хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «вітчизна»

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа

        Пісня завжди була невід’ємною частиною життя українського народу. Вона супроводжувала людину від народження і до останнього її подиху.У піснях зображене минуле, сучасне і майбутнє. Кожне нове покоління створювало власні твори, але й не забувало про творчий спадок своїх предків та дещо видозмінювало пісні попередніх поколінь.

        Сучасність теж може похвалитись досить великим та змістовним надбанням українських патріотичних пісень. Сьогодні, як і багато століть назад, мета патріотичних пісень залишається незмінною: підтримувати та об’єднувати націю в єдине, для того, щоб бути достатньо сильними при відстоюванні власної незалежності, волі та суверенітету Української держави.

 

[ Дивитися далі ]

Україна

Свята ти, земле моя,

Безмежні твої поля

І діти всі твої - моя родина.

Так гріють серце твоє

Ласкаві хвилі Дніпра,

І назавжди для нас

Одна єдина, ти наша Україна...

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми - українці?                                                                              (Віктор Баранов)

З Днем захисника України !


Без імен. 

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце — щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони — солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких

гірких,

І без імен вони для нас герої.

 

                                                                   Автор: Невідомська Вікторія

Калиновий край

Калинові зорі в калиновім краї,
Де мамина пісня, барвінковий цвіт.
З любов'ю, калино, тебе величаю, 
Ти символ моєї Вкраїни навік.

Ти в радості й в смутку зі мною, калино,
Ц свята весільні завжди на столі,
До вікон сузір'я твої нахилились,
По всій Україні, у кожнім селі.

Калинова доле, калинова мріє,
Що жайвором лине до синії небес.
В глибоких снігах тебе сердцем зігрію,
У бурю собою закрию тебе.

Квітуй буйним цвітом, мов та наречена,
Даруй людям радість, а думці - політ.
Хай сильною буде Вітчизна священна,
Хай квітне, неначе калиновий цвіт.


ентропія

розсунути хмари видихом, вдихом... - подихом рівним.
слідкувати за тінню наче за часом,
який неспинно прямує поперед мене.
під ритми кроків своїх складати нескладні рядки
з хаотично розкиданих різнорозмірних літер.
прислухатися серця,
пульсуючих в скронях думок (ось-ось віддзеркаляться в слові).
забути пройдешнє.
з заплющеними очима неспішно ступати крізь сьогодення.
зі спогадами в сумці у лівій руці,
спиратися правою на тростину -
просуватися над хідником (усупереч гравітації).
блаженно всміхатися вирвам, кратерам, циркам від авіабомб.
іти крізь лавину куль, снарядів та мін...радіти життю.
не помічати болю, страждань, пожежі...руїну.
супроводжувати вітер веселий весни та літа поглядом суму.
замріяними очима - в обрії волі, веселками котра, в цвітінні.
вітати життя!
проминути життям в калейдоскопічному світі,
якого замкнено на себе самим собою в собі,
відділеного від світу мойого.
вбити свиню - що колосом глиняного індивіда
рохкає під талісманом (гібридна курка) на триколорі.
торкатися кроком ораної вибухами землі,
перекопаної окопами тверді, вітчизни -
яку від мене відчужують москалі вже котре століття...з глибинних років.
...пройтися отак окупованим містом.
пройтися під небом безмежної сині,
відчинити віконниці сонця
у небажанні знати,
не помічати
як призвичаївся
до незвичайного...