Ой ти, дівчино, з горіха зерня,Чом твоє серденько - колюче терня?
Чом твої устонька - тиха молитва,А твоє слово остре, як бритва?Чом твої очі сяють тим чаром,Що то запалює серце пожаром?Ох, тії очі темніші ночі,Хто в них задивиться, й сонця не хоче!І чом твій усміх - для мене скрута,Серце бентежить, як буря люта?Ой ти, дівчино, ясная зоре!Ти мої радощі, ти моє горе!Тебе видаючи, любити мушу,Тебе кохаючи, загублю душу.