хочу сюди!
 

Таня

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 44-48 років

Замітки з міткою «сша»

Кефир для Америки

Семья Смолянских, уехавшая из СССР в 1976 году, выстроила свой бизнес на производстве кефира – напитка, известного всем в Восточной Европе, но до недавних пор почти никому – в Северной Америке



Кефир Lifeway – семейный бизнес Смолянских
Кефир Lifeway – семейный бизнес Смолянских


Опубликовано 21.03.2015 08:54

В1976 году, когда эмигрировавшие из Одессы в Чикаго родители Юлии Смолянской впервые увидели американский супермаркет с изобилием еды, они упали на колени и заплакали. Девятью годами позже, путешествуя по Западной Германии, они нашли в местном супермаркете молочный напиток, популярный на их родине. Этот напиток впоследствии изменил судьбу семьи Смолянских.

"Они купили там пару бутылок кефира, – рассказала Юлия журналисту Радио Свобода. – И мой отец понял: в Америке есть все, но кефира там нет. Мама же добавила: "Ты инженер, почему бы тебе не начать его производить, а мне – продавать?"

39-летняя Юлия Смолянская сейчас руководит Lifeway Foods – бизнесом, в который превратился тот давний разговор. За тридцать лет, прошедших с момента поездки в Германию, семья Смолянских выстроила вокруг продукта под названием "кефир" бизнес-империю. Этот кисломолочный напиток никого не удивляет в Восточной Европе и странах бывшего СССР, но в Соединенных Штатах до недавних пор о нем почти никто не знал.

Михаил и Юлия СмолянскиеМихаил и Юлия Смолянские

Ее отец, Михаил Смолянский, основал компанию в 1986 году в подвале семейного дома в пригороде Чикаго. Он начал экспериментировать с рецептами изготовления напитка. Закваску для кефира ему привозили друзья и родственники из Советского Союза. Используя свои инженерные навыки, Михаил построил цех для производства.

Сегодня, по оценкам самой Lifeway, доля компании на кефирном рынке США – 95%. Благодаря в том числе усилиям этой фирмы, этот кисломолочный напиток в стране стали воспринимать по-другому. Из нишевого товара для здорового питания он превратился в серьезного конкурента йогуртам и прочим кисломолочным напиткам в массовой торговле.

"Изначально мы рассчитывали на эмигрантов, переехавших в США, – говорит Юлия. – Затем мой отец нашел для кефира нишу на рынке здорового питания, переживавшем взрывной рост. Потом, я думаю, он увидел возможность перейти на более массовый уровень и расти вместе с сектором натуральных пищевых продуктов. И в конце концов этот сектор сам по себе окончательно стал массовым рынком".

16 марта нынешнего года Lifeway заявила: ее общие продажи в 2014 году выросли на 20% по сравнению с 2013-м и составили 130,2 миллиона долларов США (около 7,8 миллиарда рублей). В прошлом году компания запустила в печати и на ТВ по всей стране первую масштабную рекламную кампанию. На прошлой неделе выпустила первую продукцию новая фабрика в Висконсине. По словам Смолянской, она впятеро увеличит производственные возможности фирмы. "Думаю, у нас есть возможность достичь 500 миллионов долларов ежегодных продаж, – считает Юлия. – Не знаю точно, когда это произойдет, но достаточно скоро".

На одной из первых торговых ярмарокНа одной из первых торговых ярмарок

Рыночный успех и трагедия 2002 года

Наследница бизнеса вспоминает, что в 1976 году ее семья прибыла в США, имея всего 116 долларов.  Отец, еврей из Киева, чувствовал себя связанным по рукам и ногам при советском режиме и смог выехать из СССР во время волны эмиграции из страны, пришедшейся на 70-е годы.

Семья стала одной из десятков тех, что выбрали для дальнейшей жизни окрестности Чикаго. Смолянские быстро прониклись предпринимательским духом своей новой родины. Михаил нашел работу инженера, а Людмила – украинка из Харькова – открыла магазинчик с русскими и восточноевропейскими продуктами.

Магазин быстро стал целой сетью, а вскоре Людмила начала поставлять восточноевропейские продукты в другие торговые точки по всей Америке. Ту бутылку кефира, попавшуюся на глаза Смолянским в 1985 году, они заметили во время Кёльнской торговой ярмарки, где подбирали товары для своей торговли.

Сама Юлия впервые попробовала кефир только после того, как в подвале их дома отец выпустил первую партию напитка. "Мне было примерно 11 лет. И он мне очень понравился", – вспоминает она.

Юлия и ее младший брат Эдуард (сейчас он финансовый директор в компании) выросли в семье, где говорили на русском языке. Слово "кефир" она произносит по-разному – то на американский манер "ки-фур", то, особенно когда цитирует отца, на русский.

Слово "кефир" Юлия произносит по-разному – то на американский манер "ки-фур", то, особенно когда цитирует отца, на русский

Через два года после открытия компании Михаил Смолянский вывел ее акции на публичный рынок с целью подстегнуть развитие. Это произошло на бирже Nasdaq в начале 1988 года. Одна акция стоила 1 доллар. Выручка от продажи акций позволила открыть новый цех. С 1988 по 1997 год продажи выросли с 800 тысяч до 6 миллионов долларов. Два года спустя 20% акций фирмы купил французский продуктовый гигант Danone. У семьи Смолянских как тогда, так и сейчас, остается контрольный пакет.

К тому времени Юлия уже вошла в семейный бизнес. Отец готовил ее к тому, что со временем руководство компанией полностью перейдет к ней. Это произошло в 2002 году, неожиданно и при трагических обстоятельствах: Михаил Смолянский умер от сердечного приступа. Ему было 55 лет.

Его смерть стала ударом и по семье, и по акционерам компании. Стоимость акций на следующий день после смерти упала на 27%, до 5 долларов 10 центов. Биржа Nasdaq даже была вынуждена приостановить торговлю бумагами Lifeway. Юлия Смолянская стала одновременно президентом фирмы, ее генеральным директором, директором и казначеем. В 27 лет она стала самым молодым руководителем публичной компании в США.

Друзья советовали семье избавиться от всех акций компании, говоря, что ее история "закончена", вспоминает Юлия. Но она была полна решимости продолжать дело и работала, "как робот", все несколько лет, потребовавшихся, чтобы вернуть бизнесу стабильность: "Всё, для чего работали мои родители, чего они добивались и добились, ради чего рисковали, – я не хотела, чтобы всё это было пущено на ветер".

Юлия Смолянская со своей продукциейЮлия Смолянская со своей продукцией

Следующий рубеж

При отце руководившая продажами и маркетингом, в должности генерального директора Юлия активно начала делать все для поднятия имиджа как бренда Lifeway, так и самого напитка – кефира. Этим она занимается все 13 лет у руля фирмы.

Юлия инвестировала в оборудование, которое полностью покрывает бутылки с кефиром сплошной пластиковой этикеткой, таким образом оставляя больше места для текстов. В них компания разъясняет пользу для здоровья пробиотиков. Всемирная организация здравоохранения описывает их как "живые микроорганизмы, примененные в адекватных количествах, оказывающие оздоровительный эффект на организм человека".

Компания также ввела в производство новые вкусы и разновидности кефира. Среди новшеств – "детская" упаковка, замороженный кефир, а с недавнего времени кефир с повышенным содержанием протеинов, призванный сделать прибыль на растущем в США интересе к протеиновым диетам.

"Мы действительно сделали инновационным продукт, который в СССР и Восточной Европе оставался неизменным. Мы придумали такую вещь, как замороженный кефир. Напиток известен две тысячи лет, и никто не додумался сделать из него что-то вроде мороженого", – говорит Смолянская.

Давно сохраняя лидерство на рынке в США, Lifeway теперь с интересом смотрит на глобальные рынки. Одно из прошлогодних исследований показало: емкость мирового рынка пробиотиков к концу 2014 года достигла 32,6 миллиарда долларов.

Юлия говорит: она хочет, чтобы Lifeway для кефира стал таким же нарицательным именем, каким Hershey’s стало на американском рынке для шоколада, а Tropicana – для апельсинового сока. "Я верю, что у нас есть все возможности стать глобальным брендом", – поделилась она с журналистом Радио Свобода.

Юлия говорит: она хочет, чтобы Lifeway для кефира стал таким же нарицательным именем, каким Hershey’s стало на американском рынке для шоколада, а Tropicana – для апельсинового сока

Михаил Смолянский в 1990-х годах планировал начать продажи кефира под своим брендом на родной Украине. Но когда работавшего с отцом по этому вопросу украинского чиновника загадочным образом сбила насмерть машина, от идеи отказались, рассказывает Юлия.

В 1990-х бутылки с надписью Lifeway также можно было встретить в магазинах в России. Но стоимость их была слишком высокой, и позволить себе этот кефир могли лишь богатые. После дефолта 1998 года и резкого обесценивания рубля поставки в страну прекратились.

Сейчас Lifeway продает кефир в Канаде, Мексике, Великобритании, Кувейте и Гонконге и на некоторых других рынках. Планов вернуться в Россию, утверждает Юлия, сейчас нет. Эту идею рассматривали 2-3 года назад, но, столкнувшись с коррупцией, разочаровались в проекте. Каждый раз, когда компания пыталась зарегистрировать свои торговые марки в России, у нее вымогали взятки: "Я проверила, не занято ли уже то или иное название, оно оказалось свободным. Через три часа после того, как мы подали заявку, нам отказали в ней, сказав, что такой бренд уже существует. И добавили: но за 5 тысяч долларов мы можем сделать это имя доступным. Я пыталась проделать это трижды с разными названиями, а потом сказала себе: "Забудь".



http://www.svoboda.org/content/article/26910288.html

Прийшов парубок з села...

Прийшов парубок з села,
Грошей просить дохе..



65%, 15 голосів

4%, 1 голос

0%, 0 голосів

30%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Обама, дай денег!

Давайте представим себе такую картину:

Сидит типичный американец на диване, смотрит телевизор и возмущается: "Обама, дай денег! Денег дай! Что за страна такая, где моя большая пенсия?!". И пол жизни обвиняет во всех бедах плохое государство и плохого президента.

Или парня лет 35-ти, который живет с родителями в хрущевке, и приводит туда свою будущую жену, там же растет и их ребенок. Затем родители всю свою старость посвящают внуку.

Слабо представляется?.. Да, от нас они таки отличаются... В чем же разница? 

Фрагмент конспекта лекции по теме «Деньги»: http://www.yburlan.ru/biblioteka/obama-dai-deneg


Летние вещи из Америки!

А ты готов к летнему сезону?
С нами будешь всегда готов!

Будь стильным - заказывай американское
ZakazUSA - твой летний гид.
Американские купальники, плавки, подводное снаряжение, кроксы, и многое другое!
Покупай на Ebay, Amazon, Walmart, Zappos, 6pm и других  сайтах.
Заказ на сайтах США и доставка в Украину.
ZAKAZUSA*COM*UA
(093) 230-70-81
(044) 228-27-15

Купальники от Victoria's Secret 2014. Смотрим модели.

Заказ на сайтах США и доставка в Украину
093 230 70 81

США. Долина Смерти (Death Valley)

США. Долина Смерти (Death Valley)

США. Долина Смерти (Death Valley)

Долина Смерти, национальный заповедник США, находится в восточной части Калифорнии, почти у границы с Невадой, и является самым низким (на 86 метров ниже уровня моря) местом в Западном полушарии и самым жарким местом на Земле. Но Долина примечательна совсем не этим. Как ни странно, это одно из красивейших мест в Калифорнии а, пожалуй, и в США.

США. Долина Смерти (Death Valley)

США. Долина Смерти (Death Valley)

Каменные образования, которые сегодня можно увидеть в Национальном парке Долины Смерти, были созданы около 500 миллионов лет назад. Эти уникальные изваяния сегодня можно увидеть и пощупать только здесь, все остальные, схожие по возрасту и структуре глыбы, раскиданные по нашей планете, уже давно ушли под землю. Известняк и песчаник некогда были основанием морского дна, пока из-за движения плит Земли не вышли на поверхность.

США. Долина Смерти (Death Valley)

США. Долина Смерти (Death Valley)

Самая низкая точка Западной Полусферы (Western Hemisphere) – Бедвотер (Badwater) располагается на 282 фута ниже уровня моря. Читать Далее...

До уваги фінансової розвідки США

До уваги фінансової розвідки США: гроші від режиму Януковича – в американську політику Сергій Лещенко, УП _ Середа, 05 лютого 2014, 09:07

Фото Радіо "Свобода"

Понад 10 мільйонів гривень інвестували регіонали в американську політику. Таку суму соратниками Януковча було сплачено за послуги лобістських фірм у Вашингтоні. Гроші пройшли туди за посередництва сумнівної брюссельської організації.

Майже два роки тому в Брюсселі була створена організація "Європейський центр сучасної України" (European Centre for a Modern Ukraine). Вона замислювалася для просування України на рівні європейських інституцій. А насправді перетворилася в пральну машину Партії регіонів, покликану відмити їх репутацію на Заході, використовуючи кошти малозрозумілого походження.

Засновниками "Європейський центр сучасної України" виступили на той час троє депутатів від Партії регіонів, які за останні два роки значно посунулися владними сходами – нинішній міністр закордонних справ Леонід Кожара, нинішній глава бюджетного комітету парламенту Євген Геллер і нинішній глава комітету міжнародних справ Верховної Ради Віталій Калюжний.

Керівником організації стала німкеня з подвійним прізвищем Іна Кірш-Ван де Ватер, яка разом з двома європейцями також увійшла в число засновників.

Казначеєм організації був призначений регіонал Калюжний попри те, що депутатам заборонено законом обіймати керівні посади в будь-яких установах.

У розпорядженні "Української правди" є статутні документи, які підтверджують порушення нардепом закону (клікніть на малюнок для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ

Тому після того, як ми написала про участь Кожари, Геллера та Калюжного, а також суміщення останнім мандату з роботою в бельгійській організації, регіонали провели заміну.

Замість чинних депутатів від партії влади до складу засновників брюссельської контори завели колишніх нардепів. Так, прізвище Кожари, Геллера та Калюжного прибрали з реєстру, натомість в числі засновників з"явилися колишній депутат Олег Надоша, ще один екс-обранець Олексій Плотніков, а також невідома нам пані Ксенія Соколова 1987 року народження.

Ці документи також є в нашому розпорядженні (клікніть для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ 

Усі перераховані депутати входять до так званої "групи Клюєва". Офіційним прикриттям для "Європейського центру сучасної України" є підготовка інформаційних бюлетенів для західної аудиторії з викладенням позиції в руслі партійної лінії регіоналів. При чому, щоб не бути запідозреним у причетності до влади в Україні, версія подій викладається обережно, лише певним замовчуванням видаючи свою підноготну.

Наприклад, ось перед вами слайд з останньої презентації цього центру. Тут описано події навколо голосування диктаторських законів 16 січня. В бюлетені для західної аудиторії починають опис ситуацію з того, що спікер і його заступник були заблоковані опозицією в своїх офісах (без пояснення причин – чому). "Віце-спікер, щоб потрипити до зали засідань, виліз через вікно та поставив на голосуваня бюджет та низку "анти-протестних" законів (насправді законами запроваджувалася диктатура, а його поширення виходило далеко за межі протестів - УП). Поправки посилювали відповідальність за певні порушення. Демократичний характер цих законів був під сильним сумнівом", - ось і все. Потім написано, що опозиція зажадала дострокових виборів, але не висунула єдиного кандидата – хоча і не повинна була, оскільки вибори так і не призначено. Подібними пересмикуваннями наповнена вся продукція, яку готує згаданий центр.

 

Але підготовка інформаційних матеріалів – це лише поверхня айсберга. Схоже, що головне призначення установи у Брюсселі – це винаймання лоббістів та піарників для просування регіоналів, а також перекачування коштів за ці послуги: від політиків із сумнівною репутацією - респектабельним західним компаніям.

Так, на сайті Єврокомісії "Європейський центр сучасної України" відзвітував, що їх бюджет на 2013 рік становив лише... 10 тисяч євро.

Водночас за 2013 рік вони заплатили американським лобістам у 50 (!) разів більшу суму – 720 тисяч доларів. В 2012 році бельгійський посередник переказав американцям ще більшу суму – 800 тисяч доларів. Загалом за два роки – понад 1,5 мільйона доларів, або 12 мільйонів гривень!

Відповідна інформація міститься на сайті Сенату США.

Так, "Європейський центр сучасної України" законтрактував дві лобістські компанії. Перша – це Podesta Group, заснована браттями Тоні та Джоном Подестою. Останній в 1998-2001 році був главою офісу президента Білла Клінтона, а, починаючи з грудня 2013 року, працює старшим радником президента Обами. Від контори регіоналів у Брюсселі Podesta Group отримала за два роки 1 мільйон 20 тисяч доларів.

Ось, наприклад, звіт Podesta Group до Сенату про отримання від брюссельських посередників 120 тисяч доларів за четвертий квартал 2013 року.

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ 

Друга фірма, яку винайняв "Європейський центр сучасної України", називається Mercury/Clark & Weinstock, за якою стоїть колишній конгресмен-республіканець Він Вебер, що був залучений в останню виборчу кампанію кандидата-республіканця Мітта Ромні. Ця компанія отримала з Брюсселю за два роки 500 тисяч доларів.

Звідки брюссельська контора з бюджетом 10 тисяч євро взяла гроші, щоб заплатити астрономічні суми у Вашингтон? "Українська правда" звернулася до керівниці організації Іни Кірш, але не отримала прямої відповіді. "Центр фінансується з дотацій приватних осіб і приватних компаній. Деякі з цих спонсорів взяли на себе зобов'язання про фінансування діяльності піар-компаній на підтримку Центру". На уточнююче прохання назвати цих осіб вона взагалі не відповіла.

Кірш також заявила, що "американські компанії , які співпрацюють з "Європейським центром сучасної України", не мають ніякого відношення до Партії регіонів. Вони працюють виключно на підтримку Центру (...) Центр не має ніякого відношення, прямого або опосередкованого, до фонду Клюєва".

А тепер – найцікавіше.

Отже, як видно, розповіді про те, що Америка є неважливою для правлячої верхівки України, є міфом. Минулого року регіонал Сергій Клюєв – брат нинішнього глави адміністрації президента – вибив собі посаду голови групи парламентського співробітництва між Верховною Радою і Конгресом США. Він зажадав і отримав її попри те, що мав навантаження керівника аналогічної "групи дружби" з Китаєм. Домогтися цього Клюєву вдалося завдяки комітету в закордонних справах Верховної Ради, який очолює згадуваний на початку статті Віталій Калюжний.

Також минулого року Клюєв двічі, у травні та червні, відвідав Вашингтон. На зустрічах в американській столиці Клюєва супроводжував керівник лобістської фірми Mercury/Clark & Weinstock Ед Катлер (Ed Kutler). "Українська правда" звернулася до нього з проханням повідомити, в якій якості він був присутній разом з Клюєвим. Катлер не заперечив цих контактів, натомість переадресувавши до "Європейського центру сучасної України". "Ми працюємо з ними", - відповів Катлер. Тобто, з його слів випливало, що ця брюссельська контора виступала посередником не лише для переказу грошей регіоналів у Америку, але і для надання Клюєву допомоги з боку лобістів у Вашингтоні.

І ще одне. В своєму коментарі Іна Кірш заявила, що Центр не має ніякого відношення до фонду Клюєва. Вона забула лише пояснити, що її чоловік Роберт ван де Ватер віднедавна є... заступником голови наглядової ради фонду Клюєва.

У такій якості ван де Ватер виступав у грудні 2013 року на конференції з питань України, що відбувалася у Вашингтоні (клікніть для збільшення).

КЛІКНІТЬ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ 

Таким чином, вимальовується доволі брутальна схема. Гроші незрозумілого походження – але очевидно, що причетні до правлячого корумованого та антидемократичного режиму України – транзитом через бельгійську структуру, так само причетну до Януковича, вливаються у американьску політику в обмін за послуги лобістів з очищення репутації згаданого одіозного режиму.

Єдине, що викликає зрозуміле занепокоєння – так це рішення регіоналів вкласти ці гроші, зароблені для них мешканцями східної України, не в в соціальні проекти для свого електорату, а в ненависних американців. Але вони завжди знайдуть для цього якесь хитромудре пояснення – щоб і далі збагачуватися за рахунок цієї держави, рясно приправляючи вуха виборців відбірною політичної локшиною.