Анастасія Рошка з неабияким ентузіазмом розповідала про свої плани створити підручник з української мови – Олег Володарський

Як парость виноградної лози

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський

Учитель української мови Анастасія Рошка

Маленьке буковинське містечко Новоселиця гостинно відкрило нам свої обійми. Учасник російсько-української війни Олег Істратій разом зі своєю дружиною Анастасією Рошкою привітно зустрів нас і створив всі умови для нашого комфортного перебування. Олег і Анастасія познайомили нас з багатьма своїми друзями та знайомими і ми неймовірно вдячні за знайомства з тими, кому важлива та цінна Україна.

Турботливі господарі, вони постійно непокоїлися про те, щоб ми комфортно себе почували. Анастасія за характером стримана і мовчазна з малознайомими людьми, тому про те, що вона навчає дітей українській мові, я дізнався лише через декілька тижнів після знайомства.

Вона з неабияким ентузіазмом розповідала про свої плани створити підручник з української мови, за яким нашим дітям було б цікаво та просто вивчати рідну мову. Саме тому вона постійно напрацьовує методики та завдання, які б дали змогу дітям ще ефективніше вчитися.

Ця вчителька піклується про своїх маленьких учнів, ставиться до них з теплотою та турботою, а діти, відчуваючи це, дарують їй свою любов та енергію. В її величезному люблячому серці вистачає місця для усіх. Але назавжди особливе місце в ньому належатиме її дітям: кмітливій старшій донечці й невгамовному, непосидючому молодшому сину.

Я намагався зрозуміти про себе, як впливає етнічна належність на ставлення до України, на що Анастасія мені наголосила, що посеред них немає молдаван, румунів, євреїв, а є лише українці різного етнічного походження. Ми говорили. Крок за кроком вчилися розуміти співрозмовника і довіряти одне одному. Їй було не просто відкритися. Стриманість боролася зі щирістю. Але, без сумніву, у своїй «Сповіді» Анастасія була справжньою та відвертою.

Буковина осяяла нас калейдоскопом яскравих зустрічей та цікавих знайомств, а затишний будиночок, котрий гостинно надали нам Анастасія та Олег, дарував тишу та спокій. За філіжанкою ароматної кави я спостерігав як за вікном виблискує у світлі вечірніх ліхтарів сніг. Мені згадалося, як ми з родиною поїхали відпочивати в Карпати, а мій, тоді ще зовсім маленький, син впав на спину у сніг і промовив:

– Тату, а давай ми ось так довго-довго будемо лежати й дивитися на небо!

– Синку, ти можеш застудитися, – розсміявся тоді я.

– Тату, тут так тихо, наче у Бога, – відповів мені з притаманною лише малюкам мудрістю син.

Саме як у Господа я відчував себе на Буковині. Цілий місяць натхненної праці і затишного відпочинку. Ці люди, зустріч з якими подарувала мені Квітка-Буковина, назавжди залишаться в моєму серці. Маленьке, затишне містечко, сповнене ароматами свіжого хлібу і морозним присмаком зимового повітря, котре зачаровує привітністю і гостинністю мешканців.

Стриманість першої зустрічі і свобода, котру дарує вміння чути і довіряти. У нас був час познайомитися. У нас є час дружити. У нас є велична, красива і рідна країна. У нас є МИ. І це найкраще з того, що міг подарувати нам Господь.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – учитель української мови Анастасія Рошка

https://youtu.be/qoURf2q7qJ4