Я хочу бути твоЄю зорею,
У небі очей твоїх блиском горіти.
У серці твоЄму палати свічею,
У долі твоЇй ясним сонцем світити.
Я хочу душевним крилом твоїм бути,
І сни твої мрією розфарбувати.
Печаль і тривогу вчорашню забути,
Та світлом любові тебе огортати.
Я хочу до Бога молитву зносити,
За те, що ти є, Йому вдячність складати.
І благословення у Нього просити,
У руки Його нашу мрію віддати.
Часу торкнулись насичені дні, Дощ прохолодний зі спогадів зник - Вересень знову всміхнувся мені, Цей невгамовний завжди мандрівник.
Осені ніжної рідкісний дар Фарби приємні – палітра його. Сонце дістав із задимлених хмар, Нишком проник до серденька мого.
Хитро розкидав привабливих мрій, Так ненавмисно, немов би той лис… Ніколи більше ходити сумній, Теж посприяв – позитиву приніс. Листя осіннього жовтий вогонь Тішить, немов зігріває в думках, Я потрапляю у справжній полон – Знов олівець та папір у руках...Сильва Яна на сервере Стихи.ру
