Андрій говорив правду. Інколи неприємну, злу, але завжди правду — Олег Володарський

«Білі берети» — медичний загін спецпризначення, створений навесні 2014 року

До складу організації входять медики і студенти, які на волонтерських засадах надавали медичну допомогу бійцям добровольчих загонів і Збройних сил України.

Метою діяльності «Білих беретів» є:

— підготовка фахівців, які б володіли знаннями та навичками у галузях надання першої домедичної допомоги, організації надання медичної допомоги у надзвичайних, екстрених ситуаціях, при введенні військового стану та при масових заходах;

— забезпечення керування в разі необхідності мобільними медичними пунктами, члени яких мають знання та навички, управління та координація медичною службою на полі бою;

— в мирний час при потребі підсилення будь-якого підрозділу, бригад швидкої допомоги, міліції, чи МНС кваліфікованою лікарською допомогою;

— забезпечення долікарської медичної допомоги під час масових заходів, до приїзду швидкої допомоги.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Білі_берети

Учасник російсько-української війни, волонтер Андрій Салагорник, псевдо — «ХРЕСТ». З Андрієм нас познайомив Роман Мельник «Мамонт». Розповідаючи про Андрія, він говорив: «Поспілкуйся з ним. Ти не пошкодуєш. Він один з тих, хто заслуговує на повагу Нації. Він сталевий. Витягував із надскладних ситуацій і на Майдані, і на фронті, і по волонтерці. Він фанат України».

Медик. Стоматолог за освітою. Засновник ГО «Білі берети». Я уявляв його собі іншим. Але Андрій виявився надзвичайно простим в звичках та спілкуванні. Він один з тих людей, на котрих дивишся і розумієш, що перед тобою СВІЙ.

В перші 10-15 хвилин передачі зазвичай відбувається ніби «розігрів», необхідний для того, щоб знайти правильний ритм діалогу. Відчути героя, а іноді — оминути гострі кути, адже потурбувати спокій чи душевну рівновагу людей, котрі є частиною війни за Україну, війни за майбутнє, недопустимо. Це авангард нашої нації.

Серед героїв «Сповіді» є ті люди, про діяльність яких не повинні знати «з того боку». Ні про їх сімейний стан, ні про їх військову або волонтерську діяльність. Ті, хто знає цих людей, з розумінням кивнуть, ті, хто бачить вперше, душею усвідомлять суть людини, за «Сповіддю» котрої вони спостерігають.

Медична та психологічна реабілітація вкрай необхідна. Та для одужання не менше за допомогу спеціалістів потрібна любов та підтримка Нації, заради якої ризикуєш життям. Ось чому я продовжую наголошувати: «Озирнися навкруги, почуй свою країну. Ми навчаємося підтримувати тих, чиє тіло скалічила війна, проте серед нас не менше, а може навіть більше тих, чию душу було травмовано. Цих ран не видно, та вони часто страшніші за фізичні. Ці рани лікуються любов’ю та турботою. Байдужість вбиває. Спочатку душі тих, ким вона заволоділа, а поступово і тих, до кого її проявляють. Війна не на Сході. Віна в Україні. Пам’ятай про це, жовто-синій!».

Передивляючись «Сповіді», мене завжди вражає різниця між спокійним стриманим діалогом і безмежністю усвідомлень, емоцій та відчуттів. У цій бесіді на очах у Нації і Бога так мало говориться словами і так багато душами.

Говорити з Андрієм було просто. Він говорив від душі. Говорив правду. Інколи неприємну, злу, але завжди правду. Ту, від якої значна частина суспільства продовжує закриватися, ховаючи голову в пісок. Від цього болить нашим білим янголам, котрих наша байдужість штовхає у безодню війни.

Він говорив мовчазною молитвою: «Я поруч. Я не покину. Мені б тільки видихнути та заспокоїтися. Віднайти себе в шумі обстрілів, неспокійних поїздках на фронт і в болю від того, що відбувається». Ми мовчки курили після зйомки. Я подивився йому в очі і запитав: «Ми переможемо?». Він просто та щиро посміхнувся і відповів: «Героям слава!»

Андрій Салагорник. «СПОВІДЬ» — авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/6d3vQ7RAWtM