У Святому Письмі згадані дві різні жінки – Марія, богобоязлива дівчина, яка удостоїлася великої честі стати матір'ю Ісуса Христа і цариця небесна, вигаданий язичницький божок, культ поклоніння якому зустрічається в Біблії ще з часів пророка Ієремії. Як з'ясувалося, культ цариці небесної нікуди не зник – її свого часу перейменували на діву Марію, придумавши міф про непорочне зачаття і заступництво за людей, що повністю протирічить біблійній оповіді про Марію, мати Ісуса.      Марія, мати нашого Господа Ісуса Христа, є найбільш шанованою жінкою в християнському світі. Ангел Гавриїл, посланий від Бога звістити їй про народження Ісуса, промовив: ”Радій, благодатна, Господь з тобою! Ти благословенна між жінками!” (Луки 1:28). Дійсно, бути жінкою, через яку явився у світ наш Господь – це є велика честь. Про красу характеру Марії яскраво свідчить її відповідь Анголу Гавриїлу: “Я ж Господня слугиня: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” (Луки 1:38). Як бачимо, Святе Письмо свідчить про те, що Марія була обрана Богом для виконання важливої місії – явлення в наш світ Спасителя нашого Ісуса Христа, але в той же час вона була такою ж звичайною людиною, як і ми з вами. Трохи нижче ми розглянемо, що ж трапилося в історії християнської Церкви і як повага до матері Ісуса згодом перетворилася в культ.      Цариця небесна – вигаданий поганський божок. Як повідомляє Біблія, язичницький культ поклоніння цариці небесної має давнє коріння. За кілька століть до подій, описаних в Євангеліях, іудеї замінили поклоніння Богові поклонінням цариці небесній: "Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені" (Єр. 7:18). Дана традиція настільки міцно вкоренилася в той час серед тогочасного народу Божого, що у відповідь на пропозицію повернутися до поклоніння правдивому Богові пророк Єремія почув таке: "Слова, які ти говорив до нас Ім'ям Господа, ми не слухаємо від тебе, бо неодмінно будемо робити все те, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші "(Єр. 44:16,17). У світлі цього язичницького звичаю проаналізуємо відому всім нам молитву до пресвятої Богородиці: "До кого став кричати, Владичице, до кого вдамся у смутку, аще не до Тебе, Царице Небесна? Хто паче Тебе в нещастя захистить? Почуй благання моє і нахили Своє ухо до зойку моєму! До кого вдамся винний аз, аще не до Тебе, надії та притулку грішних, в надії на милість і щедроти невимовною Твоя? Про Владічіце, Цариці Небесна, Ти мені Мати і надія, Ти мені надія і притулок, покрив, заступлення і допомогу! Цариці моя преблагий і швидка заступниці! " Висновок єдиний – промовляючі подібні молитви є послідовниками стародавніх іудеїв, які обрали молиться до цариці небесної всупереч ясному Божому застереженню проти подібної практики!

     Виникає логічне запитання – яким чином ця поганська зараза проникла в християнство? Історія свідчить, що для того, щоб християнізувати культ поклоніння цариці небесної, її перейменували на діву Марію, і відповідно закріпили за нею повноваження, які згідно Біблії належать виключно Богу. Розвиток вчення про мати Ісуса, як Богородицю, отримав поштовх після Ефеського (431р.) і Халкидонського (451р.) Соборів, де мати Ісуса була вшанована титулом “теотокос” (Матір Божа). На Ефеському Соборі, коли виник спір між Несторієм та Кирилом, останній почав називати її саме цим титулом.

     Отже, в результаті злиття діви Марії з царицею небесною, християнська традиція отримала псевдо-християнський суррогат – культ поклоніння цариці небесній пресвятій Богородиці. Це, звичайно ж, вплинуло і на богослов'я. Пропоную розглянути висловлювання відомих церковних діячів, синхронно проаналізувавши їх зі Святим Письмом. За словами Іоана Златоуста, “грішники отримують прощення виключно завдяки заступництву Марії”. І це тоді, як в Святому Письмі чітко і недвозначно написано про Ісуса Христа: „І немає ні в кім іншім спасіння, бо під небом немає іншого Імені, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії 4:12). Ансельм: ”всі спасенні повинні спасатись з допомогою Марії”. На противагу цьому про Ісуса сказано: ”Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євр. 7:25). Згідно слів Лігурія ”люди отримують спасіння лише в тому випадку, якщо вірять в Марію”. Знову ж таки, Ісус Христос в Іоанна 3:16 сказав: ”Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Ще одним твердженням Лігурія є те, що „Марія є заступницею”. Про те, що Ісус – наш єдиний Заступник, написано в 1 Тим. 2:5,6: „Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. Антоній підкріпляв віруючих словами: „якщо Марія за нас, то хто може бути проти нас?” В Біблії дане висловлювання стосується Бога: „Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Рим. 8:31).

     Традиція сприймати Марію, як божество, донині збереглася в свідомості багатьох християн. Хоча просто неможливо не помічати явні протиріччя, що виникають в результаті порівняльного аналізу церковних традицій зі Святим Письмом. Важливо зазначити, що так звані явища діви Марії насправді до діви Марії ніякого відношення не мають - справжня діва Марія разом з багатьма померлими праведниками очікує славного воскресіння, яке відбудеться під час пришестя Христа на нашу землю (див. 1 Сол. 4:16-18). Тож у світлі Святого Письма спіритичні явища в Фатімі та інших місцях ідентичні зустрічі царя Саула з нечистим духом, який явився йому під виглядом Самуїла. Отже, в Біблії написано про Божество Отця, Сина і Святого Духа, але не існує ні єдиного тексту про Божество ангелів чи людей! З огляду на бажання повернутися до джерел християнської віри, доречно згадати символ віри "Вірую": шануємо святих, які залишили нам гарний приклад вірності та послуху, тоді як поклоняємося виключно Богу - Отцю Сину і Святому Духу.