В интернете есть массу советов по уходу за кожей лица. Но далеко не все они проверены, иногда встречаются такие, что косметологи просто бью набат!
Какие продукты противопоказано использовать в качестве масок и в уходе за кожей лица? Ответ на этот вопрос нам даёт косметолог салона красоты «Этерия» Одесса.
1. Пищевая сода. Во многих рецептах сода является основой. К сожалению, этот продукт опасен для кожи, так как является щелочным элементом. Сода нарушает природный баланс кожи, под её воздействием кожный жир перестает вырабатываться.
2. Яйца. Этот продукт широко используют в качестве основного ингредиента в масках. Да, белки стягивают кожу, но не вредят коже. Главное перед нанесением яичной маски убедиться, что на коже нет повреждений, а срок хранения яиц не истек. Все дело в том, что бактерия сальмонелла прекрасно себя чувствует в яйцах и, попав на кожу, способна ей сильно навредить.
3. Лимон. Чтобы осветлить кожу рекомендуется использовать лимон. Действительно, лимонная кислота способна справиться с пигментацией и веснушками, но она может спровоцировать высыпания, сухость кожи и даже серьезный ожог.
4. Сахар и соль. Некоторые дамы используют эти ингредиенты в качестве скраба для лица, но они являются грубой очисткой и вредят нежной коже. Их рекомендуется использовать исключительно для тела.
5. Майонез. Придаст волосам блеск и сделает их мягкими, но если его наносить на кожу, поры забьются, появятся покраснения, кожа станет несвежей и жирной.
6. Корица. Данная специя не помогает устранить прыщи и пигментацию. Маска с корицей высушивает кожу, появляется жжение и высыпания.
7. Лак для волос. Многие из нас наверняка слышали, что закрепить макияж можно при помощи лака для волос. Это заблуждение. В состав лака входят вещества, которые могут сильно навредить коже.
8. Крем для ног. В интернете есть рецепты, в которых советуют использовать крем для ног в качестве маски для лица. Это настоящее издевательство над кожей. Крем для ног был создан, чтобы размягчать грубую кожу и снимать твердые мозоли. Разве можно такое средство наносить на лицо?
Салон красоты «Этерия» на Ришельевской 30 в Одессе – это место, где знают, как сохранить молодость кожи и как правильно ухаживать за ней. К советам профессиональных косметологов стоит прислушаться во избежание проблем в будущем. А то, что в «Этерии» Одесса работают настоящие профессионалы, подтверждают положительные отзывы клиентов:
Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста. Це перший кам'яний храм Чернівців, будівництво якого почалося в 1787 р за розпорядженням австрійського монарха Йосипа II (роком раніше він відвідав Чернівці і сам вибрав місце для будівництва). Але будівництво якось відразу не заладилося: то через прорахунки архітекторів двічі обвалювалась вежа, то костел горів. Загалом, не щастило йому. Але, врешті-решт, через 27 років, храм все ж добудували і урочисто освятили 19 липня 1814 р
На бічній стіні костелу збереглися найстаріший в Західній Україні сонячний годинник, подарований костелу одним з австрійських монастирів.
Римо-католицький костел "Серце Ісуса". Був побудований у 1894 ієзуїтами. На сьогодні потребує капітальної реконструкції, тому і не функціонує. При "совєтах" тут був архів - склад. Не так давно переданий римо-католицькій церкві.
Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 рр. група художників із Відня розписуваластіни.
Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці угорі з боків фасаду. На дзвіницях в досовєтський час були годинники. На фасаді над дверми є напис "А.Д. 1844", а нагорі, нижче корони був напис "1864 ТРЕІ ІПОСТАСАРІ ДУМЗЕУ" (знищений в 1990-х роках). У березні 2006 року біля храму було встановлено пам'ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.
Церква трьох святителів. На фото лише чястина резиденції - храм, займає десь 1/7 площі.
Серед визначних пам'яток Чернівців особливе місце посідає архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, побудований на місці старого єпископського палацу в 1864—1882 рр., включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO у червні 2011 року. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з'явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.
За легендою, майстри, що будували церкву, ніяк не могли завершити будівництво. Все що за день побудують, те до ранку розвалиться. Якось старший майстер побачив сон, що потрібно принести жертву і тоді вони взможуть добудувати церкву. Вирішили майстри, що чия жінка першою принесе обід, ту й замурують у стіну храму. Першою обід принесла дружина старшого майстра. Він її неначе жартома попросив стати до стіні — мовляв, зараз ми тебе замуруємо. Вона підтримала гру, а її замурували по-справжньому. Почала жінка кричати, а вже було пізно. Стиснувши зуби, будували майстри аж до ночі — і завершили будову. На ранок побачили, що церква не розвалилася, а ось куполи її перекручені, неначе від болю та мук.
1820 року в Чернівцях проживало 30 вірменських родин, які намагалися створити свою власну парафію. Указом цісаря від 5 серпня1835 року було схвалено створення вірмено-католицької парафії у Чернівцях. На пожертви віруючих було створенодотаційнийфонд. Першим священиком парафії став Целестин Торосевич — колишній вікарій із Кут на Гуцульщині.