Взяла я памперс, розпатрошила йому нутрощі і дістала всі тельбухи наружу. Памперс брала новий, не починайте бекати. Вклала все на дно, полила водою, зверху насипала земельки, насіяла семена і знову притрусила земелькою. Все робила, як писали гуру петрушки і селери. Я звичайно читала і негативні відгуки, що то все фігня і все таке...але дуже вже кортіло спробувати на собі. По задумці гідрогель зберігає вологу і не треба потім часто поливати. 

Отже. Я все зробила по інструкції, поклала тепличку для чистоти опиту на сонячне підвіконня і чухнула в село. Коли приїхала, то першим ділом рванула до експерементальної станції і... нічого там не побачила. Земля порепалася за тиждень, а той гель і не думав щось віддавати. Він собі набубнявив від вологи, ще й підозрюю, що паразит ввібрав всю вологу з землі. Семена навіть не проклюнулися. Я все полила і на ранок з'явилися перші всходи. Бідосі чекали вологи і як її отримали, то дружно полізли до сонечка.

Висновок: Гель вбирає і не віддає. Може якщо садити прямо в гель і корінці проростуть в ньому, то схема спрацює, а так НІ-ФІ-ГА. Колись, як буде натхнення, я ще щось спробую виростити прямо в гельові, але поки натхнення зникло, а без нього я не працюю. Та немає експерементів, що не вдаються. Є або позитивний, або негативний результат і той і інший цінні для науки.

Фото робилося з телефону, то сорі... які є

Це набубнявив гель

Це семена насіяла

Це "сендвіч", як його назвали ті кулібіни.

Це бідосі, що почали вилазити одразу після поливу. 

Їх вже більше, може колись ще викладу фотку готових рослинок.

А тепер улюблена рубрика населення "Ліпим пульку із какульки". Це я була в селі і поки йшли дощі, я собі переводила гвозді і вибивала злість, бо ті дощі забембали. Як їх тре, то нема, а як вже не тре, то йдуть і йдуть. 

Це я зробила лавку з колоди, що залишилася від старого сараю. Колода пролежала років сто і все ще "мироточила" смолою. Для того, щоб закрити ту смолу, я цілий рік поїла чоловіка пивом, а дітей шкідливими газованими напоями, подумали ви? Ну щось типу того. Тільки не рік, а чотири. Почала збирати кришечки давно, то для такого терміну не дуже я й потравила дітей, до того там ще кришечки від молока і всього типу корисного. Лавка вийшла не фонтан, але дурне з голови я вибила точно, бо чоловік дозволив брати тільки старі іржаві цвяхи з відра, що теж простояли в тому сараї 100 років, нові не дав... Нічого, я за це його бритвою ноги побрию.

А це я приспособила старий вєлік для вазонів.

А це ми ще встигли сходити по гриби. Гриби є... часу трясця нема. 

Як завжди всіх люблю. Окрема подяка всім, хто пише в товаристві і ходить читати замітки.