Дідусь Микола сидів на призьбі і дивився кудись в далечінь. Малий Тарасик вже знав, якщо дідусь нічим не зайнятий і просто дивиться в простір, значить він знову збирається в мандри. Ще ніколи дідусь не брав Тарасика в такі подорожі. І це не зважаючи на те, що всю околицю села, всі її стежини, Тарасик с дідусем пройшли не раз. – Дідусю, ти знову збираєшся мандрувати? Мрійливий погляд дідуся змінився привітною посмішкою, і він поклав свою загрубілу руку на плече онука...

Читати далі...

Ще вчора дідусь Микола порадував малого Тарасика звісткою, що вони разом підуть збирати гриби в далекий ліс. Радості у Тарасика не було меж. Йти в далекий ліс було справою відповідальною, тому приготуванню приділялася особлива увага. І ось нарешті все було готове, і все необхідне взяте з собою. Особливо цінним в такому поході Тарасик вважав невеликий складний ніж, який йому подарував дідусь. Ще напередодні він його старанно нагострив і поклав до свого кошика. &nbsp...

Читати далі...

Малий Тарасик сидів на веранді і з захопленням дививсь, як хлопчик в мультику грав на чарівній сопілці. Завдяки сопілці йому вдавалося перемагати нашестя злих щурів. І так Тарасику захотілося мати чарівну сопілку, що після перегляду казки, він стрімголов помчав до свого дідуся Миколи. Дід Микола сидів на присьбі і, як зазвичай, щось собі майстрував. – Дідусю, а правда, що бувають чарівні сопілки? – Правда, Тарасику. І у мене колись така була. – Дідусю, дідусю...

Читати далі...