Верховино, світку ти наш! Гей, як у тебе тут мило! Як ігри вод, плине ту час,  Свобідно, шумно, весело...

Ой немає краю, краю Над ту Верховину!  Коби мені погуляти Хоч одну годину!

Гей, що ми там , Поділля край! Нам полонина — Поділля, А бори — степ, ялиця — май,  А звіра голос — весілля!

Черемоше, Черемоше, Бистра твоя вода!  Дівчинонько з Верховини, Гарна твоя врода!

З верха на верх, а з бору в бір  З легкою в серці думою,  В чересі кріс, в руках топір, Буяє леґінь тобою.

Єсть у мене топір, топір, Ще й кована бляшка, Не боюся того німця, Ані того ляшка!