Поезія Марії Ревакович
- 01.08.09, 20:30
ПОРОЖНЕЧА — ЦЕ ДЖЕРЕЛО СПІЗНАННЯ
наповнена тобою
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це
у пошуках твого світу
(чи він існує ?)
дивлюсь у себе й бачу
твоє лице
хоч знаю — цей образ
то дійсно не ти
твоє лице
хоч знаю — цей образ
то дійсно не ти
це — міраж
бо якщо я відерце наповнене водою
чи поселиться у ньому місяць
чи тільки відбиватиме свою подобу
у плесі води ?
у плесі води ?
СЛУХАЙ І ПОЧУЄШ
про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя —
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я — вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди
про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя —
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я — вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди
7
