Село Колодне, Тячівського р-ну, Закарпатської області засноване в 1450 р. В селі знаходиться одна з найдавніших дерев'яних церков в Європі та Закарпатті - Миколаївська церква 1470 р. з дзвіницею 18 ст.

Дивитись ще про Колодне тут

<Село Вільховиця Мукачівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване за 13 км від м. Мукачево.В селі знаходиться дерев'яна, шатрова, бойківська церква св. Великомученика Дмитра 17 ст., перевезена у Вільховицю в 1910 р. з с. Бистриця та перебудована.

Дивитись ще про Вільховицю тут

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали "Відьмина яма" і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.Жителі міста називають музей просто "село".

Експозиція ужгородського скансену налічує 12 хат, гражду, корчму, водяний млин, ступу-сукновальню, кузню, церкву, дзвіницю, каплицю, школу,а загалом - понад 14 тисяч експонатів. Відвідувачі можуть ознайомитися зі зразками житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, а на пагорбі - горян (лемків,бойків та гуцулів), а також типовою угорською та румунською архітектурою.

На сайті описана кожна хата на схемі

Покажу найцікавіші на мою думку.10 - Румунська хата із с. Середнє Водяне Рахівського району, поч. XX ст. - трикамерна з напівзакритою галереєю,зрубна техніка, чотирисхилий дах кроквяної конструкції, оздоблені вікна та двері. Перевезена в музей у 1969 р.

12 - Гуцульська гражда із с. Лазещина (присілок Стебний) Рахівського району, 18-19 ст. - зрубна техніка, трикамерне житло з прибудованими коморами та хлівами, надвірна комора і дровник, обнесена високим глухим парканом з вхідними воротами. Перевезена в музей у 1967 р.

16 - Дерев'яна церква св. Архангела Михаїла із с. Шелестово Мукачівського району, 1777 р., визнана на початку 20 ст. найвидатнішим зразком народної архітектури Закарпаття. В 1927 р. для кращого збереження була перенесена з рідного с. Шелестова до Мукачево, а в 1974 р. - до Ужгорода.

22 - Водяний млин з с. Колочава Мігірського району к. 19 - п. 20 ст. - має спільні риси з житловим будівництвом того часу, зруб з дерев'яних брусів, чотирисхилий дах покритий дранкою, два приміщення - для механізмів млина та для тимчасового мешкання млинаря. Був перевезений в музей у 1967р.

26 - Хата із с. Гукливий Воловецького району, сер. 19 ст. - тридільна з відкритою галереєю вздовж фасадної стіни, зруб з дерев'яних кругляків, дах чотирисхилий, покритий соломою. Перевезена в музей у 1967р.

7 - Хата із с. Стеблівка Хустського району, к 19 ст.

Повний опис всіх хат музею можна подивитись тут

Село Лазещина (угор. Mezohat) Рахівського р-ну, Закарпатської області розташоване вздовж річки Лазещини, біля підніжжя гір Говерла (2061 м) і Петрос (2020 м) та неподалік гори Близниця (1883 м). Це останнє поселення Закарпатської області перед Яблуницьким перевалом.Село відоме з кінця 17 ст. Саме тут традиційно проводять фестиваль "Гуцульська ріпа" - свято на честь головного карпатського овочу - ріпи (інші назви - мандибурка, бараболя, бульба).

В селі на цвинтарі збереглася дерев'яна церква св. Петра і Павла, збудована 1827 р.

Між Ясінями і Лазещиною в урочищі Плитоватий стоїть ще одна дерев'яна церква, Преображення Господнього, 1780 р.

В селі розташований бугельний витяг:дорога - 350 м , траса - 450 м, перепад висоти 90 м.

Повний опис тут

Середнє Водяне - село Рахівського р-ну, Закарпатської обл. До 1948 р. село мало назву Середня Апша. Колишня назва походить від румунського слова "апе", що означає "вода" Тут збереглися дві закарпатські дерев'яні церкви, присвячені святому Миколаю.

Церква Св. Миколи ("горішня", або "верхня"), 1428 р. з перебудовами 1600 р., 1760 р. - один з найстаріших храмів у Потиссі. Церква має риси готичної архітектури.

Церква Св. Миколи ("долішня", або "нижня") побудована з масивних дубових брусів у середині 17 ст.

Повний опис тут

Вишково (угор. Visk, рум. Vascova) село в Хустському р-ні, Закарпатської обл. розташоване на лівому березі р. Тиса біля кордну з Румунією. Переважну більшість населення Вишково складають угорці, які в повсякденному житті використовують угорський час та угорську символіку. Вишково засноване в 1271 р. , а перша письмова згадка під назвою Вішк сягає 1273 р.

В історичних джерелах є інформація, що неподалік Вишково на горі Вар-Гедь (або Вар-Хедь), що означає Замкова, піднімалось укріплення, яке поряд із фортецями Хуста, Королево і Севлюша контролювало водну дорогу по Тисі, якою слідували соляні каравани з Солотвинських шахт.але замку ви вже не побачите (( Ще у другій половині 13ст. у Вишково була споруджена одна з перших в Закарпатті кам'яних церков, яка виконувала оборонні функції. Спочатку храм належав римо-католицькій громаді, а згодом прихильникам кальвінізму. Реформаторський костел св. Миколая зберігся до наших днів і є оригінальним пам'ятником архітектури.

http://travelua.com.ua/zakarpattya/xustskij/vishkovo.html

Нижня Апша (угор. Alsoapsa; рум. Apsa de Jos) село Тячівського р-ну, Закарпатської обл. розташоване в нижній частині р. Апшиця (притока Тиси), від якої власне і походить його назва ( "апе", у перекладі з румунської означає "вода"). За радянських часів з 1948 р. і до 2003 р.село носило назву Діброва (поряд знаходиться г. Думбрава).Якраз серед таких "будівельних потвор" стоїть одна з найдавніших дерев'яних пам'яток Закарпаття - двозрубна Миколаївська церква (1604 р, п. п. 18 ст.).

Ще про Нижню Апшу дивитись тут

Село Новоселиця Виноградівського р-ну, Закарпатської області розташоване в південно-східній частині хребта Гута, біля державного кордону з Румунією.В селі знаходиться унікальна дерев'яна церква 17 ст. - Церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка є найменшою дерев'яною церквою готичного стилю на території Закарпаття.

За своїм типом Успенська церква належить до дерев'яних церков Потисся та має бездоганні пропорціі. У бабинці зроблено напис про те, що "храм робив Кочалович у 1669 році".

Дивитись більше світлин та опис

Перечин (угор. Perecseny, словацк. Perecany, чеськ. Perecіn, польськ. Pereczyn, рум. Perecin) районний центр Закарпатської області розташований в улоговині Вігорлат-Гутинського хребта, поряд з вершинами Висока (429 м), Кичера (662), Княгиня (758), Ясиня (654), Синаторія (766), Новосільська скеля (766).

У 1902 р. утворилася перечинська римо-католицька громада. Віряни не мали свого храму, тому змушені були відвідувати греко-католицький храм св. Миколая, споруджений на г. Гурка. Лісохімзавод сприяв будівництву римо-католицького костелу св. Августина (вул. Толстого, № 44).

В Перечині варто оглянути бронзовий пам'ятник листоноші Федору Фекете (ск. М. Белень), якого також зображено на барельєфі церкви в селищі Тур*ї Ремети , де він проживав. Пам'ятник знаходиться в сквері на центральній площі міста, а зроблено його на кошти Закарпатської дирекції "Укрпошти".

Греко-католицька церква Св. Миколая, 2003 р. (вул. Толстого, №3) знаходиться майже в центрі міста

Свято - Миколаївський православний храм, побудований в 1769 р. (за інишими даними1763 р. ) на г. Гурка (вул. Івана Франка).

Багато цікавого про Перечин тут

Місто Тячів (угор. Tecso, чеськ. Tiacevo, Tjacevo, Tacovo, Tjacev, рум. Teceu, Teceu Mare) районний центр Закарпатської області розташований у Хустській долині на правому березі р. Тиса. Територія сучасного міста була заселена ще ще у 3 ст. до н. е.

Розвитку міста посприяло його розташування на торговому шляху, який з'єднував Угорщину з Польщею через Яблуницький перевал. Збереглася найдавніша відома печатка з гербом міста Тячева 1608 р.: на срібному тлі - чорний одноголовий орел.

Перший існуючий запис про герб міста датовано 1701 р.

У Тячеві з давніх часів діють три церкви: реформатська, римсько-католицька та греко-католицька. Реформатська церква 15 ст. з годинником на вежі (вул. Незалежності/Леніна, №29).

Римо-католицька церква св. Стефана, 1780 р. (вул. Незалежності/Леніна, №27).

Греко-католицька церква була збудована у 1852 р. (вул.Кошута, №91)

На вулицях Тячева можна також побачити пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя угорському революціонеру Л. Кошуту, танкісту С. Вайді, Ш. Голлоші, обеліск воїнам-визволителям.

Багато цікавого про Тячів тут