Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.
Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,
В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;
Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!
Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,
Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,
І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається
Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей
Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,
І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…
Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу,
– Коли б ти спитав: «Чи кохаєш?» – чи я б тобі мовила: ні ?..
Gdy Cie nie widze, nie wzdycham, nie placze,
Nie trace zmyslow, kiedy Cie zobacze;
Jednakze gdy Cie dlugo nie ogladam
Czegos mi braknie, kogos widziec zadamI teskniac sobie zadaje pytanie:
Czy to jest przyjazn? czy to jest kochanie?.Cierpialam nieraz, nie myslalam wcale,
Abym przed Toba szla wylewac zale;
Idac bez celu, nie pilnujac drogi,
Sama nie pojmuje, jak w Twe zajde progi;I wchodzac sobie zadaje pytanie:
Co mie tu wiodlo? przyjazn czy kochanie?Dla Twego zdrowia zycia bym nie skapil,
Po Twa spokojnosc do piekiel bym zstapil;
Choc smialej zadzy nie ma w sercu mojem,
Bym byl dla Ciebie zdrowiem i pokojem.I znowu sobie powtarzam pytanie:
Czy to jest przyjazn ? czy to jest kochanie?
Adam Mickiewicz
Непевність
Перекладач: Л.Первомайський
Вдалині від тебе не тужу, не плачу,
Розуму не трачу, як тебе побачу,
А проте, як часом довго не стріваю,—
Все чогось сумую, все когось шукаю.
I в журбі до серця підплива питання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі
Одновити в думці риси твої милі,
Хоч мені й говорить прагнення щоденне,
Що ти завжди близько, завжди біля мене.
Та мене хвилює давнє запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Сумував я тяжко, та своєї скрути
Не давав ніколи я тобі відчути;
Без мети блукав я і втрачав дорогу,
А прибившись часом до твого порогу,
Входив я, сховавши в серці запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Задля тебе навіть смерть була б легкою,
В пекло я подався б для твого спокою,
Хоч не маю зваги серцю наказати —
I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати.
Сушить мені мозок те лихе питання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Як руки твоєї дотик відчуваю,
Наче в любий спокій весь я поринаю.
Я б заснув навіки в тую мить, здається,
Коли б не будило серце, в котрім б'ється,
Невідступно б'ється грізне запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Коли я цю пісню віршував без тями,
Віщий дух моїми не владав устами,
Сам не знаю звідки, стежками якими
Узялися мислі і набігли рими,
Як я в кінці вірша вкарбував питання:
Що мене натхнуло — дружба чи кохання?Adam Mickiewicz 1825
