хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «військове»

"Даві іх бл..." (с) (майже як при захопленні "Яні Капу")

Звісно, коментарі мовою орігіналу. 
Путіністи більше не радіють блокуванням ютуба, атакам на українські міста і іншим гидотам, якими вони щодня паскудили і срали світу. Тема одна - настання під Курськом. Ось що означає вчасно отримати п.дюлей.
- Даві их блдь...
- Из обращения жителей Суджи, история не без комизма: жители Гуево переплывают речку на лодках, бегут через леса и болота, где "по ним стреляют"
===
Село Борісовка у Білгородській області -
У Штабі в розгубленості і не знають, куди супротивник рухатиметься далі, на село Вербове, або село Борисовка. На обидва села наших хлопчиків в трусиках не досить.

Открыт еще один фронт.
- Кокошенков, я предлагаю перебросить в деревню Борисовка отряды Пыни, эти бабки даже нам надоели. Хайль Путлер!
- Штош. Пора подключать девочек в топиках. Иначе,да,пида
- Жертва украинской агрессии из Суджи рассказывает: "Вломились люди в военной форме, отобрали все ценности и электронику, жену и собаку изнасиловали, меня изнасиловали, сняли унитаз, а, потом, один из них говорит, - Валить надо, сейчас укры придут."
===
Під Курськом збувається найгірший кошмар ватанів – зараз до їхньої обдертої хрущовки під'їде танк НАТО і вимагатиме віддати із заскленого балкона рулон лінолеуму, лижі «телехани», дране крісло, баночки із засохлою на дні землею, чайний гриб та підшивку "Наука та життя".

- А сушеных подлещиков в наволочке? Неужто не потребуют?
- Они великодушно разрешат оставить их себе, они же не изверги какие.
- НАТО борзеет. Могут и толчок сломать!
===
Одного разу ЗСУ дійдуть до путінських сховищ ядерної зброї, відкриють важку герму і побачать усередині тільки якийсь смердючий бруд, старе крісло, зламані лижі, раму велосипеда "Піонер", дембельский альбом і іржаві гантелі.
- И туалеты без унитазов.
===
Генерал-депутат Гурульов сьогодні проспався і заявив, що захоплені українцями території швидко повернути не вийде, додавши у кінці ПОТРІБНО ТВЕРЕЗО ДИВИТИСЯ НА СИТУАЦІЮ
- Квадратный круг, сухая вода, трезвый Гурулёв



Ще трохи трампізму.


Але кажу вам ще та ще. Пам"ятайте, що політика, а особливо вйна - речі важко прогнозовні. Якщо я у своєму часописі щось "прогнозую", то се точно не моє. А перепост.
Ну це ж вам не лото у футбол.
І чия держава повторить долю "Тітаніка" чи "Курська" не знаю.


 
А взагалі, я ще не зрозумів мету вторгнення у курську область. Чи то "зробити шороху". Чи то взяти під себе атомну електростанцію. Чи (що мабуть більш доцільно) просто рейд через руйнування тилових коммунікацій.

"Ви нє вєрньотєсь целимі". Та "Поєзжайтє умірать".

Лєжат тисячі тел, рєбят рвьот. Аносувати не буду. Бо самого буде рвать. Невже тут без перебільшень?



Як мамки та жінки гнали на фронт дітей та чоловіків.

"И подзаработаешь, и героем будешь, и сын будет гордиться". Истории мужчин в России, которых матери и жены заставляли идти на войну

Але чому ми мусимо відступати, а не орки?

 ....ситуація в районі Кринків "трохи не така критична, як її інтерпретують деякі медіа і блогери".

"Ключовий наш меседж такий: сили оборони України продовжують виконувати бойові завдання на лівобережжі Дніпра. Зокрема і в районі населеного пункту Кринки", – наголосив Лиховій.

Однак, за його словами, більшість основних позицій ЗСУ в селі було зруйновано вщент унаслідок інтенсивного комбінованого і тривалого вогневого впливу противника.

"Саме село перетворилося на груду каміння, воно повністю знищене ворожими обстрілами. Це вже давно не населений пункт, це місце, у якому фактично неможливо тримати оборону", – розповів речник.

Водночас він зауважив, що українські військові й далі перебувають на плацдармах на лівому березі Дніпра.

"Окрім Кринок, маємо інші плацдарми, і бойова робота на лівобережжі Дніпра продовжується", – пояснив Лиховій.


Після теракту в лікарні...

...у Запоріжжі дещо порідшали повітряні тривоги. Можливо орки побачили, що не на користь їм пішло. 
Бачів у просторі інету чутки. Немов керівництво переносило ставку за межі Київа та з собою прихопило частину ППО. бо раніше будь які ракети перехоплювали, Навіть ті що йшли по кривій, а тут по прямій та без проблем. Мабуть абсурд, для чого Ставку переносити? У Київі ненадійне метро-укриття?
Не спешіть вірити та панікувати. Бо паніка паганий помічник.
Чи можливо ризикнули перекинути ППО проти КАБів на фронт?

До речі. Колишній президент Росії, а нині заступник голови Ради безпеки РФ Дмітрій Медведєв закликав російську владу готуватися до захоплення всієї території України після того, як Москва та Київ підпишуть мирний договір і нібито завершать війну.

У своєму пості в він заявив, що Росії категорично не вигідно ставити військові дії на паузу та підписувати мирну угоду.

«Навіть підписавши папери і прийнявши поразку, частина радикалів, що залишилася, після перегрупування сил рано чи пізно повернуться до влади, що надихається західними ворогами Росії. І тоді настане час остаточно розчавити гадину. Вбити довгий сталевий цвях у кришку труни бандерівської квазідержави. Знищити залишки її кривавої спадщини і повернути землі в лоно землі руской», - пише він.


Чи є сенс домовлятись?

1941. 22.06 - 30.06. Просто на пам"ять.

В серпні 1941 до сім"ї одного з моїх дідусів прийшли хлопці з НКВС, дали дві години на збори, більше не його не бачили. У час перебудови дали запит у відповідні архіви. Вивезли у Казахстан через "МОЖЛИВІСТЬ співпраці з ворогами", де у березні 1942 року помер від застуди на "тимчасовому засланні", працюючи у якомусь гірничо-переробному предприємсті. Похований у м. Алма-Аті.
Інший дід, ветеран, воював на Ленградському фронті у складі обслуги  гаубичної гармати. Помер у 2010 році в Енергодарі.

Непередбачувані ходи та жахи війни.

Все змінюється, не завжди встигаємо слідкувати за часом.
Війна та політика важко прогнозуються. Ну тобто у політиці не знаєш коли та хто тобі допоможе, а коли та хто нападе чи дасть підніжку. Як бачите "брати"-вони такі, що твій дім зруйнують. А "небрати" можуть іноді допомогти

. "Брати" планували знищити Україну ще при Кучмі. Почавши з розподілу флоту та Тузли. Потім проксі-захоплення Криму, потім концентрація військ всрф на всьому кордоні. Досить безглузда міркувати, що тупін воює лише за Донбас чи Крим. Російський імперіалізм воює за все, до чого дотягнеться. Просто одночасно таке робити незручно. Україна та Грузія йому більше актуальні. Поки не опинились у ЄС та НАТО. Потім їх знищити буде неможливо.  

Сама війна прогнозується, але тяжко прогнозується сам хід війни. Діапазон від перемоги до всьо пропало. Воюючі сторони завжди щось не передбачають, не прораховують. Тому, жодна війна взагалі не йде за планом. То успішний наступ, то не зовсім успішний контрнаступ. Виявилось, що дарма танки просили та давали, бо проти дронів (сама свіжа зброя часу) бронетехніка мало чого варта. А найгрізна, кажуть, зброя зараз у орків не ракети, а КАБи.

Орки теж багато.не врахували. Насамперед, що українці не побігли всім гуртом здаватись та робити нову таку собі Переяславську Раду (чи зраду?). Що Київа за три дні не буде. Нова "Барбаросса" так і не відбулась. Що їх втрати будуть чималі. А ті 210 тісяч, що кинули на фронт на початку війни буде замало для плаінв. Тобто їх могло вистачити хіба для для оккупаціі  без військових дій.

Виявилось, що західний світ не готовий до  активних дій та постачань через дефіцит снарядів та ракет. Висока інтенсивніть затрат на українських фронтах. Ну хіба що запрацює ВПК у режимі військового часу. Проте є перспектива світових замовлень пороха чи взагалі снарядів. Будуть рости ціни на них.Отже є перспективи збагатіти на цьому й країнам 3го світу.

Якщо щиро, то у другу світову навіть у 1943му році не було світової впевненості, що вермахт програє війну. І лише з висдкою союзників на Сіциліі у липні 43го все стало зрозуміло. Гітлер згорнув спецоперацію під Курськом, щоб рятувати союзника Муссоліні. Та перекинув кращі ударні сили з Курська на Італію. Воно й зрозуміло.
На той час Курськ був далеко, а Італія вже безпосередньо близько до Німеччини.

Про 1у світову я взагалі мовчу. Німеччина оккупувала пів-Франціі, Бельгію. Всю Україну, Прибалтику, Білорусь.
 Зустріла поразку на чужих территоріях. Навіть у 1918му була у режимі наступу. Ну хто ж міг подумати! Революція у тилу. 

Отже треба бути обережним оптимістом, чи реалістом. І не святкувати авансом перемогу. Взагалі святкувати авансом пагана прикмета. Заклики дуже мало кого переконують. от тількі з боку рашки лунає щось немов від Хрущьова з туфлею у руках "Ми вас похоронім!"

Що до ютуб-оглядачів, то там суцільні протиріччя. З однієї подіі роблять геть різні висновки.
......
А тут жах фронту якийсь. Нє. Ну читав Ремарка "На Західному фрнту без змін", неприємні речі. Але тут я навіть якусь недовіру відчув. Наприклад, поранений дезертир мало без ніг через Донецьк тікав. Таке можливо?

Вдари по НПЗ доведеться повторювати?

Тобто Романенко (?) сказав що ремонтувати той НПЗ десь 2 місяці. А от якщо вдарити по ворожій металургіі, то вже заново будувати та надовго зупинятися. Але стоп. Чому не вдарили по Запоріжсталі? Може знак давали не чіпайте металургію, а ми вашу не займаймо.
Та ні, щось занадто шляхетно. А в орків ніколи не було ані честі, ані совісті. 

Нєнци на війні.

В сентябре 2022 года добровольцев-контрактников "ненецкой роты" торжественно отправили на фронт – в Украину. Это были в основном оленеводы, собранные из десятка поселков, а также единственного города Ненецкого автономного округа – Нарьян-Мара. За год из этих ста человек почти никого не осталось.
...................
– Сказал: я не хочу учиться, и его в детстве отправили в избушку. А потом в армию пошел. Приехал, работать начал в карском магазине. Водителем был. На "Буране" ездил: зимой возил лед для питья – воду. Хлеб с пекарни. Ну, работал, – рассказывает Марина, гражданская супруга Ефима.

– Мы жили с ним пятый год уже. Все сначала в стрелялки играл, а потом, когда уже по телевизору начали говорить, мол, СВО-СВО
новости постоянно смотрел, резко сказал: "Я пойду на СВО". Я его уговаривала остаться. Он начал словами говорить такими… вот он такой патриот, что ли. Ну и пошел туда, 

Прослужил он три месяца "где-то под Херсоном". Скончался не от пули, а от приступа астмы по пути в "старую" Россию. Из плацкарта поезда его отвезли в ближайший госпиталь уже холодным.

Лилия Тайбарей из объединения коренных малочисленных народов КМНСоюз говорит, что желание "пасть за свою родину" – это маркер русского человека.
Лилия потеряла на войне родного брата Дмитрия Тайбарея. Ему было 24, под Нарьян-Маром осталось оленеводческое хозяйство. В ее семье горе было двойным – с фронта не вернулся также ее зять Василий.

Кладбище Усть-Кары упирается в берег Карского моря. Весной 2023 года здесь похоронили 45-летнего Андрея Лаптандера. Это распространенная фамилия среди оленеводов, в переводе с ненецкого означает "житель равнины". Андрей – второй устькарец, погибший на войне в Украине.

36-летний Лаптандер напал с ножом на одного из гостей – своего дядю Лешу. Оленевод уронил голову, прислонился к стене, из-под его малицы – так называют пальто из шкуры оленя – натекла лужа крови. Дядю Лешу повезли в амбулаторию на "Буране", положив на санки. На полпути остановились проверить пульс – сердце билось. В поселковой амбулатории оленевод уже не очнулся.

Лаптандер отправился в колонию. Освободился в 2022 году, избил знакомого кочергой и вновь вернулся в колонию-поселение. В материалах его дела есть характеристика от мэра Усть-Кары: "…часто употребляет спиртные напитки, в алкогольном состоянии проявляет агрессию

В тот раз Андрей отсидел недолго: как только в российских тюрьмах началась вербовка заключенных на войну с Украиной он тут же подписал контракт с частной военной компанией "Вагнер". Лаптандер погиб при захвате Бахмута.

А взагалі це пагано закінчується для всіх.



Кажу для всіх, бо несемо і ми втрати.

"Частково мобілізовано до МНС"

Тобто мене можуть відкликати хоч з дому, хоч з роботи у будь який час, відправити на місце аваріі чи катастрофи на допомогу. (Я так розумію, розбирати завали, допомога рятівникам, навіть, як потреба, то й за межі міста).
А так, зазвичай ізолювальник, вкладчик труб, копач.
Не дуже зрозумів, але папірець підписав у присутності начальника, звісно не казати про місце та ціль прибуття до аваріі у разі потреби. 
Для військових потреб, кому за 55+ не дуже цікавляться. У такому віці мало хто зберігає відповідне здоров"я. Там інфарткників, інсультників, радикулітників (умовно кажучи), тількі небойові втрати заповнювати. 
Ото така фігня, малята.
Знаю знайомих одноліток, що на цвинтарі, саме не через війну, суіцид та нещасні випадки, а саме "послє тяжолой, продолжительной болєзні". Не дотягнувши пенсійного віку. Здебільшого.