Твоє обличчя тане на стіні
Неначе ніжні зорі на світанні,
І твої очі в серця глибині
Мене зігріють променем кохання.
Минула мить, сповита теплим сяйвом,
Минула мить, і холод на стіні,
Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть,
І прийдеш знов до мене уві сні.
І де б не йшла я, де, які дороги
Мене вели й вестимуть в цім житті
Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги
Скрізь сяють очі - ті, що уві сні.
т.е.с.
Трепещет нежно солнце по листам,
И ветер, колыхая их, чуть дышит,
И места нет на небе облакам -
Глаз лишь разводы яркие отыщет.
И льется песня золотом с листвы,
Взлелеяной рукой природы нежной,
И созданные ею же стволы
Безшумной тенью спрятаны небрежно.
Багряным пламенем горит закат надежд,
Разводы изменяются, тускнеют,
И гаснет солнце. Хоровод одежд
Стремится ввысь, и падая, немеет.
Т.Е.С.
Моя звезда в ночном тумане
Осветит путь в ненастной мгле,
В молчаньи, скорби и обмане,
В следах из пепла на земле.
Моя звезда слезы не прячет,
И каплей боль во тьму летит,
Тоской и грустью сердце плачет,-
И в травах серебро блестит.
Тропа уводит в сумрак ночи,
Тревожно шелестит листва,
Горя огнем и хладом, очи
Весь мир уводят в бездну сна.
Но есть звезда в ночном тумане,
И путь в ненастной синеве
Стал серебром, что вечно с нами
Как сердца боль, как дар земле.
Т.Е.С.
