О Пречистая Діво, Мати Господа Всевишніх сил, Неба і землі козацької Царице, Богохранимого стольного града Києва і всієї держави нашої України-Руси — Всемогутня Заступнице! Прийми всехвальні й подячні піснеспіви ці від нас, недостойних рабів Твоїх, і піднеси молитви наші до Престолу Бога і Сина Твого, щоби був милостивим до неправд наших і послав благодать Свою до тих, хто шанує Всечесне ім’я Твоє і з вірою та любов’ю вклоняється благовісній іконі Твоїй. Бо ми недостойні помилувані Ним бути, якщо не Ти ублагаєш Його за нас, Владичице, бо є все Тобі можливим від Нього. Через це вдаємося до Тебе як до певної і скорої Заступниці нашої. Почуй нас, що молимося Тобі, осіни нас Всемогутньою Покровою Твоєю і виблагай в Бога і Сина Твого: священикам нашим — ревність і піклування про душі наші, державцям — мудрість і силу, суддям — правду і безсторонність, відвагу і наснагу козакам, шлюбний Покров молодим подружжям та збереження їх у вірності та цнотливості, родинам — любов та злагоду, дітям — слухняність, ображеним — терпимість, кривдникам — страх Божий, тим хто у скорботі — душевний спокій, веселим — стриманість, а всім нам — Духа розуму і благочестя, Духа милосердя і покірності, Духа чистоти та правди.

О, Владичице Пресвятая, змилуйся над немічними людьми твоїми, позбав нас зневіри, відчаю, гніву, ворожнечі, недовір’я, заздрощів, наклепу, ненависті, марнославства і гордощів бісівських, а відтак зглянься на всіх нас милістю Твого заступництва. Підійми нас із глибини гріховної і просвіти сердечні очі наші, щоби бачити Спасіння. Будь милосердною і тут, і там: як на стороні земного буття, так і на Страшному Суді Сина Твого. А тих, хто з вірою і каяттям від життя цього відійшли — отців і братів наших, вікопомних князів і гетьманів, душі славних козаків-лицарів Війська Запорозького Низового — у вічному житті з янголами й усіма святими жити сподоби. Ти після Бога перша наша Надія і Заступниця всіх, хто прибігає до тебе з вірою. Збережи соборність землі нашої Україноруської, покрий нас Святим Твоїм Омофором від зазіхання злих нечистих сил та усякого супостата, нехай буде в країні нашій правда Господня, та хай збережуться в народі нашому святодідівська мова та звичаї. Бо молимося до Тебе Пречиста і Непорочна Діво як до Всемогутньої Заступниці та Винуватиці спасіння нашого і величаємо Святе та Величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа в Троїці славимого і поклоняємого Бога, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь!

Протоієрей Микола Апанасенко, Клірик храму святої великомучениці Катерини (Катеринінська церква) м. Чернігів

Поки ми знімали програми він проводив служби. Я сам підійшов до отця Миколи. Я із захопленням спостерігав, наскільки самовіддано він ставиться до служби Божої та до прихожан. Люди приходили та йшли. Храм жив своїм життям, наповнюючись молитвами й каяттям, сльозами вдячності, надії та віри.

А отець Микола Апанасенко продовжував молитися та служити Господу. Я підійшов до нього і запитав: «Ви дозволите зняти з Вами програму?». Він сором’язливо посміхнувся та відповів, що не встигає, адже в той день у нього йшла служба за службою. Я попросив виділити хоча б 15-20 хвилин на «Сповідь» і він погодився, за що я йому безмежно вдячний.

Розмова про Бога з цим священиком стала для мене важливим уроком ВІРИ. Він козацької крові. Нащадок славетного роду. Чернігівець з діда-прадіда. Навчений вірувати в Бога і Україну. Переконаний та уважний духовний наставник.

Я побачив, з якою любов’ю та шаною отець Микола ставиться до свого служіння. Це неймовірно красиво — спостерігати за людиною, котра робить справу свого життя, слідуючи своєму призначенню.

На відміну від попів ворожої церкви, наші священики і капелани знайомі з тяготами та випробуваннями. Багато з них власними силами, серцями та душами відроджують старовинні часто напівзруйновані храми, а дехто навіть будує церкви від найпершої цеглинки в фундаменті до найвищого купола. І в цьому стільки святого! Стільки Божого!

Я надовго запам’ятав фразу, котру промовив до мене один з митрополитів нашої рідної церкви: «Мене часто запитують про те, чому наша церква саме така. І я відповідаю, що в цьому пряме відображення суспільства, в якому ми живемо. Так само як і держави».

Ми всі, кожен з нас — частинка величного цілого. А священик — це той, хто чує нашу душу. Адже лише покликаний Господом до служіння священик може вказати тобі шлях до світла. Треба лише зуміти стати на цей шлях. Прийняти його. І йти ним чесно та віддано.

Ми завершили програму, а отець Микола почав обряд хрещення немовляти. Ми проходили повз, коли батьки з ніжністю тримали малюка на руках. Неймовірно милий та обласканий хлопчик. І в першу чергу милістю Господньою. Його принесли до Бога, щоб Він осяяв ще таке маленьке життя сяйвом щирої та вічної любові.