От і не пускають наших громадян до Російської Федерації. І що головне не пускають без видимих на те причин. Я щось не пам’ятаю, щоб пан Жулинський вирізнявся якоюсь особливою критикою всього російського, або дозволяв собі заяви аналогічні Жиріновському, Затуліну чи Дугіну. Російська Федерацція, бачите вирішила нам відімстити, бо ми не пустили на свою територію вище згаданих діячів. Але якщо добре згадати, то в приватних справах воини все ж приїжджали. На похорони Кушнарьова, відвідати рідних, які у них чомусь живуть в Україні. От і наш пан Жулинський вирішив відпочити в Петербурзі, сходити, знаєте, в Ермітаж. Але не судилося раднику Президента, не цього разу. Нема толерантності з боку наших сусідів.

Ну шо, схоже що всі, хто встиг понакладати собі у штани через маньоври Внутрішніх Військ зробили це дарма.

А друге, я переконаний (стверджую), що перемога Помаранчевої Революції таки дійсно відбулась, оскільки:

1. Чесні та прозорі вибори. Вже раз було, схоже, що наступні вибори також можуть відбутись на пристойному рівні.
2. Свобода. Декілька місяців демонстрацій, мітингів й інших майданів під ЦВК, КС, ВР і ніхто нікого дубінками не розганяв (як це неодноразово було під час правління ЛД. Кучми, або як це відбувається із «маршами незгодних» у сусідів).
3. Свобода слова. Схоже, що ЗМІ почали брехати «під власну дудочку». Централізоване впровадження темників вже не відбувається.
4. Економіка. Економіка розвивається, не дивлячись на підвищення цін на газ та на різні «кризи».

Ну і взагалі, не все так погано, як нам це нав'язують різні політ-технологи.

 Юрко Буревій у своєму пості http://blog.i.ua/user/409635/16968/ розмірковує про комуністів в окремо взятому Полтавсьму селі. Дивно мені, як ідеологія, яка в своєму принципі є вичерпаною, може існувати в порядній європейській державі, якою я б хотів хотів вважати Україну. Та мало того, що ця ідеологія ще існує, має своїх послідовників, вона ще рветься до влади. Мені це дивно. Чому? Поляснюю.

На мою думку комунізм у своєму кінцевому ідеаольному варіанті аж надто нагадує первісно-общинний лад. Той же загальний котел, до якого всі щось кидають, і кожен за потребою собі щось звідти бере. Є один вождь зі своє свитою, жерцями і т.д. Всі поклоняються одному божку чи духам предків... Тут мені може багато хто заперечити, мовляв "не може бути при комунізмі божків чи  духів предків!!!". Почекайте. А як же ттовариш Ульянов-Лєнін, який по сьогоднішній день лежить мумією на площі в гранітному саркофазі, ідоли якого стоять бо містах і селах України. А члени політбюро, маразматичні і нікому не потрібні виступи яких старше від мене покоління змушене було знати, щоб просунутись по службовійдрабині за часів "розвинутого соціалізму". а вигнання "невірних" зі стада, о то й і ритуальні вбивства...

Проте. Ера первісно-общинного ладу минули тисячі років тому. Певне її відновлення в Європі зазнало фіаско. То чому наші люди далі хочуть за інерцією відродити цей лад?

Наскільки я можу пам'ятати цей період "побудови комунізму", то для мене він асоціюється з дефіцитом, чергами, пригнобленням людської гідності, знищення "невірних". З історії відомі факти: Розстріляне відродження, Голодомор, "врагі народа", яких було більше ніж самого "народа", брєжнєвський застій, тотальна русифікація, знищення національної ідентичності (до сьогодні маємо верству населення, яку називають "хохлами", "малоросами").

Можливо, мені хтось раціонально пояснить, чогму ми повинні повертатись до такого минулого, що воно нам принесе.

Щодо репліки університетського викладача "Комунізм — не така вже й погана ідеологія, просто вона потрапила не в ті руки". А де комунізм призвів до розквіту суспільства? Багато хто скаже, що Китаї. Але ж в Китаї економічний розвиток став можливим лише із запровадженням капіталістичних відносин. то про який комунізм може йти мова. Крім того в Китаї мжна спостерігати такі ж типові для тоталітарної держави переслідування "незгідних", політичні репресії.

Чи таке иайбутнє потрібно для прийдешніх поколінь в Україні? Чи, можливо, краще жити в демократичній державі європейського зразка? Остання система також має свої недоліки, до яких ставлюсь трохи упереджено. Але все ж це той вектор, який повинно прийняти суспільство в нашій країні. Але це тема окремої розмови.

Випадково натрапив на дуже актуальну і цікаву статтю на Вікіпедії.

Охлократія - грец. , лат. Ochlocratia; від грец. (лат. Ochlos) - натовп, маса і грец. (лат. Cratia) — влада. Одна з крайніх форм демократії, влада нижчих, декласованих верств та прошарків населення.


Читати далі.

Новини вже немає сил дивитися. Зрозуміти нереально, переварити також. Шкода, що стільки звичайних людей почуваються дурнями... Коли це все скінчиться...