Так приємно уявляти Тихий вечір на весні, Дворик твій, твої пенати, Силует твій у вікні. В час вечірній непомітно Ніч наводить тишину, А в віконці досі видно Господарочку одну. Вона склянки вимиває, Щось готує залюбки. Дивно, але все встигають Її вмілі дві руки. Так життя і виглядає: Поміж лірики – буття. Місяць за гору сідає І немає вороття. До років, що проминули, До людей, що вже пішли … Навкруги вже всі поснули Й тіні на поля лягли. Прийде день і знову Сонце, Принесе всім новину, Прийде час – й в твоє віконце, А можливо й не одну… Про бажання, що здійсняться, Про кохання і «уют». Хай же добрі сни присняться Й нові звістки принесуть. Про життєві перспективи Повні правди і добра. Після втомленої ниви Заслужити все пора. І добробут, і визнання Добрих друзів і подруг. Але перш за все – Кохання, Щоб завжди був Милий Друг.