[Приєднана картинка] Вчора зупинилася біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, що напроти Червоного корпусу Університету. Стою, дивлюся… А з очей Тараса, з глиби холодного металу, сльоза котиться! І так мені серце защемило, так за Україну прикро стало… Мабуть навіяло! Україно, моя Ненько, Що нам всім робити, Коли та кремлядська свора Не дає нам жити. Розвелося аґєнтури, Як глистів в навозі. Точуть бідну Україну, А ковтнуть не в змозі. В Україні Президентом Став колишній ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

От дивно: в проукраїнських бабусь мудрі засмучені очі, а в цих - такі!