хочу сюди!
 

Наталья

42 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-48 років

Замітки з міткою «думки вголос»

У чому багатство країни




Багатство сучасного суспільства визначається не наявністю величезних природних ресурсів .. 

Наприклад, в Японії, окрім морепродуктів, їх практично немає. 

А кваліфікацією робочої сили, ефективністю виробництва


Наявність великих запасів природних ресурсів позбавляє країну 

стимулів до розвитку високотехнологічних галузей виробництва. 

Навіщо його розвивати, коли можна жити за рахунок пограбування природних ресурсів. 

Країни з такою сировинною економікою, як росія, якраз найбідніші.





Омана сучасних відносин

         
          Дивлюсь інколи на фотографії. І ловлю себе на бажанні зателефонувати тій чи іншій людині. Сказати, що любиш її чи його. Сказати, щось хороше, тепле, ніжне… А потім як згадаєш до чого це зазвичай призводить… І затикаєшся всередині себе. Адже практично немає таких людей, які б сприймали подібне так, як це бачу я. Сучасність мовить зовсім інші правила більшості, й подібні пориви, фрази, слова абсолютно здешевілі… ними можна жбурляти, їх можна топтати, й нічого тобі за це не буде, адже все, що могло би покарати – це внутрішнє відчуття високої цінності себе, що майже нікому не властиве більше. Модно бути простими, й чинити «з плеча» без докорів сумління.


думки вголос

измена рушит то самое чистое непорочное , хрупкое, тонкое, нежное  … но несущие так много тепла, радости, гармонии, силы, это  чувство которое невозможно описать, - и все это разрушается  той изменой, которой придались всего на миг … миг пришёл и что осталось ?   Осталось все то но уже совсем не то … все такое но уже не такое, а иное … оно не похоже и даже не стоит рядом на той ступени , что было до … но миг пришёл … время не вернуть …И как же хочется вернуть ту радость, теплоту, то хрупкое, то нежное …

02.08.2012


Просто

С чего все начинается какие то небыли отношения будь то в реале или в нете … наверное с интереса, дерзости, случайно столкнулись… или так получилось просто познакомили (сь), просто добавила контакт. А дальше дело времени. Просто раньше не приходилось так часто видится, просто не было с кем поговорить (все асечники спали), просто скучно было, просто в месте гнали... Вот так просто и завязалось и понеслось … Без всяких целей, просто ходили в месте на обед, просто общались. Не кто и не думал , что вот так и все просто получилось …

А когда же начинается "не все так просто" наверное тогда, когда один из них испытал ревностное чувство, в любых его проявлениях. Думаю, с того момента как испытали, вот тут как раз и начинается обдумывание все того "просто" и их возможность или не возможность развития, скажи м так "та это просто, заходит очень далеко или ..." Больше всего мне нравится, когда один начинает думать , что другой думает …

...так просто, а люди сами все усложняют ...  

24.05.2009

Цікава думка

Єдина причина, по
якій, можливо, хтось
ненавидить тебе - це тому, 
що він/вона просто хоче бути

на тебе схожим.



хм.... ;)


Несподівані миті щастя

Іноді щастя настає коли просто згадаєш якусь людину... і відчуєш, наскільки це чудово
На душі стає тепло і затишно, а серце сповнюється радістю та вдячністю Богу... за все

Ще одне привітання з референдумом 1 грудня 1991 р.

Почув такий закид, що надто багато в нас урочистих дат, які потрібно відзначати на державному рівні: тільки 22 листопада відзначали День Свободи, а вже настало 1 грудня з ювілейним 20-им роком Всеукраїнського референдуму на підтвердження Незалежності України.Справді не встигаю при всій своїй зацікавленості на все зреагувати, але якраз цьому і радію: це є яскравим прикладом і доказом величезного історичного буття України, бо де ще в Європі знайдете храм, який відзначив своє 1000-ліття, як наша Софія Київська - нема. Ми ж таку подію відзначили скромно, наче соромились.Можливо, що справді не варто все відзначати підряд і обов'язково з першими особами держави і регіонів. Так само потрібно припинити смішну практику з радянського часу святкувати якісь свята податківців, бухгалтерів чи механізаторів. Є регіони, де є причина святкувати Свято шахтаря - нехай собі святкують, але не державному рівні відзначати - це смішно. Ще міжнародні свята можна відзначати і то побіжно.Тобто більша частина свят і відзначень дат має відбуватись виключно на громадському рівні, але не державному. Особливо щодо свят професійного характеру. А з релігійних - тільки Різдво і Великдень залишити загальнодержавними.З іншого боку ніхто не повинен чітко розмежовувати: оце ваше свято, а оце - наше. Так 9 березня не є святом офіційно, але воно існує на всезагальному рівні свідомості в Україні, тому важко уявити цей день без покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку усіма і державними, і громадськими провідними діячами. Щось подібне приємно вразило на нещодавньому відзначенні 26 листопада пам'яті жертв Голодомору, коли це було зроблено на сугубо духовному рівні: вперше 4 президенти України відзначили цю подію спільним дійством на меморіалі Голодомору в Києві, а потім ще побували у Биківні на меморіалі Жертв репресованих. Все було в цей день суто добровільно, тому і втішає що настільки гарно подали приклад перші особи нашої держави. Не було державних розпоряджень на місця обов'язкового характеру, а була добра воля громади, що особливо стала помітна ввечері величезною кількістю свічок у вікнах квартир. Так і має бути, як на мене, більшість свят - без державного втручання. І тому я не надто переживаю, що про ювілейну дату 20-річчя Всеукраїнського референдуму - добре так, як є. Подібне я казав і про 22 листопада: не має значення як відзначають чи не відзначають День Свободи - головне, що цей день був. Аналогічно і до сьогоднішнього відзначення ювілею: гарно і помірковано - хто хоче, той і відзначає. З боку держави президент України зробив офіційне вітання - цілком достатньо. Взагалі чим менше державні мужі та чиновники будуть брати участь у різних святкових дефілядах - тим краще для держави, бо їх цілодобове утримання надто дорого обходиться суспільству. В завершення трошки особистого: буває находить такий настрій як: "Ну що тобі більше за інших треба? - та живи тихо в своє задоволення і не пхайся, куди треба чи не треба - якось без тебе обійдуться!" Можливо, що так і дійсно для мене було б краще, бо життя вдалося, як то кажуть у фільмах про щасливчиків, яким я і себе вважаю. Не буду вдаватись в розмисли по цій темі, а просто скажу наступне: єдине,  що в цьому світі мене змушує братись до громадської роботи - це діти. Так! І не тільки мої особисто, а от коли бачу оте маля ще таке смішне, наївне і невинне, для якого весь світ ще суцільна "terra incognita" і дитина щиро сподівається у добро від світу, а я вже з вершин свого досвіду розумію у яку далеко не найкращу соціальну та екологічну сферу цій дитині прийдеться увійти, бути, зростати і жити, то відчуваю себе таким нікчемним чоловіком і в саме такий момент вирішую однозначно: все, буду намагатись поліпшити цей світ для майбутніх поколінь, щоб вони отримали після мене світ справедливішим, чистішим і кращим , аніж той, що дістався мені. Знаю, що можу не багато, але знаю і те, що буду робити все можливе в межах моїх сил. Скільки стачить - стільки і буду. А результат - оцінять нащадки. Додам, що не закликаю наслідувати мене, долучатись і т. п. і т. д. Все це не суттєво. Для мене. Це вже суттєво для вас, що обрати, а я вже обрав - 1-го грудня 1991 р. І не тільки я. От і прекрасно. Ще раз вітаю з святом.Богдан Гордасевич
Львів-Рясне19:00 01.12.2011 
Сторінки:
1
3
4
5
6
7
8
9
попередня
наступна