Вчора вперше за хтозна скільки часу подивився телевізор. Влаштував вихідний, бо працювати було влом. Надвечір від нудьги дослідив програму передач на ТБ і, о здивування, знайшов художній фільм "Бамблбі". Оскільки його раніше не показували по телеканалам, вирішив подивитись. Тим паче, в українській озвучці має бути цікавіше, ніж у російській, ще й за гроші.

Кіно відносно нове — 2018 року. Хоча деякі уривки з нього вже бачив на Ютубі. Що сказати... Спін-офф (тобто, передісторія до фільмів "Трансформери"), а це трохи не те, що продовження. Плюс — типово "Амьєріканскій філм": політкорректний, з любовною лінією. Ще й роботів мало (при цьому Бамблбі змінює альтформу аж три рази!), сюжет видається розтягнутим. Та й дивно, як головний персонаж-трансформер вистояв у боях зі зграєю десептиконів. Але треба було подивитись.

А ось що обурило — так це три (якщо не більше) рекламних ролика про "Слуг народу" — і це лише в одному(!) рекламному блоці.

А ви як, дивились "Бамблбі" в кінотеатрі чи на стрімінгових сервісах? І коли востаннє дивились передачі або фільми по тєліку?

Я співаю в цей момент. Холодні ноги, ніс і руки і Скай з його рідною "Тебе це може вбити". З роками голос в мене кращий став, хоч це все одно на рівні закритих кухонних дверей і переляканого кота. Мені не сумно, мені не радісно, просто я немов на порозі чогось мені невідомого. Наче я щось вирішила, але що саме - немаю свідомого уявлення. Та коли співаю я накриваюсь емоціями, які в будні дні всі десь під важким запиленим килимом "надважливих" справ і переживань. Коли співаю я не знаю скільки мені років, хто я,  і який колір мої очей. Немов тимчасово я поза часом і простором. Це наповнює паливом, паливом яке я щедро витрачаю на справи, на мотивацію, на хороші думки. Струм заповнює всі розгублені пазли. Це здорово. Треба частіше так закриватись на кухні. Здибаємось.

Не відношу себе до кавоманів, що п'ють каву по декілька разів на день і не можуть розпочати робочий день без неї. Навіть більше — була непереносимість кави: варто було лише випити — одразу ж нудило. А цього разу вирішив спробувати каву, оскільки розпочався осінньо-зимовий сезон з похолоданнями і сутінковими днями — тож не завадить збадьоритися. І щоб ви думали —організм нормально сприйняв. Ще й нова кава виявилась душе запашною. Зроблена з сублімованої кави з додаванням дрібнозмеленої арабіки. Не пересмажена, ароматна. А з молоком — смакота. Без молока не така смачна.