З осені 2015го году завів щоденник в зошиті. Ну, для запису подій і думок. Не про все ж вам розповідати? Так ось, добряче підсів! Майже два зошити списав! За цей час деякі записи вже неможливо прочитати, бо вицвіли або розтеклися. Хоча іноді буває перечитую. А оце, перед Новим роком закинув. Думав, позбавився від звички. Та де там?! З'являються думки і події. Так вирішив робити замітки в телефоні. Сподіваюся, набридне. Бо теж накопичиться багато заміток.

А з іншого боку, багато хто веде щоденники. Нічого дивного в цьому нема. Можливо, восени 2017го не було депресії саме через те, що було куди "зливати" потік думок. Все-таки, своєрідна психотерапія. От тільки щоденник це — який-неякий компромат. Навіть в онлайні буває, збовтну чогось зайвого. Тому вже й не знаю як відучитися від написання мемуарів.

Так би й далі сидів вдома — але витягнули надвір. Несподівано, вчора, запропонували екскурсію на місцевий завод з презентацією вакансій. Добровільно-примусово. Вмовляли. Звичайно, повідомив, що ні дизайнер, ні кур'єр тому підприємству не потрібні. Та з іншого боку, промислові екскурсії відвідую нечасто.

Отже, обійшли всю територію заводу. Тепер територію міського заводу знаю на 90%. Хоча б щось нове.
Показали виробництво. Жаль, не можна було фотографувати (ось чому люблю заброшки — фоткай, скільки хочеш). При тому, що на екскрсії було аж два фотографи — з Центру зайнятості, і заводський репортер. «Слющай, абідна, да?!»

Цікаво було подивитись зі сторони. Але приймати участь нецікаво.
Супроводжуючий образився, що ніхто з групи (десь 15-20 осіб) не зацікавився вакансіями. Для себе теж не знайшов нічого підходящого. Вакансії — біля станку, 12-годинний робочий день "на ногах", зарплати так собі.

Такого у нас ще не було: щоб вдома було три ялинки і щоб вони стояли майже місяць. Може до весни простоять? Вони ж штучні — не осипляться. Та й кицька з коте2 ними не цікавляться.

Заінтригував з поїздкою в супермаркет? Треба розкрити тему повністю) В "Ашан" таки з'їздив. Правда, одного рейсу все одно не було. Вдруге скаржитися не став. Хоча мабуть треба було поскаржитись. Так що довелося вдруге чекати. Зате народу було багато — всі сидячі місця в автобусі були зайняті. Маршрут набуває популярності.

Ціни цього разу були не такі заманливі, як під час першого відвідання. Але все одного деякі товари дешевше, ніж в в місцевих  "АТБ" і "Фора".

Збиралися поїхати в величезний супермаркет, поки безкоштовний автобус не відмінили. Але мама злякалась погоди і відмінила плани. Ну, значить, посиджу вдома. Тим паче, мені не звикати.

Зате нарешті виправ шмотки. Так блін, воду вимкнули! Виполаскував вже ввечері.
А ще... попідмітав. Так що провів день з користю. Тепер ще б помитися, а то давно не мився:)

А в супермаркет я й сам можу поїхати.

 Думав, що Флікр кращий за Яндекс.фотки. Але трабли з хостингом бувають і там. От і вір, що світові фотохостинги кращі, ніж російські.
 Добре, що полагодили.

Знайшов, чим заморочитись. Зараз сонячні дні пройшли. На вулиці туман і похмуро. По такій погоді маршрутки вже не пофоткаєш. Мабуть тому захотілось на фотосайті повиставляти координати зйомки. А то вже деякі місця зйомки не можу визначити)

Блін. Вже за...бався. А там фоток тих.
Треба, хоча б розмітити координати для комунальних автобусів.

Несподівана розв'язка історії з працевлаштуванням. Довго розпитували — і передумали. Що маємо: А) Даремно переживав. В)  Даремно підстригся (нічого, скоро волосся відросте — добре, що не поголився налисо). С) Можна сміливо пізно лягати спати і спати хоч до обіду. D) Знову треба шукати роботу.

А знаєте в чому причина? Не сподобалось, що запропонував маршрут без пересадки. Сказали, що швидше буде по-іншому, з двома пересадками. Ну, добре, поїхав би маршрутом, як сказали.

Може, не варто було б писати, щоб не зурочити. Але оскільки вже вихвалявся, що взяли на роботу, напишу.

Ліг спати на 3 години раніше звичного. Спати хотілося. Але цього, як не дивно, недостатньо. Півгодини-годину подрімав. Не спав, а дрімав — начебто у свідомості, але вже показують сни — було де набратись вражень: півдня дивився відео-сталки, ще й вдалося поюзати порносайти. Однак ні заброшки, ні еротика відмовлялись показувати повнометражки, тому прокинувся десь близько 22ї. Послухав радіо (а шо ж ще робити?). Далі не спалося (хоча спати хотілося). Під ранок декілька годин поспав, хоч нічого не снилося. Як не дивно, не дуже відчував недосипання.

Вийшов з дому рано, о 6й ранку. На вулиці темно. На дорогах калюжі. Не видно, де калюжі. Навіть там, де є освітлення, — ліхтарі освітлюють дорогу, а не тротуар (!). Маршрутки виїждають на маршрути(!). Продавці відкривають магазини. На вулицях, як не дивно, є люди.

Маршрутка ледве їхала. Мабуть, вже налаштовуються на обмеження швидкості по населеним пунктам до 50 км/год. Але доїхав вчасно — на роботу приїхав раніше всіх. :)  Поки зачекав, доки всі прийдуть. Потім трохи ввели в курс справи. Тільки збирались дати завдання і... сказали, що роботи мало, тому до завтра можу гуляти.

А нова стрижка наче сподобалась. Хоча моя шапка чомусь не сподобалась (а ви кажете: чого нервуєш?).
Борідку, мабуть, доведеться поголити. На всяк випадок.

Суцільні клопоти! Їздив до Центру зайнятості. А потім в банк закривати рахунок. Це якийсь капєц! Навіть читати оголошення з роботами не став — взяв журнал з собою (чого раніше не робив).

Потім поїхав у банк. А маршрутки нема. Вся Кільцева в заторі. Думаю: напевно, трапилася аварія. Точно — аж два ДТП. Причому біля Жулянського мосту вантажівка перекинулась(!).

Маршрутки довго не було. Тому, коли під'їхала, пасажир, що заходив в маршрутку (такий нетерплячий, як і я — бо маршрутки не було хвилин 40!), відтоптав нові кросівки.

В банку довго возилися: зробили ксерокопії документів. Сказали, що рахунків не два, а один. Сказали, что закрили. Навіть перепитав. Але хз. Пояснив чітко: нарахувань більше не буде, і мені картка не потрібна. Повірю. Але при нагоді все ж треба передзвонити і ще раз запитати.

Далі припікло — бо все-таки довгенько мотався. До лісопарку не доїхав. Довелося відлити в парку. А в парку народу дофіга. Щось ходять підозрілі особистості. Причому подалі від стежок. Так я став подзюрити посеред стежки.

Заїхав на фірму, де оформлювали. Пам'ятаю, що треба було забирати картку в двох банках. Точно: треба їхати ще в один банк. Причому толком не розказали де знаходиться відділеня. Доведеться самому шукати.

Коротше, дибільна контора. Оформлювати трудовий договір ічи трудову книжку не стали — зате повідкривали купу рахунків в банках. Нафіга?!
А ви ще кажете: чому не захотів працювати в тому клятому супермаркеті?