Загалом я наші кафедральні посиденьки люблю. Стара гвардія в такі дні любить порозказувати всіляки бувальщини з життя, завкафедрою обов"язково пригадає пару анекдотів із серії "не для студентських вух".
От тільки на новий рік все псує наша масовиця-затійниця яка щороку намагається всіх "розворушити" дурнуватою грою "в фанти". Минулого року це їй таки вдалося, в результаті все задоволення від посиденьок було зіпсоване і всі розбіглися пошвидше, придумуючи всілякі відмовки, аби тільки не приймати участь у цьому балагані. Ну от що прикольного в тому щоб людина яка геть не вміє співати співала "В лесу родилась елочка" чи той хто не вміє і не любить розказувати історії щось вигадував і бекав-мекав? Мені такі "ігри" страшенно нагадують всілякі дурнуваті конкурси на весіллях. Нє, ну може після певного градусу це вже і стає смішним, але у нас якось не прийнято напиватися до такого стану.
От і цього року знов була спроба роздати папірці. Тіки ми вже були розумніші і десь на середині стола пакетик "випадково" зник під стільцями))) В результаті все було дуже душевно - любителів порозказувати історії та анекдоти у нас вистачає, насміялися, нажартувалися без будь-якого зовнішнього примусу.
Тіки затійниця нила що їй було знов нудно і нецікаво. Питається, чого ходити, якщо не цікаво?

Загадкову душу студента мені мабуть не дано осягнути. Не зважаючи на те що сама колись була студенткою...
Оскільки кількість груп у яких я веду заняття з кожним роком зростає, я методами намагаюся простимулювати студентів не затягувати здачу лабораторних на останній момент. Бо інакше перед сесією буде дурдом: 4 роботи х 15 студентів в групі х 8 груп = 480 робіт. Певними "пряниками" зменшити цю цифру на третину до початку другої атестації вдається. Щоправда в основному за рахунок тих людей які б і так не відкладали на останній момент, тому пряники абсолютно заслужені.

Але основна маса воліє жити за старим принципом "від сесії до сесії" і прокидається тільки в грудні чи травні. І "раптом" дізнається що виявляється до закінчення роздачі пряників лишається один день. І починає масовану психологічну атаку на викладача. З останніх перлів:

 - А коли закінчуються бонуси?
 - Сьогодні останній день
 - А я не знав, що вони є, можна мені ще в понеділок
 - Я попереджала про бонуси і терміни коли вони діють на початку семестру, ось ваш підпис на правилах про те що ви з ними ознайомились
 - Так не чесно, вони всі здавали з бонусами, а мені ви не даєте.

 - А чому ви дозволяєте захищатись тим у кого вже по три роботи здано?
 - А чому я маю їм забороняти?
 - Ну вони все поздають з бонусами, а ми не встигнемо. Давайте ви скажете що першими повинні захищатись ті у кого нічого не здано
 - Тобто я маю сумлінних студентів які вчасно потурбувались про те щоб захистити роботи покарати за їх сумлінність?
 - Вони і так заучки і на гарні бали поздають.

І останній "красень" який мене просто вбив наповал
 - Можна захистити роботу?
 - Ви ж зараз виконуєте роботу, закінчите - тоді можете захищатись
 - А мій колега сам роботу виконає.
 - Ну тоді я одному йому і виконання зарахую
 - Він не проти сам зробити
 - Зате я проти, вибирайте чи ви захищаєте роботу чи виконуєте.
Пішов таки виконувать.
У мій час такого "розумника" власні б одногрупники заклювали, хоча цей теж особливою любов"ю явно не користується. Цікавий такий хлопець, дуже не-кпішний. Вічно в костюмчику і з метеликом. Не дурний, але амбіцій явно більше ніж розуму.
 

У нас в під"їзді досі є такий атавізм як консьєржі. Їх функції чесно кажучи останнім часом стали зводитись до збору оплати, зборів "на похорони", та наглядом за міні-ринком (мешканці сусіднього села і мешканці будинку лишають їм на продаж городину і молоко)
 Сьогодні вони в черговий раз "порадували" нагальною необхідністю підвищити їм оплату. До 50 грн з квартири. Квартир 75.
З одного боку я розумію що пенсіонерам це приємна добавка до пенсії.
З другого - 600 грн/рік за абсолютно не зрозумілі послуги мене якось абсолютно не тішать. Тим більше що якщо поставити нормально домофони (зараз він проведений тільки до консьєржів) це окупиться за рік.
Але проблема в тому що ініціативна група мешканців - якраз ті самі пенсіонери, решта вдома тільки ночують...А один в полі не воїн, та і знайомитися з сусідами у мене анінайменшого бажання немає...Зробити морду цеглиною і не платити - буду висіти в списку злісних неплатників і не матиму молока :(

Чітко видно які предмети мене цікавили, які лектори толково читали, а у яких було нудно. Є конспекти по яких можна книги писати просто їх перенабравши, а в інших квіточок, орнаментів, морських боїв, лабіринтиків  більше ніж формул
А як ви розважали себе на нудних лекціях?

Моя покійна бабуся виявляється зберігала спільні фото зі своїм чоловіком, моїм дідусем. Хоча  розвелась через кілька років після одруження і жодних контактів не підтримувала. І жодного хорошого слова я від неї про колишнього чоловіка не чула.
Мабуть то у нас сімейне - не викидати старі фото не зважаючи на те як розійшлися з людиною...

Проїхалась сьогодні новим маршрутом на електричці і трамвайчику. Все добре - швидко (набагато швидше ніж на автобусі до старої станції) людей в трамваї дещо менше ніж в автобусі, бо стару станцію таки не закрили і поїзд зупиняється двічі, тому натовп ділиться.
Але який ідіот додумався зробити низьку платформу??? Навіть якщо відкинути те що з незвички можна ноги поламати, то ті хто стоять у дверях не можуть вийти щоб випустити тих хто виходить. В результаті якщо їхати з боку Петрівки вийти ще той квест.
Ну і на додачу станції трамваю відкрили в напівготовому стані і продовжують роботи - тобто працюють одні двері з 4 і посеред вестибюлю стоять козли і давка така що дивно що обійшлося без жертв...
Мені завжди цікаво - про те що будуть добудовувати трамвай відомо було давно, про те що будуть вибори - також. При цьому півроку роботи велися черепашими темпами, а останній місяць - авральними, 24 години на добу, в вихідні і т.д. Невже не можна було почати раніше і зробити по-людськи?

Була б на те моя воля, я б внесла в КК норму про те що злочини проти літніх людей це настільки ж серйозно як і злочини проти дітей. Бо старі, як малі діти, так само наївні, але, нажаль, набагато більш самостійні в своїх діях...
Позавчора на вулиці мою бабусю зупинила жінка і спитала дорогу до лікарні. Бабуся пояснила. "Ой, це так складно, може ви проїдете з нами і покажете? Ми вам заплатимо" На щастя бабуся погано почувалася, а тому відмовилась.
Тут пластинка змінилась: "Ой, у нас є речі, можна ми їх у вас залишимо, бо в лікарню з речами не можна". Бабуся повела ту жінку додому "подивитися чи буде місце для речей". За ними пішов якийсь чоловік, але на вході до під"їзду бабуся звернула на нього увагу і спитала до кого він іде, тож він мусив лишитись знизу.
В квартирі, очевидно побачивши що поживитися немає чим жінка ще раз змінила історію "Ой, нам потрібні гроші на операцію, поміняти ми не встигли, чи не могли б ви нам позичити 3000 гривень, а я вам лишу 500 долларів". На превелике щастя тут у бабусі спрацювало її делікатне ставлення до грошей, вона відмовилась і натомість запропонувала зателефонувати у швидку щоб їх відвезли до лікарні. Поки телефонувала - жінка зникла.
Я не знаю який янгол-охоронець мою бабусю уберіг, але це реально чудо що вона жива-здорова і з речей чи грошей нічого не пропало. Бо запросто могли або в кращому випадку просто обікрасти, або ще й стукнути по голові. Сьогодні про всяк випадок сказала діду замінити замки...

Заходячи в метро вхопила безкоштовну комуняцьку агіт-газетку. Все одно їхати 20 хвилин, а книжку забула. Цього разу окрім стандартних розповідей про світле безкоштовне майбутнє, в газету додали кілька сторінок натяганого з інтернету чтива "ні про що". Особливо потішила стаття з інтригуючою назвою "Кутюр"є Вася Пупкин рекомендує замінити верхній одяг автомобілем..." в якій  вищезазначений "кутюр"є" розпинався про те що парасольки та теплі пальта це атрибут бідних студентів, а поважаючий себе чоловік теплі речі не куплятиме, бо весь його рух відбувається від автівки в критому паркінгу до офіса чи дому в тій же будівлі.
Я так і не зрозуміла, чи то редактори вважають, що це дуже актуальна стаття для комуняцького електорату (уявляю собі якогось роботягу чи пенсіонера, який це читатиме), чи то якщо вибрати комуністів нас очікуватиме таке життя, чи то хтось просто тонко пожартував )))

Стоїмо вчора в Сільпо в черзі в експрес-касу. Перед нами стоїть дві жіночки з кількістю покупок які явно перевищують 5 штук.

Не знаю, хто придумав таку "геніальну" річ як воздуховоди з виходами у кожній кухні. Не інакше як КГБ, бо з ними для того щоб почути "кухонні" розмови сусідів не потрібно навіть напружувати слух.
Піді мною живе кавказько-українська родина (він кавказець, вона - українка) і готуючи вечерю я щовечора отримую нову серію серіалу "домострой"vs"жіночі свободи". Хто кого в результаті перемагає не зовсім зрозуміло, але крику багато і щовечора. Приводи будь-які, від молодого сусіда, який притримав двері до меню на вечерю. Починає чоловік, але дружина в боргу не лишається і деколи крик поєднується з явними польотами посуду. На початку я думала що от-от вони або приб"ють один-одного або розлучаться. Але ні, вже років п"ять тут живуть, та і старший син вже явно старшокласник. І що саме цікаве що жодного вечора за ті роки що вони тут живуть ще не пропустили.
Буває ото наслухаюсь і коли моє чудо приходить додому обнімаю його і подумки дякую за те що у нас в домі немає криків і ревнощів...