хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «моя поезія»

У цей вечір

Ніщо не змінилося в світі,

Так само сніжинки кружляють,

Так само лютує вітер,

І хтось десь на когось чекає.

 

Цей вечір такий загадковий.

Когось він теплом огортає,

І здійснює мрії казкові,

А когось назавжди розлучає.

 

В цей вечір тобі побажаю

Нарешті знайти свою мрію,

Яка ніжне серце зігріє

Й кохання твоє зрозуміє.

 

Завтра спогад розтане холодний,

Знову ранок мені посміхнеться.

Абонент недосяжний сьогодні,

У цей вечір я вимкнула серце.

Широкий шлях

Куди прийшли? Й чого чекали?

Хіба ж так довго ми цього шукали?

А потім скажем, що не відали й не знали,

Закрили очі нам і просто зомбували.

 

Тиран нам обіцяє шлях широкий,

Куди поведе ця дорога? На Голгофу…

Так і Христа колись у славі зустрічали,

А потім зрадили й бездушно розіп’яли.

 

Нам право вибору завжди згори дається,

Що оберемо собі, те і відгукнеться.

Це не прокляття і не кара це від Бога,

Це в прірву нами вибрана дорога.

 

Сліпці ведуть…Сліпці ідуть за ними,

Захоплюючись ідеалами чужими.

Нам заповів Господь за ворогів молитись,

І просвітління розуму для них просити.

 

Попереду – важка хрЕсна дорога.

Та все ж за НАМИ буде світла перемога.

Ми не дамо її порвати на частини!

Жила і буде жити незалежна Україна!

Свіча


Викину я з серця хуртовину,

І запалю в ньому зіроньку-свічу.

Я в думках своїх до тебе лину,

І у снах своїх до тебе я лечу.

 

Мить без тебе вічністю здається,

У твоєму погляді я загубила світ.

А ім"я твоє записане у серці,

Ти подарував мені душі політ.

 

І коли у в твої очі я дивлюся,

Як від вітру свічка,я палаю.

Наче віск,від ніжності топлюся,

Бо нестримно я тебе кохаю.

 

 

Дорога до світла


Чому у серці знов невидима тривога?

І куди далі поведе нас ця дорога?

Де правда і чия у тім провина?

Є наслідки,отже була й причина.

 

І замість того,щоб невпинно нарікати,

Потрібно час від часу логіку включати.

Десятиліттями нам очі закривали,

Святині нищили і віру руйнували.

 

Хіба за рік чи два можливо відновити

Те,що роками намагалися убити?

Самі ж своє майбутнє обираєм.

Хто ж винен,що ми маєм те,що маєм?

 

Назад шляху нема,вперед важка дорога.

То ж,може,час вже навернутися до Бога?

До світла із пітьми уже зробили кроки,

До перемоги залишИлось мало...20років.

 

В священній книзі все давно розкрито,

Хто хоче бачити,для того це відкрито.

З пустелі вийдемо,здолавши перешкоди.

Бо гідні зватися Його святим народом.

 

Ми до мети дійдем під гаслом світлим

Іще у єдності й соборності розквітне

У сонця променях під небом синім

Золотокупольна свята наша Вкраїна.

Я у Ангела свого спитаю

Я у Ангела свого спитаю,

Чому часто так в світі буває?

Чому діти невинні вмирають?

А стихії і війни життя забирають?

 

Я у Ангела свого спитаю,

Чому СНІД і чума процвітає?

Хтось грошима на вітер жбурляє,

Хтось від голоду й сліз потерпає.

 

Я у Ангела свого спитаю,

Чому радості в світі так мало?

І яке нас майбутнє чекає?

І чому всі байдужими стали?

 

Я у Ангела свого спитаю,

Чому ті, хто на діток чекає,

І роками надію у серці плекає,

Їх безглуздо і страшно втрачає?

 

Тихо Ангел мене запитає –

Чи ти дійсно це знати бажаєш?

Бо лиш ваша у тім провина,

Що надходить розплати година.

 

Чому заздрісні ви і жорстокі?

Чому в ваших серцях неспокій?

Недовіра і гордість між вами,

Душі рвете їдкими словами.

 

Плачуть Ангели в небі над вами,

Просять в Бога прощення сльозами.

Та не чують їх люди й не вірять…

Через те всі страждання і біди.

*** *** ***

І знову бачу я тебе у своїх снах,

І розумію, що нестримно я кохаю.

Й не уві сні, а наяву, понад життя,

Хоча про тебе небагато зовсім знаю.

 

Твій погляд,наче струм,мене обпік,

Пронизав всі клітинки мого тіла.

У серце він без дозволу проник,

І розігрів закрижанілі крила.

 

Твій дотик-наче зоряний політ,

В тобі себе знахожу по краплині.

Не зможеш замінити ти мій світ,

Але і світ тебе вже не замінить.

Неможливо тебе не любити

Я так легко по землі ступаю,

Мої очі вдивляються в небо.

Знаю, кращого в світі немає,

І думками я лину до тебе.

 

Ніжно - ніжно тебе обійму,

Зазирнувши у лагідні очі,

Я до тебе так довго йшла,

Моє серце тобі прошепоче.

 

Ти–як сонячний ясний день,

У душі твоїй- тепле літо.

Сонця промінь в долі моїй,

Неможливо тебе не любити.

Одна на двох


Навіщо ти так мучаєш його?

Адже у серці іншого тримаєш.

Не розумієш вже й сама того,

Кого із них насправді ти кохаєш.

 

Ти королева, ну а він – простак,

Не бути разом вам, і ти це знаєш.

Та біля нього ти не та, і все не так,

Він інший світ для тебе відкриває.

 

І все ж не зможеш ти покинути того,

Хто поруч із тобою вірно засинає.

Хоч кожен вечір ти цілуєш лиш його,

Та в снах своїх ти іншого стрічаєш.

 

Та він так вірить, і надіється, і жде,

І блиск очей твоїх у серці він тримає.

А ти для іншого даруєш всю себе,

Йому ж пусті слова лиш залишаєш.

 

Ось так ти і живеш…Одна на двох.

Та часом біль нестерпна душу крає.

Ти мучаєш себе…І їх обох…

А, може, ти нікого не кохаєш…

 

Не вбивай мене поглядом синім

Не вбивай мене поглядом синім,

Не шукай знов моєї провини.

Не твоя й не одна, ти це знаєш,

То ж навіщо усе повертаєш?

 

Ти кричав, що пропАду без тебе,

Та, як бачиш, живу і цвіту.

Знову квіти, і зоряне небо…

Ти ж не вірив, що я це знайду.

 

То ж прошУ, ти не край моє серце,

Бо і так вже частинку його ти украв.

Більш ніколи ім‘я в нім твоє не озветься,

Бо давно ти для мене чужим уже став.

Правда переможе!

Уже настав той вирішальний час,

Залежить все від кожного із нас.

Чи світлою дорогою вперед іти,

А чи залишитись назавжди у пітьмі.

 

 Багато зараз дуже вміють нарікати,

Але чомусь не хочуть того знати,

Що наша влада і усе, що навкруги,-

Це відображення того, чим є вони самі.

 

І не потрібно зовсім голосно кричати,

Від цього світ не зможе кращим стати.

А докорінно все навколишнє життя міняти

Потрібно кожному із себе починати.

 

І хай там що говорять, та я знаю,

Що скоро ясним світлом засіяє,

Розквітне і підніметься з руїни

Найкраща моя рідна Україна!