Перша леді України «зворушена» виставою «Нація»
- 27.05.13, 08:13
Очевидці кажуть, на гастрольній прем’єрі іванофранківців у Донецьку Людмила Янукович навіть плакала...
Дружина президента так пройнялася виставою галичан, що після її закінчення спілкувалася з артистами українською мовою... Фото зі сайту 62.ua
«Політично неблагонадійні» твори лауреата Шевченківської премії
Марії Матіос прописалися тепер і в Донецьку, на батьківщині чинного
глави держави і глави уряду. Їх «легітимізувала» там дружина президента
Людмила Янукович, яка минулої середи була присутня на виставі за
твором письменниці «Нація» (у ньому йдеться про “совєтизацію” Західної
України і протидію УПА). Постановка у виконанні івано-франківських
театралів на сцені Донецького національного академічного українського
музично-драматичного театру мала шалений успіх. Очевидці кажуть: після
фінальної сцени перша леді країни плакала…
Пригадуються події
річної давності. Саме тоді, у розпал виборчої кампанії, прем’єр Микола
Азаров «танком проїхався» по творчості «націоналістки» Марії Матіос.
«Хто там читав її твори, не знаю, - обурювався керівник Кабміну перед
радянськими ветеранами. - Я особисто не читав і читати не буду. Бо вона
порівняла обеліск на Могилі невідомого солдата в Києві у Парку Слави з
фалосом… Уявляєте, до якої міри маразму, підлості треба дійти?! І ця
подія не викликала в країні резонансу, не викликала осуду, не викликала
обурення. Ці люди спокійно ходять, спокійно виступають по телевізору,
спокійно балотуються в народні депутати. Це - трагедія для нас з вами…».
Донеччани, які 22 травня прийшли на виставу галичан, дали
об’єктивну оцінку творчості «западенки», всім серцем сприйняли її, були у
захваті від побаченого. Краще за все про це читачам «Високого Замку»
розповість «іменинниця» вечора – народний депутат Марія Матіос.
Марія МАТІОС: «Після «Нації» овації донеччан тривали 17 хвилин...»
-
Упродовж трьох років Івано-Франківський академічний обласний
український музично-драматичний театр ім. Івана Франка з жодною моєю
виставою не міг потрапити до Донецька, - каже Марія Матіос. – І це попри
те, що між нашими областями-побратимами підписано угоду про співпрацю, у
тому числі - культурну. Видумували всякі приводи, щоб ми туди не могли
потрапити. Перебуваючи в Америці, я собі дала слово: якщо їздимо з цією
виставою по світу, то і у Донецьку будемо. І ось 22 травня, у день
перепоховання Тараса Шевченка, на донецькій сцені йшла «Нація». Донецьк
лежав біля ніг івано-франківських артистів! – кажу без перебільшення. 17
хвилин безперервних аплодисментів! Я не могла представляти акторів, бо
зал на 900 місць захлинався оваціями. У середу всі наші донецькі
співрозмовники, включно з Людмилою Янукович, запитували: чому ви так
довго до нас не приїжджали?
Коли я в останній момент дізналася,
що на виставу прийде перша леді країни, подумала: і тут зараз буде
скандал! Пришлють охорону, людей пропускатимуть через металошукачі, що
викличе невдоволення. Але жодної охорони, жодних перевірок, жодних
незручностей! Клянуся вам: дружина президента після вистави плакала як
маленька! Ми годину з нею потім спілкувалися. Це був фантастичний вечір,
історичний день для наших українських стосунків, для зламання ситуації
напруги, подолання суспільного дискомфорту. Наші брати-східняки
елементарно не знають історії. Якщо починати з ними говорити художнім
словом – вони починають чути нас. 22 травня Донецьк нас почув!
- Кажуть, організатором цієї вистави у Донецьку був відомий українофоб, народний депутат від Партії регіонів Микола Левченко?..
-
Ні, організовувала виставу я. Левченко підійшов до мене у Верховній
Раді і сказав: «Прочитал информацию, что вас не пускают в Донецк. Мне
стыдно!». Тоді кажу йому: «Ви маєте шанс позбутися цього сорому… У нас є
домовленість про виставу 22 травня. Проблем з нею наразі нема, але якщо
можете – не пошкодьте! Не блокуйте розміщення банерів, радіо- і
телевізійної реклами». Тож, очевидно, якийсь «шлагбаум» було піднято, і у
цьому, напевно, і був «патронат» Левченка.
А ще скажу вам
ексклюзивно: Микола Левченко попросив мене вчити його української мови,
давати уроки. Сказав, що моя українська йому подобається. Я відповіла,
що у мене – миротворча місія. У парламенті є «голуби», «яструби», але
мусять бути і миротворці…
- Казав поет: «як много важить слово»…
-
У залі донецького театру не були якісь вибрані люди – там сиділи
старші, молодші, більш як половина російськомовних, багато студентів.
Але з боку усіх сприйняття вистави було колосальне!
У середу я
оголосила про початок конкурсу серед студентів Донецького національного
університету - «Дерево мого роду». Молодь має зануритися в історії своєї
родини, намалювати генеалогічні дерева і подати одну цікаву родинну
розповідь – чи то драматичну, чи то ліричну, чи то веселу. На сцені
театру пообіцяла, що перші 30 студентів, які подадуть ці історії, будуть
нагороджені тижневим безкоштовним відпочинком у Львові,
Івано-Франківську, Чернівцях. А підсумки цього всеукраїнського конкурсу
під моїм патронатом підіб’ємо на якомусь майданчику у Донецьку.
- Про що з вами говорила дружина президента?
-
Вона була страшенно зворушена… Висловила величезне задоволення від цієї
вистави. Розповідала детально, як саме її розчулив той чи інший момент.
Спілкувалася зі мною українською, у неї досить гарна вимова. Поділилися
теплими спогадами про Івано-Франківськ. Запитала, чому ми приїхали у
Донецьк тільки з однією виставою? А єдине моє прохання до Людмили
Янукович - втрутитися у ситуацію із незаслужено скривдженим керівником
балетної трупи Національної опери Денисом Матвієнком…
Враження
від цього дивовижного вечора: люди потребують нормальної, людської
розмови про те, ЩО з нами було. Найпереконливіше донести їм цю правду
можна художнім словом. Я на Східну, Південну, Центральну Україну
запустила б ешелони митців із Заходу. А політикам, які розпалюють
напругу між людьми, заклеїла б роти скотчем…
Колись я напишу усю історію того, ЯК Івано-Франківський театр із
моїми виставами майже ТРИ роки НЕ ПУСКАЛИ на гастролі до Донецька!!!
І як за ДВА тижні уже до самої вистави БУЛО ЗАБЛОКОВАНО усю рекламу про приїзд театру до Донецька, включно із продажем квитків.
З цього всього можна було би зробити мітинг, виголосити заяви і може,
навіть «добрати» собі кілька гучних балів. Але мистецтво – це не мітинг.
І всі ці «нерви» – цікаві лише для СПОГАДІВ.
Тому зараз маємо – що
маємо: тисяча глядачів Донецького драмтеатру 22 травня 2013 року, у
день перепоховання Тараса Шевченка і у річницю поховання Володимира
Івасюка, 17 хвилин стоячи аплодувала «Нації» включно із заплаканою
Людмилою Янукович! Опісля донецькі актори сказали своїм
івано-франківським колегам, що такого у них не було навіть під час
приїзду МХАТу. І саме задля цих хвилин, і задля того, як ми і надалі
маємо намір ПРАВДИВО розказувати про Україну і її історичні пекла мовою
мистецтва і Словом, таки варто було мати ВЕЛИЧЕЗНЕ терпіння і величезну
ТВЕРДІСТЬ, щоб підняти абсолютно безглуздий «шлагбаум» заборони на
Донбасі. Донбас – це також Україна. І за донецьку Україну треба
боротися, як за Україну у будь-якому іншому регіоні. І набагато більше, і
мудріше. Люди скалічені минулим скрізь. І недужим людям треба
розказувати про їхнє «каліцтво» обережними і необразливими словами.
Тільки так вони зможуть почути Правду.
Не перебільшую події з
«Нацією» в Донецьку, але й жодним чином не применшую її значення. І вже
без перебільшення – таки для всієї України. Бо «ми всі тут – рідня».
Без розуміння цього в нерозумних головах і далі народжуватиметься маячня
про федералізацію України, її поділ, «розчленування» чи ще щось
несусвітнє. Але це – не наш шлях.
P.S. Фінансову частину гастролей я
забезпечила своїми особистими коштами. «Розблокування» інформації про
приїзд театру здійснив Микола Левченко. І це також правда.
Відтак саме у Донецьку Марія Матіос оголосила конкурс «Дерево мого
роду». Спочатку він проводиметься серед студентів Донецького
національного університету. Майбутні конкурсанти мають намалювати своє
родинне дерево і записати одну цікаву історію з минувшини власної
родини. Першим тридцяти студентам, роботи яких визнає кращими
інтернет–спільнота, письменниця пообіцяла безкоштовний тижневий
відпочинок у Львові, Чернівцях чи Івано–Франківську. За її словами,
конкурс має стати всеукраїнським, бо молоді люди мають знати своє
коріння.
Додам думку голови Товариство ім.О.Тихого Є.Шаповалова:
НАЦІЯ... У ДОНЕЦЬКУ... Про це можна багато говорити, обговорювати, казати, що ось нарешті йде зближення Сходу і Заходу... Але це не так... і ми забов"язані це визнати і відкрито казати про це. Матіос у своєму зверненні до глядячів у залі сказала, - вона рада, що весь зал так її зустрічає, що донеччани не мають проблеми несприняття галичанської культури і всього українського, Донбас не такий, як про нього говорять, який ореол він має... Ні, пані Маріє, такий. Всі люди-донбасівці, які підходять під Ваше визначення, на жаль, вмістилися у невеличкому залі драмтеатру... А за стінами є мільйонний Донецьк, який виставу назвав "бендеровской". Який збирався купками на бульварі Пушкіна дивитися на мою вишиванку, в якій я приїхав на виставу. Мабуть пошепки казали діточкам: он українець гуляє... Немає в Донецьку України. Ні в культурі, ні у відношеннях, ні у топоніміці, ні у головах донеччан. Спитайте, хто в Україні фашисти, і вам кожний перехожий у Донецьку скаже - "западяне"! Все це наслідки ідеології сучасної влади. Влади олігархічних кланів, однієї партії, однієї людини. А ось це, я вважаю, і є чистий фашизм!. Донеччина вже давно перетворена на територію рабів, з усіма процесами і наслідками цього явища. А рабам, щоб вони полюбили своїх одноплеменників з іншого кінця країни, потрібний наказ! Накажуть - полюблять! Але досі ще не наказали...