Доволі часто помічав, і не тільки тут, що як тільки мова заходить про винуватців Другої світової розгораються спори і опоненти закидають нас інфой и посиланнями на свою ікону - Олексія Валерійовича Ісаєва. Написав ряд творів в серії "Антисуворов", де нібито доводить недолугість версій Суворова-Різуна. Я особисто читав Ісаєва і нікому б не радив цього робити, хіба що заради того, щоб побачити примітивну роботу гебіських подпєвал. Ну а для цілого пласта "патріотів совєцкой родіни" це звісно ж авторитет. Так ось, друзі, протиотрута є! Це книга Петра Тона "Живому классику А.Исаеву", де автор послідовно, чітко, пункт за пунктом доводить брехню цього нібито об'єктивного історика та його "істеричних фактів". Тож, друзі, наступного разу коли вам будуть тикати Ісаєвим, давайте їм читати Тона, може порозумнішають.

Ну я ему про “Введение” все и рассказал, что обнаружил. Он ответил — “быть не может, чтобы так много ляпов было всего на шести страницах! Наверно, ты что-то не так понял”

Вот я и спрашиваю у Алексея Валерьевича - “может, я действительно что-то не так понял?”