Жили были два офиса, рядом обитали. Был у них общий коридор и туалет, которым все пользовались и электрощитовая. Народу в офисах было немного, человек по 7-8, фирмы работали в разных областях, не конкурируя, сотрудники стреляли друг у друга сигареты и сахар, за воду и свет платили поровну. Воду они тратили только на туалет и руки помыть, поэтому набегало в сумме за месяц кубов 12-14, или 80 грн.

Но вот беда случилась - сломался бачок в туалете. Точнее не сломался вот так вот конкретно, а начал ломаться по чуть-чуть. Ничто не вечно и ось коромысла проржавела-разболталась, с каждым разом позволяя ему подниматься все выше и выше при не до конца закрытом клапане. Уровень воды повышался повышался и наконец превысил верхний слив. Вода при полном бачке лилась в унитаз. Сначала струйкой, потом струей. Потом лилас уже почти как из крана.

Офисный планктон ходил мимо и не обращал внимания. Поле ННП (Не Наша Проблема (С) Дуглас Адамс) работало в туалете. "Не, ну я ж дизайнер (менеджер, секретарь), а не спец по туалетам, пускай течет, кому надо тот исправит"

Так вот текло неделю. После один добрый молодец наплевал на поле ННП, полез в бачок и исправил его. Поставил новую ось. Течь перестало. Все даже не заметили, подумали что так и надо, "само сделалось". Ага.

Прошло два месяца, пришел арендодатель, снял показания счетчика и выставил два дружных офиса на 800 грн (125 кубометров). А директора фирм думали недолго да поделили эти деньги на сотрудников. 

Мораль сей басни такова: знаменитый украинский принцип "наша хата скраю" может бахнуть по карману даже в самой безобидной ситуации.

Сегодня - 
           плюс тридцать четыре в тени!
и с рассвета 
              и до самой вечерней зари -
нет в доме воды... Ну нет никакой 
и песнь нового дня,
              не начавшись,   
                        уже почти спета -
Амброй кишечной 
                    благоухает в туалете,
и даже для близких - словно
                         обонятельный изгой!
Противно-липкое 
                самому неприятное
                                                 тело. 
Все вокруг не такие! И я сам не свой-
Добро пожаловать всем!
                               Тем, кто смелый, 
В наше,  
             мать его, сальмонеллу,
                         Мелитопольское лето!
Не зажимай нос, дружище... Постой!

               (с) Doppler
             13 июня 2010

Волею долі і фарту довелося мені сьогодні з добру годинку провести на другому поверсі головного корпусу моєї альма-матер. Хто не має уявлення про г.к., то достатньо знати, що це в основі своїй прямокутна будівля з двома колодязями посередині та коридором, який по внутрішньому периметру опоясує будинок. Так от, стою я на коридорі біля кафедри психології, спокійно дивлюся у вікна, які напевно мій погляд на собі затрумували не один десяток разів уже до того, і повільно ловлю свою щелепу від побаченого.

Напроти мене за метрів 10 такі самі вікна, але не коридору, а кімнат/аудиторій/підсобних приміщень. Строго по перпендикуляру вікно на вигляд зашторене зеленим (як потім дослідив, то плівка, наклеєна на скло, яка імітує вітраж), що одразу вказує на те, що кімнатка та доволі приватна. Зі словами "а що та тьолка там робить  " дівча у мене на очах знімає свої штанці з трусами і присідає. За секунди ступору до мене все ж доходить, що переді мною крайня кабінка жіночого туалету, а так як стояти мені довелося там ще з добрих півгодини, то назбиралися цікаві статистичні дані, з котрими хотілося би з вами поділитися.

Спостереження перше (для розуміння факту, як донесла агентура з жіночих рядів, цей туалет обладнано раковинами турецького типу, тобто класичного унітазу там нема): 80 % жінок пісяють лицем до дверей кабінки, і лише 20% - спиною. Як донесла та ж агентура - при другому способі менша ймовірність розбрискування сечі по сторонах через конструктивні особливості самої раковини.

Спостереження друге: практично тих самих 80% кобіт не користуються жодними серветками після акту сечовипускання. 

Я розумію, можливо моя вибірка нерепрезентативна, може я не все розгледів, але все ж виходить, що велика частина жінок не розраховують мати якийсь спонтанний секс цього дня ) Не вірю в об'єктивність голосування, але нагадаю, що як-не-як воно може залишитися анонімним.

Ага. Именно такой вот лозунг написан в туалете. На стенке. С ашипками. Граматичискими.

В мужском туалете, смею заметить.

Интересна логика такого поступка. Если мужской рукой (мальчишеской) написан, то кому адресован сей призыв? Мужикам посетителям общественного туалета? АХТУНГ! Бабушкам  - уборщицам? Йо-майо...

Девушка написала? Какого фига она делает в мужском туалете? Фиг ее бабушки уборщицы пустят :-)

Непонятна мне эта логика шестнадцатилетних.

Пы. Сы. А вы думали эт я секса хачу? Гы-гы :-)

Ви не уявляєте як громадський туалет може дорого Вам обійтися?