Синичка
- 31.10.14, 08:43
Тихой мягкою походкой, чтоб детишек не будить, Белый Тигр спешит вдоль улиц – Новый Год опередить. Год придет, а он — на месте, управляет всем уже: Здесь — фонарики развесить, тут — «шары» от Фаберже! Что поделать, коль хозяин должен быть всегда, везде Самым первым, самым быстрым, самым-самым на Земле! Ведь успеть к рассвету нужно всю планету обойти. Все проверить и настроить, чтоб ходило, как часы.
Если малость постараться, Белый Тигр и к нам придет. Нужно только потрудиться и найти к нему подход. Расскажу вам по секрету, ничего не утаю: Белый Тигр порядок любит, обожает чистоту. Выбросим весь хлам из дома, подметем и пыль протрем, С ручек кресел жвачку снимем (не хранить же на потом), Со шкафов достанем вещи, что не носим тыщу лет, Отдадим хорошим людям, что им бестолку висеть.
Как закончили с уборкой, переходим ко столу: Белоснежные салфетки — к хрусталю и серебру. Так, чтоб стол наш мог за милю в окна празднично сиять. Ну и хватит сервировки — начинаем накрывать. Мы приманим тигра мясом, рыбой всяческих сортов, И, конечно, крупной птицей — он поесть всегда готов. В меру выпьем алкоголя, так, чтоб было «комильфо», На десерт орешков всяких, тортик «Птичье молоко»...
На такие-то красоты он придет, сомнений нет, Принесет с собой здоровья, процветанья на сто лет, Распугает и разгонит всех, кто нам мешает жить, Нерадивых подчиненных настращает, приструнит. Будет дом незримой тенью днем и ночью охранять, Чтобы мы могли спокойно видеть сны и сладко спать. Ну а если кто решится вдруг нарушить наш покой, На себя пусть сам пеняет, надо думать головой!
Все готово и накрыто, а в печи пирог стоит, И в шампанском золотистом «ЦИ-энергия» звенит. Если вдруг вам не хватает хрусталя иль серебра, Или рыбы недостаток, не кручиньтесь – ЕРУНДА! Белый Тигр всегда заглянет в двери к тем, кто встрече рад, Даже если в вашем доме мяса вовсе не едят. Бой часов! Возьмем бокалы. Я поздравлю без прикрас. Всем удачи и здоровья! С Новым Годом! В добрый час!
Адрес статьи в оригинале: фэн-шуй.in.ua
У Святому Письмі згадані дві різні жінки – Марія, богобоязлива дівчина, яка удостоїлася великої честі стати матір'ю Ісуса Христа і цариця небесна, вигаданий язичницький божок, культ поклоніння якому зустрічається в Біблії ще з часів пророка Ієремії. Як з'ясувалося, культ цариці небесної нікуди не зник – її свого часу перейменували на діву Марію, придумавши міф про непорочне зачаття і заступництво за людей, що повністю протирічить біблійній оповіді про Марію, мати Ісуса. Марія, мати нашого Господа Ісуса Христа, є найбільш шанованою жінкою в християнському світі. Ангел Гавриїл, посланий від Бога звістити їй про народження Ісуса, промовив: ”Радій, благодатна, Господь з тобою! Ти благословенна між жінками!” (Луки 1:28). Дійсно, бути жінкою, через яку явився у світ наш Господь – це є велика честь. Про красу характеру Марії яскраво свідчить її відповідь Анголу Гавриїлу: “Я ж Господня слугиня: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” (Луки 1:38). Як бачимо, Святе Письмо свідчить про те, що Марія була обрана Богом для виконання важливої місії – явлення в наш світ Спасителя нашого Ісуса Христа, але в той же час вона була такою ж звичайною людиною, як і ми з вами. Трохи нижче ми розглянемо, що ж трапилося в історії християнської Церкви і як повага до матері Ісуса згодом перетворилася в культ. Цариця небесна – вигаданий поганський божок. Як повідомляє Біблія, язичницький культ поклоніння цариці небесної має давнє коріння. За кілька століть до подій, описаних в Євангеліях, іудеї замінили поклоніння Богові поклонінням цариці небесній: "Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені" (Єр. 7:18). Дана традиція настільки міцно вкоренилася в той час серед тогочасного народу Божого, що у відповідь на пропозицію повернутися до поклоніння правдивому Богові пророк Єремія почув таке: "Слова, які ти говорив до нас Ім'ям Господа, ми не слухаємо від тебе, бо неодмінно будемо робити все те, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші "(Єр. 44:16,17). У світлі цього язичницького звичаю проаналізуємо відому всім нам молитву до пресвятої Богородиці: "До кого став кричати, Владичице, до кого вдамся у смутку, аще не до Тебе, Царице Небесна? Хто паче Тебе в нещастя захистить? Почуй благання моє і нахили Своє ухо до зойку моєму! До кого вдамся винний аз, аще не до Тебе, надії та притулку грішних, в надії на милість і щедроти невимовною Твоя? Про Владічіце, Цариці Небесна, Ти мені Мати і надія, Ти мені надія і притулок, покрив, заступлення і допомогу! Цариці моя преблагий і швидка заступниці! " Висновок єдиний – промовляючі подібні молитви є послідовниками стародавніх іудеїв, які обрали молиться до цариці небесної всупереч ясному Божому застереженню проти подібної практики!
Виникає логічне запитання – яким чином ця поганська зараза проникла в християнство? Історія свідчить, що для того, щоб християнізувати культ поклоніння цариці небесної, її перейменували на діву Марію, і відповідно закріпили за нею повноваження, які згідно Біблії належать виключно Богу. Розвиток вчення про мати Ісуса, як Богородицю, отримав поштовх після Ефеського (431р.) і Халкидонського (451р.) Соборів, де мати Ісуса була вшанована титулом “теотокос” (Матір Божа). На Ефеському Соборі, коли виник спір між Несторієм та Кирилом, останній почав називати її саме цим титулом.
Отже, в результаті злиття діви Марії з царицею небесною, християнська традиція отримала псевдо-християнський суррогат – культ поклоніння цариці небесній пресвятій Богородиці. Це, звичайно ж, вплинуло і на богослов'я. Пропоную розглянути висловлювання відомих церковних діячів, синхронно проаналізувавши їх зі Святим Письмом. За словами Іоана Златоуста, “грішники отримують прощення виключно завдяки заступництву Марії”. І це тоді, як в Святому Письмі чітко і недвозначно написано про Ісуса Христа: „І немає ні в кім іншім спасіння, бо під небом немає іншого Імені, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4:12). Ансельм: ”всі спасенні повинні спасатись з допомогою Марії”. На противагу цьому про Ісуса сказано: ”Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євр. 7:25). Згідно слів Лігурія ”люди отримують спасіння лише в тому випадку, якщо вірять в Марію”. Знову ж таки, Ісус Христос в Іоанна 3:16 сказав: ”Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Ще одним твердженням Лігурія є те, що „Марія є заступницею”. Про те, що Ісус – наш єдиний Заступник, написано в 1 Тим. 2:5,6: „Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. Антоній підкріпляв віруючих словами: „якщо Марія за нас, то хто може бути проти нас?” В Біблії дане висловлювання стосується Бога: „Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Рим. 8:31).
Традиція сприймати Марію, як божество, донині збереглася в свідомості багатьох християн. Хоча просто неможливо не помічати явні протиріччя, що виникають в результаті порівняльного аналізу церковних традицій зі Святим Письмом. Важливо зазначити, що так звані явища діви Марії насправді до діви Марії ніякого відношення не мають - справжня діва Марія разом з багатьма померлими праведниками очікує славного воскресіння, яке відбудеться під час пришестя Христа на нашу землю (див. 1 Сол. 4:16-18). Тож у світлі Святого Письма спіритичні явища в Фатімі та інших місцях ідентичні зустрічі царя Саула з нечистим духом, який явився йому під виглядом Самуїла. Отже, в Біблії написано про Божество Отця, Сина і Святого Духа, але не існує ні єдиного тексту про Божество ангелів чи людей! З огляду на бажання повернутися до джерел християнської віри, доречно згадати символ віри "Вірую": шануємо святих, які залишили нам гарний приклад вірності та послуху, тоді як поклоняємося виключно Богу - Отцю Сину і Святому Духу.
В Священном Писании упомянуты две женщины, одна из них Мария, богобоязненная девушка, которая удостоилась великой чести стать матерью Иисуса Христа и царица небесная, вымышленное языческое божество, культ поклонения которой встречается в Библии еще со времен пророка Иеремии. Как выяснилось, культ царицы небесной никуда не исчез - ее в свое время переименовали в деву Марию, придумав миф о непорочном зачатии и заступничестве за людей, что полностью противоречит библейскому повествованию о Марии, матери Иисуса.
Мария, мать нашего Господа Иисуса Христа является наиболее почитаемой женщиной в христианском мире. Ангел Гавриил, посланный от Бога возвестить ей о рождении Иисуса, сказал: "Радуйся, благодатная! Господь с Тобою; благословенна ты между женами" (Луки 1:28). Действительно, быть женщиной, через которую явился в мир наш Господь - это большая честь. О красоте характера Марии ярко свидетельствует ее ответ Ангелу Гавриилу: "се, раба Господня; да будет мне по слову твоему" (Луки 1:38). Как видим, Священное Писание свидетельствует о том, что Мария была избрана Богом для исполнения важной миссии, но в то же время она является таким же смертным человеком, как и мы с вами. Немного ниже мы рассмотрим, что же случилось в истории христианской Церкви и как уважение к матери Иисуса впоследствии переросло в культ.
Царица небесная – вымышленное языческое божество. Как повествует Библия, языческий культ поклонения царице небесной (богине неба) имеет древние корни. За несколько столетий до событий, описанных в Евангелиях, иудеи заменили поклонение Богу поклонением царице небесной: "Дети собирают дрова, а отцы разводят огонь, и женщины месят тесто, чтобы делать пирожки для богини неба и совершать возлияния иным богам, чтобы огорчать Меня" (Иер. 7:18). Данная традиция настолько прочно укоренилась в то время среди народа Божия, что в ответ на предложение вернуться к поклонению истинному Богу пророк Иеремия услышал следующее: "Слова, которые ты говорил нам именем Господа, мы не слушаем от тебя; но непременно будем делать все то, что вышло из уст наших, чтобы кадить богине неба и возливать ей возлияния, как мы делали, мы и отцы наши, цари наши и князья наши" (Иер. 44:16,17). В свете этого языческого обычая проанализируем известную всем нам молитву к пресвятой Богородице: "К кому возопию, Владычице, к кому прибегну в горести моей, аще не к Тебе, Царице Небесная? Кто паче Тебе в несчастиях защитит? Услыши стенание мое и приклони ухо Твое к молению моему! К кому прибегну повинный аз, аще не к Тебе, упованию и прибежищу грешных, в надежде на неизреченную милость и щедроты Твоя? О Владичице, Царице Небесная! Ты мне Мати и надежда, Ты мне упование и прибежище, покров, заступление и помощь! Царице моя преблагая и скорая заступнице!" Вывод один – произносящие подобные молитвы являются последователями древних иудеев, которые избрали молится к царице небесной вопреки ясному Божьему предостережению против подобной практики!
Напрашивается логический вопрос – каким же образом эта языческая зараза проникла и в христианство? История свидетельствует, что для того, чтобы христианизировать культ поклонения царице небесной, именовали ее девой Марией, и соответственно, закрепили за ней полномочия, которые, согласно Библии, принадлежат исключительно Богу. Развитие учения о матери Христа, как Богородице, получило импульс после Ефесского (431 г.) и Халкидонского (451 г.) Соборов, где Мария была отмечена титулом "теотокос" (Матерь Божья). На Ефесском Соборе, когда возник спор между Несторием и Кириллом, последний начал называть ее именно этим титулом.
Итак, в результате слияния девы Марии с царицей небесной, христианская традиция получила псевдо-христианский суррогат - культ поклонения царице небесной пресвятой Богородице. Это, конечно же, повлияло и на богословие. Предлагаю рассмотреть высказывания известных церковных деятелей, синхронно проанализировав их со Священным Писанием. По словам Иоанна Златоуста, "Грешники получают прощение только благодаря заступничеству Марии". И это тогда, как в Писании четко и недвусмысленно написано об Иисусе Христе: "Ибо нет другого имени под небом, данного человекам, которым надлежало бы нам спастись" (Деян. 4:12). Ансельм сказал: "Все спасенные должны спасаться с помощью Марии". В противоположность этому об Иисусе говорится: "Посему и может всегда спасать приходящих чрез Него к Богу, будучи всегда жив, чтобы ходатайствовать за них" (Евр. 7:25).Согласно словам Лигурия "Люди получают спасение лишь в том случае, если верят в Марию". Опять же, Иисус Христос в Евангелии от Иоанна 3:16 сказал: "Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную". Еще одним утверждением Лигурия является то, что "Мария является заступницей". Апостол Павел же сказал, что Иисус – наш единственный посредник: "Ибо един Бог, един и посредник между Богом и человеками, человек Христос Иисус, предавший Себя для искупления всех" (1 Тим. 2:5,6). И апостол Иоанн говорит в своем первом послании: "Дети мои! сие пишу вам, чтобы вы не согрешали; а если бы кто согрешил, то мы имеем ходатая пред Отцом, Иисуса Христа, праведника; Он есть умилостивление за грехи наши, и не только за наши, но и за грехи всего мира" (1 Ин. 2:1,2). Антоний подкреплял верующих словами: "Если Мария за нас, то кто может быть против нас?" В Библии данное высказывание относится к Богу: "Если Бог за нас, кто против нас?" (Рим. 8:31).
Традиция воспринимать Марию, как божество, доныне сохранилась в сознании многих христиан. Хотя просто невозможно не замечать явные противоречия, возникающие в результате сравнительного анализа церковных традиций со Священным Писанием. Важно отметить, что так называемые явления девы Марии на самом деле к деве Марии никакого отношения не имеют – настоящая дева Мария вместе с многими умершими ожидает славного воскресения, которое произойдет во время пришествия Христа на нашу землю (см. 1 Фес. 4:16-18). Поэтому в свете Священного Писания спиритические явления в Фатиме и других местах идентичны встрече царя Саула с нечистым духом, который явился ему под видом Самуила.
Примечательно, что в Библии написано о Божественности Отца, Сына и Святого Духа, но не существует ни единого текста о Божественности ангелов или людей! Учитывая желание вернуться к истокам христианской веры, уместно вспомнить символ веры "Верую": чтим святых, которые оставили нам хороший пример верности и послушания, тогда как поклоняемся исключительно Богу – Отцу Сыну и Святому Духу.