Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он... вот тогда я Встану из могилы — Подымусь я и достигну Божьего порога, Помолюся... А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой, В семье вольной, новой, Не забудьте — помяните Добрым тихим словом.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Цікаво а де хоч раз Шевченко згадав "Украйну" ?
Навіть простий переклад вірша, зроблений росіянами доказує (порівнюючи з українською версією) про їх прагнення знищити будь-яку згадку про Україну, або Вкраїну.
Назви "Вкраїна" і "Україна" понад кілька століть використовувалися, як синоніми задля позначення території Русі, "в країні", або "у країні". Але назва Вкраїна розвіює моментом міф про "Окраїну Русі", бо те що "У" можна сприйняти, як "О" це ще можливо - а от "В", як "О"... Тут російські пропагандисти не придумали нічого кращого аніж змінити переклад вірша, а текст на Украйну...
Добровольческая песня (Мы смело в бой пойдем...)
Автор не установлен Слышали деды - война началася, Бросай своё дело, в поход собирайся. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую. Рвутся снаряды, трещат пулемёты, Скоро покончим с врагами расчёты. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую. Вот показались красные цепи, С ними мы будем драться до смерти. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую. Вечная память павшим героям, Честь отдадим им воинским строем. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую. Русь наводнили чуждые силы, Честь опозорена, храм осквернили. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую. От силы несметной сквозь лихолетья Честь отстояли юнкера и кадеты. Мы смело в бой пойдём за Русь святую, И, как один, прольём кровь молодую.
Белой акации гроздья душистые
Автор: А. Пугачев Белой акации гроздья душистые Вновь аромата полны Вновь разливается песнь соловьиная В тихом сиянии чудной луны Помнишь ли лето ? Под белой акацией Слушали песнь соловья Тихо шептала мне чудная, светлая Милый, поверь мне! Навек твоя! Годы давно прошли, страсти остыли Молодость жизни прошла Белой акации запаха нежного Верь, не забыть мне уже никогда 1916 Комментарий: Добровольческая песня известна была в СССР как песня гражданской войны «Смело мы в бой пойдем за власть Советов...». Как и многие песни, она была переделана красными и усилиями пропаганды (ценность которой, необходимо признать, большевики понимали лучше других) зазвучала по стране. К сожалению, нет точных сведений об авторе этого варианта, более того вопрос о происхождении песни несколько запутан. По одной из версий эта песня появилась в начале Первой Мировой и повествовала о борьбе с германцем. Позже она была переделана в «белую», а позже и в красную. По другой же версии, эта песня – по крайней мере её музыка – возникла из романса приведённого выше. Он-то и есть настоящий романс «Белой акации гроздья душистые», к сожалению, почти забытый ныне и вытесненый песней Баснера – Матусовского. И, кстати сказать, вот он и был чрезвычайно популярен в частях Белой армии, а не песни про «поручиков Голицынских».
(По-русски читать тут)
У Києві паніка. Київ напівбезлюдний. Тобто на вулицях вдвічі-втричі
менше людей, ніж звичайно. Третина позакривала обличчя масками або шаликами, як
студенти на стрьомних акціях. Молодь, причому, теж.В метро на "червоній лінії" можна спокійно зайти і сісти. З Києва не випускають автобуси. Пан Орест Васкул запросив мене до Ясногородки
на 40 днів по його сину Петру. Я б туди і не потрапила, якби не Андрій Мохник і
"свободівці" - дісталася у їхній машині.
У Тернополі, кажуть знайомі, майже у кожній родині є хворий на грип. Ці хворі,
звісно, не помирають, але все одно дуже страшно. Люди на власні очі бачили
літаки, які розбризкують щось над містом. Ну, хто не бачив літак - гвинтокрил
бачив точно.
Скажіть мені чесно: ви вірите у свинячий грип?
У Києві, згідно офіційних заяв, ЖОДНОГО випадку цієї хвороби. По Україні
смертність така сама, як щороку в осінній період. Восени завжди лютує грип, і
від його ускладнень на країну завжди помирає кілька десятків людей.
Ні - ходять у масках, як відвідувачі в реанімації. Не думала, що наш народ так
сильно залежить від "зомбоящика".
З епідемією звичайного грипу теж слід боротися, і честь і хвала тим, хто це
робить. Але ця паніка...
Якщо це зробив Ющенко, щоб зірвати вибори (а схоже, бо почалося з відданих йому західних областей, де людей, померлих від звичайного грипу, легше записати як жертв "свинячої" епідемії), то я йому аплодую. Юля показала, що здатна зібрати Майдан. А Ющенко, який до боротьби зі страшною епідемією вже чомусь залучив і армію, - що не впустить автобуси до Києва. Бо якщо їх не випускають - мабуть, не впускають теж. А що? А у нас свобода слова. Пиши і кажи, що хочеш. А майдани збирати зась. І толерантний політкоректний Захід цього разу мовчатиме у марлеву масочку, бо епідемії вони бояться ще більше за нас. Якщо це справді геніальна задумка Ющенка, щоб не пустити до влади Тимошенко і Януковича, доречно його підтримати і щосили сіяти паніку. А ну, ховайтеся по хатах! У Києві вже бачили шпигунів, які розприскують свинячий грип із балончиків.
Джерело: http://bilozerska.livejournal.com
Издававшаяся во Львове газета "Хвиля" за 6 сентября 1939 г. Заголовки: "Налёт 30 польских бомбардировщиков на Берлин", "Линия Зигфрида прорвана в 7 местах", "Немецкие войска в панике убегают", "Французские войска вторглись в бассейн Саары". В прочих польских газетах того беспокойного сентября - аналогичные объявления...