Українські політичні проекти не можуть виконати роль зв'язкових між владою і суспільством
КИЇВ. 16 березня. УНН. Традиційно партійне будівництво в Україні немічне і слабке. Як правило, реальна партійна мережа і її активність не відповідає офіційно заявленої. Переважна більшість осередків функціонує лише номінально, а робота там трохи пожвавлюється лише напередодні виборів. Таким чином, партії воліють стратегії "мобілізації останньої хвилі" перед системної і кропіткою роботою на місцях. І справа тут не у відсутності ресурсів, адже держава виділяє на фінансування партій чималі кошти (в держбюджеті-2021 - це 697 млн грн). Йдеться про відсутність бажання займатися справжнім партійним будівництвом, а не його імітацією.
Під час місцевих виборів 2020 умовними переможцями можна вважати п'ять партій: "Слуга народу", "Батьківщина", ОТЗЖ, "ЗА МАЙБУТНЄ" і "Європейську Солідарність". Їх міжвиборчий активність відрізняється, але ступінь проникнення на рівень місцевих громад, як правило, залишається незначною.
У "Слуги народу" положення досить складне, тому що за більш ніж два роки свого існування вона так і не змогла не тільки побудувати регіональну мережу, а й визначити ідеологічні засади своєї діяльності. Останній з'їзд партії показав, що в цьому напрямку "слуги" працювати не збираються.
Півроку тому партія мала лише 26 осередків - переважно обласного рівня, не проникаючи в райони і ОТГ. Тому напередодні місцевих виборів "слугам" довелося буквально в пожежному режимі відкривати свої представництва в громадах. Відсутність польової роботи намагалися компенсувати медійно, але на тлі постійних скандалів і фактичного розколу в парламентській фракції навряд чи така тактика пішла їй на користь. А для Президента його партія з часом перетворюється більше на баласт, ніж на допомогу в справі підтримки довіри громадян до влади.
На цьому тлі "ПО Батьківщина" виглядає як партія з міцними традиціями. Серед іншого вона має найбільшу кількість зареєстрованих осередків. Це легко пояснити тим, що "Батьківщина" - старожил української політики, тоді як інші топові проекти в порівнянні з нею новачки. Однак, кількість осередків "Батьківщини" жодним чином не корелює з її результатами на виборах. Так, на час парламентських виборів 2019 року партія, маючи рекордні 54 осередки в Дніпропетровській області, отримала там всього 4,7% голосів. Це один з найнижчих результатів по Україні. Тобто партійна робота формалізована і тому кількість не переростає в якість.
"Опозиційна платформа - За життя" як правонаступниця Партії регіонів робить ставку на місцевий адміністративний ресурс, хоча при цьому збільшує кількість місцевих осередків. Так, з жовтня 2019 року по серпень 2020 вона зареєструвала їх до 28. При цьому на сайті партії відсутня інформація про самих територіальних організаціях, про їхніх керівників і будь-які контактні дані. Очевидно, системну низову роботу ОТЗЖ підміняє ідеологією ностальгії за радянським минулим, розраховуючи, що їх виборець і так нікуди не втече. Однак, блокування роботи телеканалів медіа-імперії Віктора Медведчука завдало цим надіям величезний удар. Втративши рупор масової пропаганди, партія або почне "огортати" свій електорат знизу, або ж неодмінно втратить позиції.
Новачком українського політикуму є партія "ЗА МАЙБУТНЄ". На місцевих виборах 2020 року вона має отримала майже 10% голосів, в основному на заході і в центрі країни. Звичайно, не маючи тривалого політичного бекграунду, вона ще не встигла глибоко проникнути в деяких регіонах. Однак, в партії вирішили компенсувати це за рахунок створення паралельної структури - Жіночого руху. З огляду на, що жінки складають половину електорату і мають ряд своїх специфічних проблем, це дуже перспективно. Жіночий рух, возглавляюемий Іриною Суслової, заявив про себе напередодні місцевих виборів і сьогодні налічує до 15 тис. Чоловік. При цьому має власні представництва не тільки на рівні областей, а й в районах і громадах. Тому зараз має можливість генерувати ряд локальних ініціатив за підтримки своїх депутатів в місцевих радах.
"Європейська Солідарність", будучи типово лідерської партією, в період між виборами воліє медійні інструменти впливу на електорат. В основному головні месиджі транслюються або через голови партії, або ж через обмежене коло спікерів. Незважаючи на це, ЄС друга за кількістю партійних осередків парламентська партія. Цікаво, що частина її територіальних підрозділів довгий час не оновлювалася після перейменування Блоку Петра Порошенка "Солідарність" в 2019 році і зберігали стару назву. Напередодні виборів 2020 року склалася майже анекдотична ситуація, коли опонент ЄС в Києві Віталій Кличко формально залишався керівником "БПП Солідарності". Це свідчить про відірваності низової ланки партійної вертикалі від процесів, що відбуваються нагорі, і про профанації роботи на місцях.
Українське законодавство надало політичним партіям безпрецедентні можливості і забезпечило фінансовими ресурсами для партійного будівництва. Однак, в більшості вони виявилися не готові до такої відповідальної місії. За винятком декількох інноваційних проектів, таких як Жіночий рух "ЗА МАЙБУТНЄ", партійні структури продовжують залишатися аморфними ( "Слуга народу"), формалізованими ( "Батьківщина") або орієнтованими виключно на медійність лідера ( "Європейська Солідарність"). Очевидно, ми стоїмо тільки біля витоків трансформації партійних стратегій, тактик і практик. Але є надія, що політичні сили, які будуть діяти по-старому, просто не витримають конкуренції і зійдуть зі сцени.
