глобусу України з 23:00 до 24:00,
  • Здоровий сон з 00:00 до 6:30.

300px-Metro-lviv.jpg magnify-clip.png Схема львівского метрополітену ім. Степана Бандери Короткий опис станцій :

1 Бандерівська (на згадку про головного бандерівця Бандеру)– тут проводять випробування ліків на російських людях.

2 Незалежна (на честь акту самопроголошення “незалежності”)– сюди привозять вкрадених російських немовлят і варять з них борщ.

3 Гітлерівська (на честь “Гітлера-визволителя”) – тут знущаються над православними (РПЦ-МП) священиками.

4  Конотопська – катівня №1.

5  Шевченківська – катівня №2.

6 Лемберґська (на згадку про фашистську назву Львова) – тут знаходиться офіс метро, його керівництво.

7 Натовська (на честь сотоНатівців) – тут знаходиться учбовий центр метро – тут навчають мистецтву тортур над російськими людьми.

8 Бабо-параскинська (на згадку про відому оранжоїдку) – секретна станція, ніхто, окрім керівництва не знає, що на ній відбувається.

9 Гранична – сюди доставляють росіян, що намагалися перетнути межу т.з. "україни" з боку Польщі.

10 Донецька (гордовите знущання – назвати станцію ім’ям міста з 100% російським населенням) – розподільник, сюди привозять нові жертви.

11 Кримська (знову удар по моралі і російській гордості) – крематорій, тут спалюють останки тих, хто героїчно загинув під час тортур.

12 Українська (знову удар по російській гордості, ви розумієте?) – газова камера. Може пора вже відключити їм газ? Ні, Матінка-Росія не кине своїх одноплемінників в тимчасовій окупації.

14 Щаслива – тут знаходяться кімнати відпочинку для співробітників метро, душ і кінозал.

Працювати у львівському метро вважається дуже престижно. Чергувати на станції в День Народження Бандери – ось те, до чого учать прагнути молодих львів'ян. (Якщо хтось не памятає це 1-го січня.)

300px-Ohrana_lm.jpg

На вході до метрополітену стоїть охоронець .

Портал в Львівське метро є на станції “Львівська Брама” київського метро. Працює він тільки в один бік, на прийом москалів для тортур із столиці.

427px-Lviv_metro_plakat.png 507px-47.PNG

Захоплення Києва Муравйовим

Муравйов був першим хто використав у Громадянській війні отруйні гази заборонені всіма міжнародними угодами. Армією Муравйова по Києву було випущено 15 000 снарядів завдавши місту величезних руйнувань , а після захоплення починається різанина.

про кошти

...коротенько..
Вартість "Смерч-М" приблизно 12,5 млн. доларів.
По оцінці журнала Janes Defense Weekly, вартість одного залпу із дванадцяти стволів дорівнює 1,68 млн. доларів.
..завдання ваті: порахувати, скільки вистріляно дітсадочків, лікарень, пенсій "дєдамваєвавшим"?

про "велич та могутність"

..натрапив на декілька сторінок в Мережі випадково, але вже невипадково вирішив поділитись із українською громадою, аби ті, хто наляканий, або панікує, знали, як насправді світ сприймає "великих та могутніх" )

далі цитати smile  -насолоджуйтесь)

…Росія – наче чума ХХІ століття. Присутність росіян починають остерігатися деякі держави, аби Путін не надумав їх «визволяти». Західні ЗМІ порівнюють Путіна з Гітлером. Є випадки, що в кафе і ресторанах Європи відмовляються обслуговувати «російських окупантів». У місті Джорджтаун, що на малазійському острові Пенанг, на двері готелю вивісили оголошення: «Готель не приймає російських окупантів. Вибачте за незручність. Пенанг – вільний острів». Антиросійські написи з’являються і в американських магазинах та автозаправках. Від росіян починають шарахатися, як від прокажених.

ще:

...

Російських туристів відмовилися обслуговувати в кав’ярні в Іспанії, аргументувавши це тим, що вони представляють країну, яка вчинила військову інтервенцію в Україну.
Про це у своєму “Фейсбуці” розповіла Галина Соареш (Halyna Soares) – мешканка Португалії українського походження.

Nationality_Russian_occupation_no_just_visiting

“Учора була свідком цікавої сцени. Іспанія, місто Аямонте на кордоні з Португалією. Містечко невелике, в основному туристи.
Сидимо з чоловіком, п’ємо каву. Заходить компанія російських туристів, які звикли всюди почуватися привільно. З гучним сміхом розсідаються за столик і вальяжно, з ноткою зверхності, кличуть офіціанта. Підходить літній чоловік, каже по-англійському, що він господар цього закладу, його кафе загарбників не обслуговує і тому їм доведеться піти. Далі картина маслом – росіяни під оплески йдуть із кафе.
Так що, українці, ми не одні, Португалія і Іспанія з вами!” – пише Галина.