Олег Володарський: «Богдан Комарницький — високий, суворий і уважний священик, але й було в ньому щось по-батьківськи тепле та ніжне»

Молитва до Пресвятої Богородиці на честь Її ікони «Скоропослушниця»

Преблагословенна Владичице, Приснодіво Богородице, що Бога Слово раніше всякого слова для спасіння нашого народила і благодать Його найбільше за всіх прийняла, Море Божественних дарів і чудес; завжди жива Ріка, Яка подає благодать усім, хто з вірою до Тебе прибігає! Перед Твоїм чудотворним образом припадаючи, молимось до Тебе, Всещедрої Матері Чоловіколюбного Владики: сподоби нас всещедрої милості Твоєї і прохання наші, що ми приносимо Тобі, Скоропослушнице, якомога швидше виконай на користь, утіху і спасіння кожному. Вияви, Преблага, благодать Твою на рабах Твоїх. Подай хворим зцілення і здоров’я; тим, що хвилюються — спокій; полоненим — свободу; страждаючим — утіху. Визволи, Всемилостива Владичице, кожне місто і країну від голоду, хвороби, землетрусу, потопу, вогню, меча та іншої тимчасової та вічної кари. Материнськими Своїми молитвами гнів Божий відверни. Від душевної немочі, спокус та гріхопадінь рабів Твоїх визволи. Щоб ми, перемагаючи спокуси та живучи благочестиво у цьому віці, в майбутньому сподобилися вічних благ благодаттю й чоловіколюбством Сина Твого і Бога, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння з Безначальним Його Отцем і Пресвятим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Отець Богдан Комарницький, Митрофорний протоієрей, настоятель храму Преображення Господнього (м. Тернопіль)

Героєм цього випуску «Сповіді» став священик Богдан Комарницький. Героєм, точніше героїнею, цієї публікації стала Руда Марія, матір отця Богдана.

Комарницька-Руда Марія 1925 року народження членкиня ОУН-УПА, зв’язкова, часто переносила естафети в інші села

Не можу пояснити чому. Просто так відчуває душа. Ми тривалий час кружляли неподалік від храму, не в змозі його відшукати. Більше 40 хвилин пішло у нас на те, щоб відшукати храм Преображення Господнього, хоча ми були менше ніж в кілометрі від нього.

Так буває. Буває навіть, що раптово забуваєш слова молитви, котру до того читав тисячі разів. Буває, що здавалося б пряму стежку плутає, викривляє нечистий. Забиває голову сумнівами, смутком, метушнею. Примножує страх та недовіру. Робота в нього така – нечиста. Така його суть.

І ось після довгих пошуків ми все ж таки дісталися до храму Божого, на вході до якого високий суворий чоловік запитав мене: «Ну і що ви тут хочете знімати?». Це було просте, нескладне запитання, та воно було поставлене з такою суворістю, що всередині мене щось сколихнулося, навіть, зізнаюся, збунтувалося. Гординя. Дика, невихована, дурна пиха.

Я говорив зі священником, з батьком, з українцем. Господи, як неусвідомлено та емоційно я буваю імпульсивний. І вже, здавалося б, не 15 років.

Лише згодом, поспілкувавшись з отцем Богданом я зрозумів, що за своєю суттю він людина зібрана та дисциплінована. Колишній військовий.

Син зв’язкової УПА, котрий пережив разом з матір’ю надскладні випробування. Такі люди виховані в суворості, котру диктують складні часи, проте й у великій любові. Любові до ближніх, до Бога і до України.

В очах таких дітей назавжди залишаються відголоски смутку. Та вони виростають сильними. Незламними. Вони виживають, з честю витримують життєві випробування, не втрачаючи тієї любові, котрої їх навчали з самого дитинства.

І, мабуть, не треба зображувати нашу історію трагічно. Це історія видатних перемог і нищівних поразок, історія смертей та народжень. Та головне – ми, українці, вижили. Нас не зуміли знищити попри всі намагання. І, як би складно нам не було, ми вміємо любити, цінувати та захищати свою землю.

Високий, суворий і уважний священник, побачивши, як напружено ми працюємо, пригощав нас кавою, прохолодною водою та солодощами. І було в цьому щось по-батьківськи тепле та ніжне.

Ми не зуміємо побачити нашого Батька Спасителя, та в моєму усвідомленні він суворий, уважний та люблячий. Віра в Бога повертає мене в дитинство, пробуджує в мені маленького доброго хлопчика. Я стаю дитям Матері Божої та Отця Небесного. Дитиною, котру люблять, про яку піклуються, котру ніколи не покинуть. Ось чому «Сповідь», отче Богдане! Саме тому.

Дозвольте, отче, вклонитися пам’яті Вашої матері, Комарницької-Рудої Марії Дмитрівни. Благословіть, отче, щоб ми, українці, любили і поважали одне одного. Помоліться, отче, щоб ми більше ніколи не віддали ані крихти рідної землі ворогу, і щоб наші онуки та правнуки любили свою землю та ніколи не забували про святу віру в Господа Бога.

Отець Богдан Комарницький. «СПОВІДЬ» — авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/6imPZQZdtsE