Миті березневі, туманні...
- 13.03.13, 16:15
P.P.S Зняли мою улюблену кімнату з видом на Великий Верх, так він, паразит показався аж ввечері в останній день, а то все у хмарах ховався...Тільки Гембу піймала:
Люблю разноцветные таблетки... их веселее принимать) почему-то лечебные всегда серо-бело-желтоватые...а вот восстанавливающие - веселые:
Оранжевые, большие - витаминки...
Коричневые, маленькие - гепатопротектор...
Серо-зеленые - травы от гипотонии...
Дневная маршрутка. Без напрягов, полупустая.Заходят трое школьников. Двое(малчык-девацька, мило целууцца) - предвыпускники, один - совсем ребенок, лет 11-12.
Доходя до средины маршрутки, мальчик, очень натуральным голосом гнусливого дебила, начинает вещать на всю маршрутку:
- Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться! Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться! Я лучше постою... потому что ... Папа сказал, что у меня геморрой и мне - нельзя садиться!
Взрослые, от неожиданности , начинают ржать. Малчык(сапсем дытына) продолжает подобные речи , только на другие темы, в совершенно естественном стиле. И постепенно складываеться впечатление, что мальчик - умственноотсталый. Когда он заявлет(спокойно), что в маршрутке дует, ветер и может пойти дождь и ... раскрывает при этом зонтик.... кака-то тетка не выдерживает и делает ему замечание, приговаривая, что он может выколоть себе или окружающим глаза...
Тут раздаеться фраза(подчеркиваю, из уст 12-летнего мальчика):
- "Тетя, не трогайте меня. Я - ИДИОТ!"(совершенно обыденным тоном).
Тетя(успокаивающе): "Да не может быть! такой красивый мальчик..."
красивый мальчик начинает совершенно по-идиотски хихикать ей в лицо. Тетя отворачиваеться и через 5 мин выходит.
Тут мальчик возвращаеться в свою(!) компанию из 3-х и они начинают ржать, обсуждая случившееся. Совершенно осмысленно ржать.
После ржания...
Начинают "говорить о своем"... и тут до меня доноситься(рядом сидел) фраза "кидалаво на ипотеке". Согласитесь, из уст несовершеннолетних, не очень привычная.
Прислушиваюсь... Наш "идиот" рассказывает друзьям совершенно реальную(!) схему настоящего кидалова на ипотечных договорах(с использованием усыновления и опекунских советов). При этом употребляються термины, известные далеко не всем очень взрослым дядинькам и тетинькам... Друзья очень проффесионально обсуждают ньюансы дела.
Еще раз повтрояю, речь идет о 12-летнем ребенке и его 14-15 летних друзьях.
Дык вот я и думаю...
назвалси я идиётцем...
но новое поколение - лехко переплюнуло меня.
Сьогодні вранці годині о 6 ранку я прокинулась від дикого собачого гавкоту під вікном. На вікні в позі "бойового кота" (хвіст трубою, шерсть дибки) стояли обидві мої бандітки, а під вікном заливалася гавкотом дуже вагітна собака незрозумілого походження.
Поки я прокидалась під вікном розпочалися "розборки" - собаку як виявилось привела з сусіднього ринку жіночка давно відома своєю неадекватною любов"ю до бродячих собак. Дві пригодовані нею зграї жителі нашого і сусідніх будинків з великими труднощами прибрали - першу забрали в Бородянку, а другу просто потруїли.
Теперішня ідея взагалі виходить за будь-які рамки - привести і поселити суку яка ось-ось ощениться під вікнами будинку в трьох метрах від дитячого майданчика. Її аргументи - на ринку собаці небезпечно, торговці грозяться собак потруїти, ще й зима скоро, а тут її можна поселити в підвальчику під сходами (ги-ги ключі у мене). А те що вона на кішок гавкає - то приберіть кішок з вікна...А те що сука з цуценятами поруч з дитячим майданчиком, це бомба уповільненої дії (діти 100% полізуть до цуценят, а сука 100% їх цапне) - дивіться краще за дітьми...І взагалі якщо ми хочем щоб вона собаку прибрала то маєм дати їй гроші на перетримку, корм і подальшу стерелізацію...
Результатом розмови стала клятва всіх жильців перших трьох поверхів що якщо собака лишиться тут то вона до завтра не доживе...і чарівним чином через півгодини собака таки зникла...
- Ну, не пуха ни пера
- К черту!
Шурхіт кроків, голоси, якісь грюки - глядачі розсаджуються по залі....Страшенно хочеться виглянути і подивитись хто прийшов...але не можна...Примощуюся зручніше, бо сидіти ще хвилин п"ять і відчуваю крізь костюм тепло партнерів...Посміхаюся думці що я сижу поміж двох Марій, і досі про це не думала....Тримаю руки щоб не так трусились з переляку і відчуваю як нервує все наше коло...Вступне слово, темрява, і нерви побоку і починаєм...
Дивне відчуття партнерства і єднання...тобто коли вас двоє це просто, а коли восьмеро? Звісно все це досягається поступово вправами і заняттями, але включаеться воно раптово і тоді достатньо погляду чи руху щоб порозумітися...і тоді бачиш як грані знайшли собі відповідники і таку кострукцію важко буде розламати...
Ми зібралися майже випадково...майже, бо нічого в світі випадкового насправді не буває...що нас звело таких різних разом - досі не знаю, розподіл по віку від 20 до 30 років, по роду занять від кандидата наук з металургії та аспіранта з електроніки до художника-постановника і міма...Але ми вже майже три роки зіспівуєм голоси і притираєм характери (а гурт з десятку дівчат - це м"яко кажучи гремуча суміш)...У кожної з нас своє життя і я би не сказала що ми ставим наш гурт на перше місце, але в той же час і суттєво підлаштовуєм своє життя під потреби спільної справи...
Кожна з нас настільки багатогранна що диву даєшся і ще дивніше як ці всі грані в результаті складаються в єдине ціле і доповнюють одна-одну...і люди які не вміють притиратися самі відсіюються, а ті хто відчув вже цей зв"язок - повертаються не зважаючи ні на що....І поступово бачимо як у нашої спільної фігури також виявляються одна за другою все більше і більше великих і спільних граней...і з кожною новою "нашою" людиною їх стає все більше...