хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «финская война»

Почему в России не празднуют победу над Финляндией

13 марта 1940 года закончилась советско-финская война. Финляндия потеряла 11% своей территории со вторым по величине городом Выборгом, а 430 тыс. мирных финских жителей были переселены вглубь страны. А где же День Победы!? Почему не восславляем подвиги Красной Армии в той победоносной войне? Стесняемся что ли?Причины войны вроде вначале были обозначены как чисто территориальные, мол, граница слишком близко к Ленинграду, отодвиньте ее на 90 км. Финны не согласились. И надо же – открыли огонь из артиллерии!!! Если не верите в эту чушь – почитайте советскую официальную ноту: «26 ноября, в 15 часов 45 минут, наши войска, расположенные на Карельском перешейке у границы Финляндии, около села Майнила, были неожиданно обстреляны с финской территории артиллерийским огнем….»

Вранье несусветное. Финны задолго до этого отвели свою артиллерию подальше, дабы не стать жертвой провокации. Финляндия уж никак не могла рассчитывать на успех в случае военного столкновения. В стране к этому времени царили пацифистские настроения. В целях экономии в Финляндии с 1927 года вообще не проводились войсковые учения. Финансирование армии постоянно сокращалось парламентом: угрозы не существовало, а с СССР был заключен долгосрочный Пакт о ненападении. Выделяемых средств едва хватало на содержание армии, а денег на закупку вооружений парламент вообще не выделял. Вся военная промышленность состояла из трех заводиков; патронного, порохового и артиллерийского. Танков и военной авиации у Финляндии не было. И такая бы страна начала военные провокации на границе с мощнейшей военной державой??!! Исключено.
Тем не менее, в 8 часов утра 30 ноября войска Ленинградского военного округа перешли границу Финляндии на Карельском перешейке и в ряде других районов. В тот же день советская авиация бомбила и обстреляла из пулеметов Хельсинки; при этом, пострадали в основном жилые рабочие кварталы. В ответ на протесты европейских дипломатов Молотов заявил, что советские самолеты сбрасывали на Хельсинки хлеб для голодающего населения (после чего советские бомбы стали называть в Финляндии «Молотовскими хлебными корзинами»). При этом официального объявления войны так и не последовало.

Ну, хорошо, отодвинуть границу от Ленинграда – это еще хоть какой-то внятный резон. Но почему же тогда, когда Красная Армия в течение первого дня войны заняла первый финский населенный пункт – поселок Териоки, там тут же было создано «Народное правительство» во главе с московским коммунистом финном Отто Куусиненом. Это правительство было немедленно признано Советским Союзом, а уже 2 декабря в Москве состоялись переговоры между правительством «Финляндской демократической республики» во главе с Отто Куусиненом и советским правительством во главе с В. Молотовым, на которых был подписан Договор о взаимопомощи и дружбе. В переговорах также принимали участие Сталин, Ворошилов и Жданов. Москва объявила о том, что предыдущее правительство Финляндии бежало и, следовательно, страной более не руководит. СССР заявил в Лиге Наций, что отныне будет вести переговоры только с новым правительством. Вот тебе на!! Вот это номер! Вот и «отодвинули границы» на безопасное расстояние!

Дальше – больше. Создается Финская Народная Армия. К 26 ноября в корпусе насчитывалось 13 405 человек, а в феврале 1940 года — 25 тыс. военнослужащих, которые носили свою национальную форму Эта «народная» армия должна была заменить в Финляндии оккупационные части Красной Армии и стать военной опорой «народного» правительства. «Финны» в конфедератках провели в Ленинграде парад. Куусинен объявил, что именно им будет предоставлена честь водрузить красный флаг над президентским дворцом в Хельсинки. (Напоминаю – цель «вынужденной» войны – всего-то «отодвинуть границу» от Ленинграда!) ЦК ВКП(б) разработал инструкцию о создании на оккупированной территории Народного фронта. А солдаты разучивали новую строевую песню «Принимай нас, Суоми-красавица»:
Мы приходим помочь вам расправиться,
Расплатиться с лихвой за позор.
Принимай нас, Суоми — красавица,
В ожерелье прозрачных озёр!
13 декабря 1939 года СССР как страна-агрессор был исключен из Лиги Наций.

Непосредственным поводом к исключению послужили массовые протесты международной общественности по поводу систематических бомбардировок советской авиацией гражданских объектов, в том числе с применением зажигательных бомб. Когда стало ясно, что война затягивается, а финский народ не поддерживает марионеточное правительство Куусинена, его задвинули в тень и более не упоминали про него. Откровенная авантюра не прошла. Мир пришлось заключать с законным правительством Финляндии. Никаких параллелей! Боже упаси! Ни на что не намекаю. Только сто раз проверенные факты и точные цитаты”.
Александр Минжуренко, проректор по международным связям, Омский юридический институт.

16 висловлювань маршала Маннергейма, які ніби звернені до Україн

Про війну
«Офіційні джерела добряче постарались для того, щоб визвольна війна перетворилася на просту громадянську війну. За такими вигадками стоїть прагнення звинуватити законні уряд і армію в розв’язанні війни, але це не приховає того факту, що в 1918 році ми захищали недоторканність і незалежність нашої держави. Якби ми не піднялися на боротьбу, Фінляндія в кращому випадку перетворилася б на автономну область Совєтського Союзу – без жодних національних свобод, без справжньої державності, і нам би не знайшлося місця серед вільних націй. Ми заплатили за незалежність дуже велику ціну, але жертви і нещастя визвольної війни не будуть забуті»

Про фінську армію «Новий час – нові обов’язки. І все ж
як і раніше, всі основні питання вирішують залізом і кров’ю. Для захисту нашої свободи армія повинна бути в повній бойовій готовності. Фортеці, гармати і іноземна допомога не допоможуть, якщо кожен чоловік не усвідомить, що саме він стоїть на сторожі країни. Нехай пам’ятають чоловіки Фінляндії, що без одностайності не можна створити сильну армію і, що тільки сильний народ може безпечно творити своє майбутнє»

Про фінських «укропів»
«Фінська армія, яку навіть у власній країні багато хто ненавидів і на яку обмовляли, врятувала країну від загибелі і створила потужний фундамент для майбутнього Фінляндії як незалежної держави»
Про бюрократію під час війни
«Навіть зараз питання про виділення коштів на найважливіші потреби оборони розглядають в такому темпі, немов ми живемо в нормальний час. Тижні і місяці йдуть на обговорення в комітетах і комісіях, а коли нарешті кошти виділяють, то в кращому випадку ціни встигають вирости, але частіше стається так, що можливість закупівель вже втрачено»
Про комуністів
«Весною 1920 року уряд дозволив комуністам провести організаційні збори соціалістичної робітничої партії Фінляндії. Хоча таємна центральна поліція, спираючись на незаперечні докази, вимагала заборонити цю партію і залучити її керівників до кримінальної відповідальності за зрадницьку діяльність, уряд на це ніяк не відреагував. Комуністи отримали можливість абсолютно відкрито продовжувати свою організаційну діяльність, вести пропаганду і брати участь у парламентських виборах 1922 року. У результаті комуністи отримали 22 депутатських місця і змогли відстоювати в парламенті свої інтереси, разом з інтересами Москви»
  Про вибори
«Виборча боротьба була важкою: ліві сили вели підривну агітацію. Виборча система, яку прийняли на попередніх парламентських виборах, анітрохи не змінилася, тому – це слід відзначити особливо – та партія, яка всього лише два роки тому привела країну на край загибелі, мала такі ж конституційні права, як і партії, які боролися за збереження громадського порядку»
  Про військову допомогу Заходу в боротьбі проти Росії
«Коли під час переговорів у міністерстві закордонних справ Великобританії я намагався довести, які конфлікти можуть виникнути, якщо більшовики вторгнуться в Европу, мене відверто не зрозуміли. Воєначальники мали трохи правильніше уявлення про ситуацію, але загалом проблему відносин з Росією розглядали в Лондоні як другорядну. Тому цілком природно, що нашу визвольну боротьбу, яка не дозволила більшовизму поширитися на Північ, не оцінили достойно»

Про Лігу націй (організація-попередниця ООН)
«Незрозуміло, яку ефективну допомогу здатна надати Ліга націй малій державі в тому випадку, якщо на неї нападе велика держава; нападаюча сторона може, наприклад, стверджувати, що вона сама стала об’єктом нападу, і тоді замість надання допомоги почнеться нескінченне «вивчення питання»»

Про підривну діяльність совєтської Росії за кордоном
«Король Великобританії Едуард VIII під час аудієнції сказав мені, що вважає комунізм небезпекою для всього світу, і в зв’язку з цим розповів: «Позавчора в мене на прийомі був Литвинов і говорив, що світову революцію пропагував Троцький, а сучасні кола, що знаходяться при владі в Росії, не схвалюють цих ідей. Вони тільки хотіли б у межах своєї країни створити найбільш досконалу, на їхню думку, форму держави, використовуючи кращі ідеї, що стосуються суспільного устрою, а зовнішня пропаганда не входить в їхню програму. Саме це він прагнув довірливо повідомити мені, людині, яка має абсолютно чітке уявлення про їхню підривну діяльність в Англії, Франції та Південній Америці»»
Про проплачені Росією комуністичні демонстрації у Фінляндії
«На початку серпня прибалтійські країни остаточно приєднали до Совєтського Союзу. У ці багаті подіями тижні в Москві йшли переговори про нікелеву концесію, на яких на учасників з боку Фінляндії сильно тиснули. Одночасно в Гельсінкі за відомим зразком інсценували демонстрації комуністів, метою яких було спровокувати кризу. Коли групу бунтарів затримали під час вуличних заворушень, посол СССР заявив протест прем’єр-міністру Рюті»
Про збитий Росією цивільний літак з іноземними громадянами
«Найбільше громадську думку схвилював напад на фінський пасажирський літак «Калева», який 14 червня 1939 р. збили під час регулярного рейсу з Таллінна в Гельсінкі. Було доведено, що «Калеву» збили два російські винищувачі і, що російський підводний човен, який курсував в цьому районі, заволодів всіма вантажами, які перебували в літаку. Крім фінського льотчика та екіпажу лайнера загинули і пасажири; вони були іноземними громадянами, і серед них летів французький дипкур’єр, мішок з поштою якого став також трофеєм. Це підтвердив через кілька років один з офіцерів підводного човна, який опинився в полоні; за його словами, мішок з диппоштою у відкритому морі передали на борт судна, яке одразу ж вислали з Кронштадта»
Про віроломство Росії
«27 листопада 1939 р. Молотов інформував нашого посла, що совєтський уряд більше не вважає себе зв’язаним договором про ненапад. На фінську пропозицію про спільне вивчення інциденту з пострілами невідомого походження в селі Майніла ніякої уваги не звернули і, перекручуючи факти, стверджували, що уряд Фінляндії попросив відвести російські війська на 25 кілометрів від кордону. У ноті від 29 листопада Молотов кинув звинувачення в тому, що фінські збройні сили, «як відомо», продовжують вести військові дії не тільки на Карельському перешийку, а й на инших ділянках. На наші виправдання відповіли вогнем»
«ФНР»
«1 грудня, на другий день війни, Інформбюро повідомило, що в «місті» Терійокі, а насправді в дачному селищі, розташованому поблизу кордону, сформовано «Народний уряд демократичної республіки Фінляндія». Головою уряду обрали фінського комуніста, члена секретаріату Комінтерну О. В. Куусінена...
  На наступний день в інформаційному повідомленні совєтський уряд заявив, що звернення про надання допомоги, зроблене від імені народного уряду, схвалено і що Фінляндія і Совєтський Союз такий договір уклали. Одночасно повідомили, що народ совєтської Карелії тепер возз’єднується зі своїми фінськими побратимами по племені для створення єдиної національної держави…
  Звичайно, ніхто серйозно не сприйняв заяви «народного уряду», і ті листівки, які разом з бомбами розкидали над столицею і, в яких обіцяли «голодуючому народу Фінляндії хліб», не могли викликати нічого, окрім сміху. По суті, ця пропаганда тільки зміцнювала наш внутрішній фронт»
Про совєтських шпигунів
«Совєтський друк і радіо вели жорстку антифінляндську пропаганду, яка особливо була націлена на нібито активні у нас заворушення. При цьому робили посилання на блискучі умови в Естонії. «Фінляндсько-совєтське товариство за мир і дружбу» робило все можливе для обробітку ґрунту в Фінляндії та його ефективно підтримувало посольство СССР у Гельсінкі. Сильно зросла кількість співробітників посольства і консульства, багато з них володіли фінською мовою і активно роз’їжджали по країні, проявляючи особливий інтерес до заборонених зон»
Про російську армію
«Та обставина, що оточені совєтські підрозділи не здавалися, незважаючи на холод і голод, теж в основному результат роботи політруків, які втовкмачували солдатам в голову, що їхніх рідних чекає помста, а самі вони помруть від тортур, якщо потраплять у руки ворога. У багатьох випадках, як офіцери, так і рядові вирішували краще застрелитися, ніж здатися в полон. Політруки втручалися в розробку всіх тактичних наказів, що віддавали на основі перших невдач, і це спричиняло вражаюче змішання тактики і пропаганди.
    Начальницький склад російської армії представляли люди хоробрі, що володіли міцними нервами, їх не дуже турбували втрати. Для верхніх «поверхів» командування були характерні нерозторопність і безпорадність. Це знаходило відображення в шаблонності та обмеженості оперативного мислення керівництва. Командування не заохочувало самостійне маневрування військових підрозділів, воно вперто, хоч трісни, трималося за початкові плани. Росіяни будували своє військове мистецтво на використанні техніки, і управління військами було негнучким, безцеремонним і марнотратним. Відсутність уяви особливо проявлялася в тих випадках, коли зміна обставин вимагала прийняття швидких рішень»
Про витрати на оборону
«Після важких уроків війни парламент теж зрозумів, що військові витрати не слід зважувати на «аптекарських вагах», і суми, необхідні на приведення оборонного відомства в порядок, виділяли без скарг. Скільки могла б заощадити країна, якби таке, лише тепер досягнуте розуміння, існувало серед членів парламенту раніше!»