Мій рідний Івано-Франківськ тільки починає приходити до тями від зимової погоди, яка знищила покриття на дорогах (версія уряду). Дорожники  мабудь таки почули нарікання автомобілістів і почали де-неде ямочний ремонт, але не можуть розвернутися на повну силу, бо стоїть посушлива погода, а , як показують багаторічні спостереження, для розгортання широкого фронту  робіт по латанню асфальту необхідні затяжні дожді та повені...

Але у цьому дописі мова йтиме про забутих і незрівнянно більш численних пішоходів, які  не користуються увагою автомобілізованих журналістів та активістів з партій і з  грандозалежних громадських організацій. Про мовчазних пенсіонерів, які памятають часи тротуарів кращих за дороги. Про школяриків, які сліпо вірять  вчителям на уроках з правил дорожнього руху. Про мешканців нашого міста, які щодня збивають ноги на тротуарних ямах аж ніяк не менших за дорожні, які терпеливо стоять на переходах і чекають проїзду череди мальованих білявок, розпальцьованих пацанів,  набундючених папіків та слуг народних.

Приклади?.. Ось вам приклади, які тьки що зазняв на мобільний.

На перехресті вулиць Ак.Сахарова та Є.Коновальця вирішував разом з десятком законослухняних бабусь та мамів-водіїв коллясок життєво важливе питання: ЙТИ АБО НЕ ЙТИ? Бо одноразово загораєтьяк зеленим, так і  червоним сфітлофор як для водіїв, так і для пішоходів.

А от ще через 50 метрів  організатори руху  поставили загадку вже для всіх учасників : знаки пішоходного переходу розташовані тьлки на чотній стороні вулиці так, що водії по дорозі до центру не мають уяви про необхідність пропустити безколісних . А поряд школа, дитячий садок та контора обласного УМВС, очільники якого мають за посадою слідкувати і за безпекою на дорозі.

Закликаю всіх небайдужих повернутись і до проблем більшості - пішоходів , а це і діти, і старші люди, це ми з вами, яким також необхіден захист громадської думки.