Венера
У непролазних нетрях Інтернету,
закутана в бавовняний халат,
я видавала всі свої секрети
і не свої... а ти? чи то навряд?
Розгойдувала тиша білу лампу,
дзижчала муха і пищав комар,
а я гортала googолівську мапу
і смакувала смайликів нектар.
А я була на фото - просто краля,
куди там шоу-бізнесу зіркам...
"Венера", хоч насправді просто Галя,
та то деталі - це ти знаєш сам.
Кипіла ніч у пристрасті до ранку,
аж зависав комп'ютер п’ять разів.
І ти зізнався, що таку коханку
ти вперше в цьому форумі зустрів.
І сохли на тарілці бутерброди,
і стигла кава, і кипіла я,
коли ти говорив мені про вроду
і називав: "О ти любов моя!"
А я тоді шморкалася чутливо
і гризла нігті, і цвіла як мак...
О я Венера! Я така красива!
Хто б Галі розповів хоч раз отак?!
Автор: © Софія Кримовська
Стара хмара
Куму кум телефонує до іншого міста
І ведуть вони розмову ось такого змісту:
- Як здоров’я, як
дружина, теща як та діти?
Чи новини є хороші, щоб разом радіти ?
- Слава Богу, всі здорові! – той відповідає.
- Та підряд вже другий тиждень погоди немає.
Дощі до нас повадились. Як би ж серед ночі,
А то зранку до вечора хлюпоче й хлюпоче.
- Та то, куме, так буває – життя ж не примара,
Коли в небі заведеться одна стара хмара.
Щойно поллє, та й забуде – знову поливає.
Тому, що стара вже дуже й пам’яті не має!
* * * * * * *
У дитинстві, друзі кажуть, трішки «пустував» –
На вулиці і в під’їздах людей грабував.
Бив в голову і знімав шапки й інші речі
За що двічі був судимий, скажемо, до речі.
Як судили, то казав що більше не буде
Та даремно повірили в це судді і люди.
Бо хвороба, не на жарт, – усе прогресує.
Нічим тепер не гребує - державу грабує:
І мисливськії угіддя в тисячі гектарів,
Й землі київські, й палаци в мільярди доларів.
Щоб хворобу залічити, потрібно ж діяти -
Хоч до баби повезти, яйцем відкачати.
Автор: © Пилип Тихий
Взаємність
Ставить жінка в бар горілку
Та словами хльоста: -
Не чіпай цю пляшку тільки, -
Хай стоїть для гостя!..
А вночі, коли голубить
Терпеливо й більше, -
Жінці я ціджу крізь зуби: -
Хай стоїть для інших!..
Кучерук Віктор
"Мовна" хвороба
У місті з'явилась особа прибула
(В глухому селі все життя вона була)
Там мову свою добре знала і чула,
А тут,раптом,дивну хворобу набула,
( Чи може в дорозі так мозок продула?)
Що вже через день її зовсім забула...
Верзе землякам: "А на што,ета мова?!
Ана ж не престіжна! Ана - не здарова»
Якщо рідна мова твоя - нездорова –
В тебе в голові не мізки,а полова!
Від рідної мови воно відцуралось,
Чужою белькоче,десь сленгів набралось.
Та й навіть чужинської мови не знає -
Нешасну калічить - язик свій ламає...
За що воно мову свою зневажає –
То хто ж запроданця за це поважає?!
Хіба може мати проданець повагу –
Коли робить рідній країні зневагу?!
Автор: © Дятел
Порада (римований анекдот)
Дві блондинки гомонять:
-А у мене – двійня!
Вибираю імена,-
Каже перша мрійно, -
Важко вибрати, ти ба,
Щось порадь, Оксано!
-Ммм…не знаю, ну хіба,..
Дольче & Габбана!
Яка різниця?
Йшла руда через лісок,
Дивиться – ворона,
Сир у дзьобі, та – мовчок,
На високій кроні.
«Гей, вороно! -лиска їй,
Хитро скалить зуби,-
Йдеш на вибори чи ні?
Озовися, люба».
«Ні!»,- і сир упав до лап
Кумоньки- хитрунки.
Та його швиденько – хап,
Тицьнула до клунку.
А ворона сумно:
«Кра-к! Ну, скажіть, на милість,
Якби вигукнула «так»,
Щоб воно змінилось?»
Автор: Зоряна
